Вікіпедія

Паннонія (провінція)

Панно́нія (лат. Pannonia) — прикордонна провінція Римської імперії, створена в першій половині I століття нашої ери, що була обмежена з півночі й сходу Дунаєм, на заході межувала з Нориком і верхньою Італією, з півдня — з Далмацією і верхньою Мезією. Паннонія розташовувалась на території сучасної західної частини Угорщини, частини Австрії, Хорватії, Сербії, Словенії, Словаччини та Боснії і Герцеговини.

Паннонія
Дата створення / заснування 20
Зображення
Країна Стародавній Рим
Столиця Карнунт
Замінений на Верхня Панноніяd
Історичний період Римська імперія
Час/дата припинення існування 107
Мапа розташування
Категорія мап на Вікісховищі d
Мапа
CMNS: Паннонія у Вікісховищі

Координати: 44°54′ пн. ш. 19°01′ сх. д. / 44.900° пн. ш. 19.017° сх. д. / 44.900; 19.017

Назва ред.

Юліус Покорний виводить назву Pannonia від іллірійців, від прото-індоєвропейського кореня * pen-, «болото, вода, мокрий» (пор. англ. fen, «болото»; гінді pani, «вода»).[1]

Історія ред.

До римського завоювання ред.

Паннонська рівнина є довгим пасмом рівнинних лук, що оточені Карпатським хребтом на сході і півночі, Динарським нагір'ям на півдні та Альпами на заході і діляться річкою Дунай в її середній течії. Паннонська рівнина має два природні доступи: на заході — віденський між Альпами і Західними Карпатами, на сході — через ущелину Залізна брама в Південних Карпатах. Її добре зрошені пасовища — найзахідніша ділянка великих євразійських степів — протягом багатьох століть ставали природною принадою для кочовиків, що рухалися зі сходу на захід, і були зручним трампліном для багатьох варварських племен, які готувалися напасти на Римську імперію.

Крім гірських районів, територія Паннонії була малоплідною, особливо після того, як при імператорах Пробі і Галлієні були вирубані ліси — до цього часу деревина тут складала одну з головних статей експорту. Серед сільськогосподарських культур переважали овес і ячмінь, з якого жителі варили пиво, що називалося sabaea. Виноградники й оливкові дерева культивувалися в невеликих масштабах. Певну роль, окрім Норика, грали залізні й срібні копальні. Паннонія була також відома за породою гончих, що розводилася тут і полювали на кабана і бізона.

Першими відомими історії народами, що проживали в Паннонії, були іллірійці — група індо-європейських племен, відомих як паннонці, бревки, карни і дарданці, а також кельтські племена, які прийшли сюди із заходу в IV—III ст. до н. е. зокрема, скордиски.

Про Паннонію мало що відомо до 35 року до н. е., коли її мешканці, союзники далматинців, зазнали нападу Октавіана Августа, який завоював і окупував Сісію (Сисак). Однак ця територія не була остаточно підпорядкована римлянам до 9 року до н. е., коли вона була включена до Ілліріку, кордон якого таким чином був розширений аж до Дунаю.

Під владою Риму ред.

 
Паннонія в 1 сторіччі н. е.
 
Паннонія в 2 сторіччі н. е.
 
Паннонія в 4 столітті н. е.

Після приєднання Норика і Реції в 16 році до н.е Август продовжив свої експансіоністські плани, що стосувалися формування дунайського напрямку, далі.

У 15 році до н. е. почалася війна в Паннонії. Паннонців-іллірійців захищали з півдня дві швидкі річки — Драва i Сава. Війну проти паннонців очолив Марк Віпсаній Агріппа, а після його смерті в 12 році до н. е. — Тиберій. Небезпека цієї війни зростала через близькість театру воєнних дій до Італії. Паннонці були розбиті, а їхня зброя, всупереч військовому звичаю, була не спалена, а зламана і кинута в річку, щоб налякати тих, які ще чинили опір[2].

