Відкрити головне меню

Жура́вки (до 1945 року — Байрач, крим. Bayraç) — село Кіровського району Автономної Республіки Крим. Розташоване в центрі району.

село Журавки
COA Zhuravky, Kirovskyi, Krym UHT.svg FLA Zhuravky, Kirovskyi, Krym.svg
Герб Журавок Прапор Журавок
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Кіровський район
Рада/громада Журавська сільська рада
Код КОАТУУ 0121681801
Облікова картка Журавки 
Основні дані
Населення 3 202
Поштовий індекс 97321
Телефонний код +380 6555
Географічні дані
Географічні координати 45°07′53″ пн. ш. 35°12′59″ сх. д. / 45.13139° пн. ш. 35.21639° сх. д. / 45.13139; 35.21639Координати: 45°07′53″ пн. ш. 35°12′59″ сх. д. / 45.13139° пн. ш. 35.21639° сх. д. / 45.13139; 35.21639
Місцева влада
Адреса ради 97321, Автономна Республіка Крим, Кіровський р-н, с.Журавки, вул.Леніна,1, тел. 9-72-21
Карта
Журавки. Карта розташування: Україна
Журавки
Журавки
Журавки. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Журавки
Журавки

Журавки у Вікісховищі?

Орган місцевого самоврядування — Журавська сільська рада. Населення — 3 202 мешканці.

ГеографіяРедагувати

Журавки — велике село на південному сході району в степовому Криму, на лівому березі річки Чорох-Су, висота над рівнем моря — 78 м. Найближчі села — практично примикають з півдня Тутівка, Ізобільне і Маківське і, приблизно за 2,5 км на північний-схід — Новопокровка. Райцентр Кіровське — приблизно за 9 км, там же найближча залізнична станція — Кіровська (на лінії Джанкой — Феодосія).

АрхеологіяРедагувати

Біля сіл Новопокровки й Партизанів виявлено залишки скіфського курганного могильника і двох античних поселень перших століть до нашої ери.[1]

ІсторіяРедагувати

Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму … 1784 року, судячи по якому, в останній період Кримського ханства Сеїт Елі входив до Колечського кадилику Кефінського каймакамства[2]. Після приєднання Криму до Російської імперії 8 лютого 1784 року, село була приписане до Левкопольского повіту Таврійської області[3], а після ліквідації в 1787 році Левкопольського[4] — до Феодосійського повіту. Після Павловських реформ, з 12 грудня 1796 по 1802 рік, входила в Акмечетський повіт Новоросійської губернії[5]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернии[6], Сеїт-Елі було включено до складу Байрачської волості Феодосійського повіту.

За данними 1805 року, в селі Сеїт Елі значилося 13 дворів і 113 жителів кримських татар[7]. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 село Сеїт Елі позначене з 35 дворами[8]. Після реформи волосного поділу 1829 Сеїт Елі, віднесли до Учкуйської волості (перейменованої з Байрачської)[9]. Потім, мабуть, внаслідок еміграції кримських татар в Туреччину[10], село спорожніло і, хоча на карті 1842 Сеїт Елі позначений умовним знаком «мале село», тобто, менше 5 дворів[11], в «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 році», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, воно вже не записане[12], як не позначене і на мапах 1865–1876 років[13].

Лише в «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889 р» , за результатами Х ревізії 1887, в Салинській волості записані 2 села разом — Асан-Бай і Сеїт Елі, в яких числилося 14 дворів та 37 жителів[14].

Після земської реформи 1890-х років[15] село приписали до Владиславської волості. За «… Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1892 рік» в селі Сеїт Елі, що не входила ні в одне сільське товариство, мешканців та домогосподарств НЕ числилось[16]. За «… Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1902 рік» в селі Сеїт Елі, що знаходилося в приватному володінні, біло 206 жителів, домогосподарств НЕ маючих[17].

За Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921[18] була скасована волосна система і село включили до складу Старо-Кримського району[3]. Декретом ВЦВК від 4 вересня 1924 «Про скасування деяких районів Автономної Кримської С. С. Р.» Старо-Кримський район був ліквідований і Сеїт Елі увійшов в Феодосійський район[19]. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 , село Сеїт Елі було центром Сеїт-Елінської сільради Феодосійського району[20]. 15 вересня 1931 Феодосійський район скасували і Сеїт Елі знову у складі Старо-Кримського, а з 1935 — Кіровського району[3].

Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 Сеїт-Елі був перейменований в Журавки і Сеїт-Елінська сільрада — в Журавську[21]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948, до складу Журавок включили Байрач[22].

Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області», від 30 грудня 1962 Кіровський район був скасований і село приєднали до Нижньогірского[23]. 1 січня 1965, указом Президії ВР УРСР «Про внесення змін до адміністративного районування УРСР — по Кримській області»[24], знову включили до складу Кіровського[25].

До 1996 року в селі була центральна садиба колгоспу «Красний Луч». У 1980-х роках в селі заасфальтовано вулиці (частково), прокладений водопровід (34 км), побудовано гуртожиток. На початку дев'яностих років введена в дію АТС на 500 номерів.

РелігіяРедагувати

На території села діють православна церква «Віри, Надії, Любові та матері їх Софії»[26] і мечеть, побудована на пожертвування жителів села.

ПриміткиРедагувати

  1. Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970.
  2. Лашков Ф. Ф. каймаканства і в оних каймаканамі хто перебуває. // Камеральне опис Криму, 1784 года. — 1888.
  3. а б в [http : //whp057.narod2.ru/krwm.htm Автономна Республіка Крым]. Архів оригіналу за 2013-04-29. Процитовано 2013-04-27. 
  4. ІТУАК, Т.6, стр.13.Кіреенко Г. К. Про ордерах князя Потьомкіна …
  5. Про новий поділ Держави на Губернії. (Саме, даний Сенату.)
  6. Крим 1783–1998 рр., Стор. 134. З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губернії
  7. ІТУАК, т. 26, стор.126. Лашков Ф. Ф. Історичний нарис Кримсько-татарського землеволодіння
  8. Карта Мухіна 1817.
  9. Крим 1783–1998 рр., Відомість про казенних волостях Таврійської губернії 1829 стр. 133
  10. Ляшенко В. І. До питання про переселення кримських мусульман до Туреччини наприкінці XVIII - першій половині ХІХ століть. Культура народів Причорномор'я. Том 2. Архів [http: //elib.crimea.edu/index.php? option = com_content & task = view & id = 28 оригіналу] за 2015-01-03. Процитовано 2015-01-04. 
  11. Карта Бетева і Оберга. Військово-топографічне депо, 1842
  12. .rar Крим 1783–1998 рр., стор. 197[недоступне посилання з травень 2019]
  13. /33-14-d.htm.htm Трехверстовая карта Криму ВТД 1865–1876. Лист XXXIII-14-d[недоступне посилання з липень 2019]
  14. Вернер К.А. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. — Симферополь: Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с. (рос.)
  15. Борис Веселовский. Історія земства за сорок років. Т. 4; Історія земства. — 1911.
  16. 1892. Календар і Пам'ятна книжка Таврійської губернії на 1892. Стор. 84. Архів оригіналу за 6 жовтень 2014. Процитовано 29 березень 2015. 
  17. Календар і Пам'ятна книжка Таврійської губернії на 1902. стр. 160–161. Архів оригіналу за 6 жовтень 2014. Процитовано 29 березень 2015. 
  18. Історія міст і сіл. Том Крим, стор. 521. Архів оригіналу за 22 квітень 2012. Процитовано 29 березень 2015. 
  19. /sssr/eh-gosudarstvo/e1r.htm Про скасування деяких районів Автономної Кримської С. С. Р.
  20. .part1.rar Крим 1783–1998 рр., стор.361[недоступне посилання з травень 2019]
  21. rename.htm Указ Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 р
  22. Указ Президії Верховної Ради РРФСР від 18.05.1948 про перейменування населених пунктів Кримської області
  23. Крим 1783–1998 рр., Стор. 440
  24. Крим 1783–1998 рр., Стор. 443
  25. Адміністративно-територіальний поділ Криму в другій половині 20 століття, стор.44
  26. Храм Святих Віри, Надії, Любові та матері їх Софії в селі Журавки[недоступне посилання з липень 2019]