Вікіпедія

Партизани (Феодосійський район)

населений пункт в Автономній Республіці Крим, Україна
(Перенаправлено з Партизани (Кіровський район))

Партиза́ни (до 1948 року — Шейх-Елі́, крим. Şeyh Eli) — село Феодосійського району Автономної Республіки Крим. Населення становить 1724 особи. Орган місцевого самоврядування — Партизанська сільська рада.

село Партизани
Герб Партизанів Прапор Партизанів
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Феодосійський район
Рада Партизанська сільська рада
Код КАТОТТГ UA01180450010024439
Облікова картка Партизани 
Основні дані
Населення 1 724
Поштовий індекс 97340
Телефонний код +380 6555
Географічні дані
Географічні координати 45°8′43″ пн. ш. 35°9′11″ сх. д. / 45.14528° пн. ш. 35.15306° сх. д. / 45.14528; 35.15306
Місцева влада
Адреса ради 97340, Автономна Республіка Крим, Кіровський р-н, с. Партизани, вул. Суворова, 2
Карта
Партизани. Карта розташування: Україна
Партизани
Партизани
Партизани. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Партизани
Партизани
Мапа
Мапа

CMNS: Партизани у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Партизани.
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Чокракли-Шейх-Елі.

Географія

ред.

Партизани — село в центрі району, у степовому Криму, у долині невеликої річки Кхоур-Джилга, висота над рівнем моря — 75 м[1]. Найближчі населені пункти: Журавки за 4 км на схід, Матросівка за 2 км на південь та Спасівка за 3 км на захід. Райцентр Кіровське — приблизно за 16 км, там же найближча залізнична станція — Кіровська (на лінії Джанкой-Феодосія).

Історія

ред.

Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму … 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Шейхелі входило до Старо-Кримський кадилику Кефінського каймакамства[2].

Після приєднання анексії Криму Російською імперією 8 лютого 1784, село була приписане до Левкопольського повіту Таврійської області[3], а після ліквідації в 1787 році Левкопольського — до Феодосійського повіту. Після Павловських реформ, з 12 грудня 1796 по 1802 рік, входило в Акмечетський повіт Новоросійської губернії[4]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернии[5], Шейх-Елі було включене до складу Байрачцької волості Феодосійського повіту.

За Відомостями про число селищ, назви оних, у них дворів … перебувають у Феодосійському повіті від 14 жовтня 1805 , у селі Шейх-Елі числилося 17 дворів і 122 жителя кримських татар[6]. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 село Шейх Елі (також підписана, як Єлисаветівка, на лівому березі річки Нахічеван Чокрак, або, на сучасних картах, Кхоур-Джилга) позначена з 50 дворами[7]. Після реформи волосного поділу 1829 Тамак Шейх Елі, згідно «Відомості про казенні волості Таврійської губернії 1829 р» , передали до складу Учкуйської волості[8]. Потім, мабуть, внаслідок еміграції кримських татар в Туреччину[9], село спорожніло та на карті 1842 Шейх елі позначене умовним знаком «мале село», тобто, менше 5 дворів[10].

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Владиславської волості. Згідно «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року» , складеним за результатами VIII ревізії 1864 року, Тереклі-Шейх-Елі — власницьке російське, грецьке та татарське село з 19 дворами, 61 жителем та мечеттю при струмку Нахичеван-Чокрак [11]. На триверстовій мапі 1865—1876 року в селі Шейх Елі позначено 5 дворів[12].

У 1869 році кримськими німцями лютеранами, на 3 379 десятинах землі було засноване німецьке поселення[13]. 4 червня 1871 були височайше затверджено Правила про пристрій поселян-власників (колишніх колоністів) … [14], згідно з якими утворювалася німецька Цюрихтальська волость та Шейх-Елі включили до її складу. На 1886 у німецькій колонії Сурташ, згідно з довідником «Волості та найважливіші Європейської Росії», проживало 62 людини в 11 домогосподарствах, діяли молитовний будинок, школа та лавка[15]. За «Пам'ятною книгою Таврійської губернії 1889 року» , за результатами Х ревізії 1887, у селі Шейх-Елі значилося 20 дворів та 103 жителя.

Після земської реформи 1890-х років[16] село повернули до складу Владиславської волості. За «… Пам'ятної книги Таврійської губернії на 1892» в селі Шейх-Елі, що входило в Іслям-Терекську сільську громаду, мешкало 72 жителі в 2 домогосподарствах. За «… Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1902» в селі Шейх-Елі числилося 78 жителів в 12 домогосподарствах[17].

За Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921[18] була скасована волосна система і село включили до складу Старо-Кримського району[3]. Декрет ВЦВК від 4 вересня 1924 «Про скасування деяких районів Автономної Кримської С. С. Р.» Старо-Кримський район був скасований і Шейх-Елі увійшов в Феодосійський район[19]. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним перепису 17 грудня 1926 , село Шейх-Елі, з населенням 250 осіб, з яких був 181 німцями[13], входило до складу Сейт-Елінської сільради Феодосійського району[20]. 15 вересня 1931 Феодосійський район скасували і село знову у складі Старо-Кримського, а з 1935 — Кіровського району[3]. Незабаром після початку німецько-радянської війни, 18 серпня 1941 кримські німці були виселені, спочатку в Ставропольський край, а потім в Сибір та північний Казахстан[21].

Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948 року народження, Шейх-Елі перейменували в Партизани[22]. Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області», від 30 грудня 1962 Кіровський район був скасований і село приєднали до Нижньогірського [23]. 1 січня 1965, указом Президії ВР УРСР «Про внесення змін до адміністративного районування УРСР — по Кримській області», знову включили до складу Кіровського [24][25].

Примітки

ред.
  1. ↑ Прогноз погоди в с. Партизани (Крим). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 2 листопада 2015.
  2. ↑ Лашков Ф. Ф. каймаканства і в оних каймаканамі хто складається. // Камеральний опис Криму, 1784 года. — +1888.
  3. ↑ а б в Автономна Республіка Крым. Архів оригіналу за 29 квітня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
  4. ↑ Про новий поділі Держави на Губернії. (Саме, даний Сенату.)
  5. ↑ Крим 1783-1998 рр., Стор. 134. З Указу Олександра I Сенатові про створення Таврійської губернії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 листопада 2015.
  6. ↑ ІТУАК, т. 26, стор.127. Лашков Ф. Ф. Історичний нарис Кримськотатарського землеволодіння. Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 2 листопада 2015.
  7. ↑ Карта Мухіна 1817. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 2 листопада 2015.
  8. ↑ Крим 1783-1998 рр., Відомість про казенних волостях Таврійської губернії 1829 стор. 132. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 листопада 2015.
  9. ↑ Ляшенко В. І. До питання про переселення кримських мусульман до Туреччини наприкінці XVIII - першій половині ХІХ століть. Культура народів Причорномор'я. Том 2. Архів [http: //elib.crimea.edu/index.php? Option = com_content & task = view & id = 28 оригіналу] за 3 січня 2015. Процитовано 4 січня 2015.
  10. ↑ [http:/ www. archmap.ru/1842/42-5-3.jpg Карта Бетева і Оберга. Військово-топографічне депо, 1842]
  11. ↑ Таврійська губернія . Список населених місць за відомостями 1864 Стор. 86. Санкт-Петербург. Друкарня Карла Вульфа. 1865. Архів page = 59 оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 березня 2015.
  12. ↑ Трехверстовая карта Криму ВТД 1865- 1876. Лист XXXIII-14-d. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 2 листопада 2015.
  13. ↑ а б Немцы России. Населённые пункты и места поселения : энциклопедический словарь / сост. В. Ф. Дизендорф. — Москва : ЭРН, 2006. — 472 с. (рос.)
  14. ↑ Височайше затверджені Правила про пристрій поселян-власників (колишніх колоністів ), проштовхування на казенних землях в губерніях: С.-Петербурзької, Новгородської, Самарської, Саратовської, Воронезької, Чернігівської, Полтавської, Катеринославської, Херсонської і Таврійської та в області Бессарабської.
  15. ↑ Волості і важнѣйшія селенія Європейської Росі. За даними обслѣдованія, проізведеннаго статистичними учрежденіямі Міністерства Внутрішніх Дѣл, за порученію Статістіческаго Совѣта  : статистичний довідник. — Санкт-Петербург : Статистичний комітет МВС , 1886 . — Т. 8 . — С. 82 . — 57  с.
  16. ↑ Борис Веселовский. Історія земства за сорок років. Т. 4. Історія земства. — 1 911.
  17. ↑ Календар і Пам'ятна книжка Таврійської губернії на 1902 рік. стр. 156-157. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 2 листопада 2015.
  18. ↑ Історія міст і сіл. Том Крим, стор. 521. Архів оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 2 листопада 2015.
  19. ↑ Декрет ВЦВК від 4 серпня 1924 «Про скасування деяких районів Автономної Кримської С.С.Р.»
  20. ↑ Крим 1783-1998 рр., стр.362. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 листопада 2015.
  21. ↑ Указ Президії ВР СРСР від 28.08.1941 про переселення німців, які проживають в районах Поволжя
  22. ↑ Указ Президії НД РРФСР від 18.05.1948 про перейменування населених пунктів Кримської області
  23. ↑ Гржибовська та +1999, З Указу Президії Верховної Ради Української РСР Про внесення змін до адміністративного районування Української РСР по Кримській області.
  24. ↑ Гржибовська, 1999, З Указу Президії Верховної Ради Української РСР Про внесення змін до адміністративного районування Української РСР по Кримській області, с. 442.
  25. ↑ Єфімов С.А., Шевчук А.Г., Селезньова О.А. Адміністративно-територіальний поділ Криму другої половини XX століття: досвід реконструкції. Стор. 44. — 2007. Архівовано з джерела 24 вересня 2015 Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 2 листопада 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  Це незавершена стаття з географії Криму.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Партизани_(Феодосійський_район)&oldid=43860369