Пам'ятник Тарасові Шевченку (Донецьк)
Пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченкові в Донецьку — пам'ятник українському поетові, письменнику і художнику Т. Г. Шевченкові в місті Донецьку (Україна).
| Пам'ятник Тарасові Шевченку (Донецьк) | |
|---|---|
 | |
48°00′32″ пн. ш. 37°48′13″ сх. д. / 48.0089° пн. ш. 37.8035° сх. д. | |
| Тип | пам'ятник |
| Статус спадщини | пам'ятка монументального мистецтва України місцевого значенняd |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Донецьк |
| Архітектор | Шарапенко Віктор Олексійович |
| Скульптор | Вронський Макар Кіндратович, Олійник Олексій Прокопович |
| Матеріал | бронза |
  Пам'ятник Тарасові Шевченку (Донецьк) (Україна) | |
 | |
 Пам'ятник Тарасові Шевченку у Вікісховищі | |
Загальна інформація
ред.Пам'ятник розташований у Ворошиловському районі міста Донецька на розі бульвара Шевченка і вулиці Артема. Він є композиційним осередком площі, утворюваної будівлею донецької обласної бібліотеки ім. Н. К. Крупської, будинком донецької облдержадміністрації і житловою забудовою. Пам'ятник також має функцію містоформування — саме від нього починається широтна вісь і магістраль міста — бульвар Шевченка.
Споруджений у 1955 році за проектом архітектора В. О. Шарапенка. Скульптори — М. К. Вронський та О. П. Олійник.
Опис
ред.Пам'ятник являє собою фігуру поета у повний зріст, виконану з бронзи.
Скульптура стоїть на круглому постаменті з червоного полірованого граніту. На постаменті є фриз, на якому зображені герої творів Тараса Шевченка. У центрі фризу міститься зображення самого Шевченка, який читає свої вірші М. Г. Чернишевському і М. О. Добролюбову, що, за задумом авторів, мало означати взаємопов'язаність і обопільні впливи української та російської літератур.
Історія монумента
ред.Пам'ятник було виготовлено згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 25 грудня 1953 року і встановлено 8 вересня 1955 року.
Скульптуру було виготовлено у Києві, а тоді вже звідти доправлено до Донецька.
Пам'ятник створено в традиціях радянського монументального мистецтва 1950-х років (саме за монументальністю він схожий на пам'ятник Тарасу Шевченку в Харкові).
Пам'ятник Тарасові Шевченку було встановлено на бульварі Пушкіна. В зв'язку з цим постановою міської влади, винесеною 13 липня 1955 року, було вирішено перейменувати бульвар Пушкіна на бульвар Шевченка та навпаки, бульвар, який носив ім'я Шевченка, був перейменований на бульвар Пушкіна.[1]
Пам'ятник Шевченку в Донецьку неодноразово зображався на поштових конвертах СРСР — у 1964[2], 1977[3], 1980[4] і 1982[5] роках.
Пам'ятник кілька разів зазнавав актів вандалізму. У жовтні 1990 року було порушено металеву обечайку на постаменті пам'ятника та розтрощено одну з плит обрамлення сходинок. Громадськість міста через Донецьке обласне товариство української мови імені Т. Г. Шевченка звернулася тоді до владних органів з клопотанням про вжиття необхідних заходів. Оперативно було виконано необхідні ремонтні роботи. Проти ночі 20 червня 2005 року невідомі вандали написали на постаменті пам'ятника білою фарбою російською: «Я за російську мову» (рос. «Я за русский язык»)[6].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Влияние Тараса Шевченко и фонтан мира в городе Сталино // «[[Донецькі новини]]», 23.11.2011 р. Архів оригіналу за 22.10.2013. Процитовано 20.10.2013.
- ↑ Джерело: ITC «Marka»: 3032 [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
- ↑ Джерело: ITC «Marka»: 12267 [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
- ↑ Джерело: ITC «Marka»: 14092 [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
- ↑ Джерело: ITC «Marka»: 15447 [Архівовано 2022-06-21 у Wayback Machine.]
- ↑ Кобзарю досталось от хулиганов (рос.). Архів оригіналу за 15 квітня 2009. Процитовано 9 травня 2009.
Посилання
ред.- Про Пам'ятник Тарасу Шевченку в Донецьку на www.donetsk.dn.ua «Наш Донецьк» (рос.)
- Про Пам'ятник Тарасу Шевченку в Донецьку на www.travel-to-ukraine.info («Пам'ятки Донецька») (рос.)
- Про Пам'ятник Тарасу Шевченку в Донецьку в розділі про пам'ятки Донецька (рос.)
- Донецька Шевченкіана у датах і подіях:1851-2014 / Укладач: Т. Г. Пішванова. — Донецьк: Український культурологічний центр, Донецьке відділення НТШ, ТОВ «Східний видавничий дім», 2014. — 176 с. [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.]