У 6 році н. е. паннонці разом з далматинами та іншими іллірійськими племенами підняли так зване Велике Іллірійське повстання і були розбиті Тиберієм та Германіком після важкої кампанії, яка тривала три роки. Після придушення повстання в 9 році н. е. провінція Іллірік була скасована, а її землі були розділені між новими провінціями — Паннонія на півночі та Далмація на півдні. Дата розділення Іллірику невідома, це відбулось найімовірніше десь між 20 і 50 роками н. е. Близькість небезпечних варварських племен (кваді, маркомани) зумовила наявність великої кількості військ, розташованих у провінції (сім легіонів у пізніші часи), і численних фортець, що були збудовані вздовж Дуная. Головними містами провінційної адміністрації стали Аквінкум, Карнунтум, Сірмій, Мурса і Петовіон. Кельти провінції жили в окремих поселеннях (civitates).

ІІ-ІІІ століття. Розділення на Верхню і Нижню Паннонію ред.

У 108 році Траян розділив Паннонію на Верхню, з центром у Карнунтумі, і Нижню, з центром в Аквінкумі. Перша стала керуватися консульським легатом, друга — преторським, а починаючи з Марка Аврелія — також консульським. Першим прокуратором Нижньої Паннонії став Адріан. У 166 році в Паннонію вторглися лангобарди й убії. У 213 році область навколо Брігеціона була включена у Верхню Паннонію.

У 214-215 р оках Паннонія пережила вторгнення квадів, у 254 і 259-260 — також маркоманів і язигів. Нарешті в 396 році Рим був змушений дати осілім у Паннонії маркоманам, квадам і вандалам, а також напевно свевам, статус федератів (foederati).

IV століття. Подальші розділи ред.

Адміністративна реформа Діоклетіана 296 року розділила Паннонію на чотири провінції Паннонія-I, Паннонія-II, Савія і Валерія прибережна з головними містами Карнунтум, Аквінкум, Брігеціон, Савія, Сіскія, Сірмія і Мурса. Водночас додатково розміщено Legio V Iovia та Legio VI Herculia.

У IV столітті Паннонія стала дедалі частіше піддаватися набігам варварів, і Аквінкум почав занепадати, а в V столітті римські оборонні рубежі були прорвані гунами, які утворили на території Паннонії велику войовничу державу. У VI столітті Паннонію захопили лангобарди й вигнали звідтіля ґепідів.

Постримський період ред.

 
Нікола Сансон. Мапа Паннонії та Іллірії. 1651

Під час періоду міграцій у V столітті деякі частини Паннонії були передані гунам у 433 році Флавієм Етієм, магістром міліції Західної Римської імперії. Після розпаду гунської імперії в 454 році велика кількість остготів була поселена імператором Марціаном у провінції як федерати. Східна Римська імперія контролювала південні частини Паннонії в VI столітті під час правління Юстиніана I. Візантійська провінція Паннонія зі столицею Сірмієм була тимчасово відновлена, але вона містила лише невелику південно-східну частину історичної Паннонії.

Перші слов'яни, які проникли в Паннонію в IV — на початку V століття разом з гунами, встрявали в сутички з лангобардами, однак уже наприкінці VI ст. у Паннонію проникають авари, які знищують лангобардів та засновують Аварський каганат, який багато в чому нагадував гунську державу.

800 рік — знищення держави аварів племенами франків та болгар, проте населення аварів було досить значним під час приходу мадярів у 9 ст. Територія Паннонії у 9 ст. також входила частково спершу до Великоморавської держави, однак згодом князь Прібіна на васальних правах у Східно-Франкської держави засновує Паннонське (Блатенське) князівство з центром у м. Блатноград. Це державне утворення протрималося до 10 ст. і було згодом знищене навалою мадярів, які на чолі з Арпадом декількома потоками пройшли як через, так і навколо Карпатського хребта, проникли в Паннонію і створили згодом там свою міцну осілу державу. Таким чином завершився процес формування населення Паннонії.

Римські прокуратори Паннонії ред.

У Паннонії народилися десять імператорів пізньої імперії — Траян Децій, Геренній Етруск, Гостіліан, Авреліан, Проб, Констанцій, два Валентініана, Валент і Граціан.

Префекти ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ J. Pokorny, Indogermanisches etymologisches Wörterbuch, No. 1481. Архів оригіналу за 12 червня 2011. Процитовано 26 квітня 2019.
  2. ↑ Flor., II, 24; IV, 12, 8-9
  3. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література ред.

  • Tilmann Bechert: Die Provinzen des römischen Reiches: Einführung und Überblick. von Zabern, Mainz 1999.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Паннонія_(провінція)&oldid=41953790