Павло Ґродзицький

Павло́ Ґродзи́цький з Ґродзіська гербу Лада (пол. Paweł Grodzicki; пом. 1645, Львів) — польський архітектор і військовий інженер.

Павло Ґродзицький
Народився не пізніше 1610
Польща
Помер 1645[1]
Львів, Корона Королівства Польського або Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Країна Royal Banner of Stanisław II of Poland.svg Річ Посполита
Діяльність архітектор
Посада Artillery General of the Crownd
Військове звання генерал
Рід Grodzickid

БіографіяРедагувати

Син шляхтича, коморного Луківської землі (лат. Terra Lucoviensis) Войцеха Ґродзицького. Його братом був Кшиштоф Ґродзицький,[2] дрогобицький староста і кам'янецький каштелян[3]. Вивчав у Голландії військову справу,[2] артилерію[джерело?], інженерію та військову архітектуру[4] (сюди був висланий навчатись Миколаєм Сенявським[2] з Гранова)[5] і Франції[джерело?]. Брав участь у війнах Речі Посполитої з московитами, турками, татарами і шведами, мав звання полковника. Брав участь у посольській місії князя Христофора Збаразького до турків[2] у 1633 році.

1637 року Владислав IV Ваза призначив Павла Ґродзицького генералом коронної артилерії (за іншими даними, першим старшим артилерії (лат. praefectus artilleriae Regni)[2]). Беручи приклад з голландців, прагнув стандартизувати калібри артилерії Речі Посполитої. 1633 року виконував огляд і обміри львівських валів[6]. Збудував ряд військових споруд у Львові, зокрема Королівський арсенал та арсенал Сенявських, керував спорудженням Босацької фіртки в міському мурі у 16431645 роках[7]. Спорудив також арсенали у Варшаві, Барі, Кракові та Мальборку, монастир оо. Францисканів у Межирічу Острозькому[8]. За припущеннями деяких дослідників, займався реконструкцією Свірзького замку[9]. Як живописець-аматор, ймовірно, був автором образів єзуїтського костелу в Познані[10]. 18 березня 1634 року в таборі під Гордзювкою (пол. Hordziówka) король дозволив Миколаю Сенявському цесію села Батин (пол. Batyn), яке він посідав правом «доживоття», на користь Павла Ґродзицького[4].

Дружина — Уршуля з Кросновських, по його смерті її другим чоловіком став Миколай Беґановський, шлюб уклали 1646 року[11]. Спільно з дружиною «тримав» Мостівське староство. Опікуном доньки став брат.

Помер 1645 року у Львові, був похований у каплиці Матері Божої Ченстоховської (каплиці Бучацьких[12]) римо-католицької катедри Львова. Брат надав кошти для виготовлення пам'ятника.

Пам'ять про братів Ґродзицьких у Львові була увічнена в назві вулиці у 18711944 роках (нині вулиця Друкарська)[13].

ПриміткиРедагувати

  1. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. а б в г д Przyboś A. Grodzicki z Grodziska Paweł h. Łada (zm. 1645)… — S. 617.
  3. Przyboś A. Grodzicki z Grodziska Krzysztof h. Łada (zm. 1645) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960. — T. VIIІ/4. — Zeszyt 39. — S. 616. (пол.)
  4. а б Nagielski M. Sieniawski Mikołaj h. Leliwa (zm. 1636) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1996. — T. XXXVII/1. — Zeszyt 152. — S. 136. (пол.)
  5. Nagielski M. Sieniawski Mikołaj h. Leliwa (zm. 1636)… — S. 135.
  6. Вуйцик В. С. Фортифікатори Львова XV—XVII ст. // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1994. — № 2. — С. 22.
  7. Вуйцик В. С. Львівські хвіртки. Штрих до історії міських фортифікацій // Галицька брама. Львів. — № 9-10 (57-58). — С. 15.
  8. Ричков П., Луц В. Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких. — Київ, 2002. — С. 88. — ISBN 966-575-035-6.
  9. Старосольський І. До історії Свірзького замку // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація» — Вип. 17. — Львів, 2007. — С. 17. — ISBN 966-95066-4-16.
  10. Rastawieck E. Grodzicki Paweł // Słownik malarzów polskich, tudzież obcych w Polsce osiadłych lub czasowo w niej przebywających. — Warszawa : drukarnia S. Orgelbranda księgarza i typografa, 1857. — T. 3. — S. 218. (пол.)
  11. Latacz E. Bieganowski Mikołaj h. Grzymała (1601—1674) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — Beyzym Jan — Brownsford Marja. — S. 29. (пол.)
  12. Józefowicz J. Kronika miasta Lwowa od roku 1654 do 1690. [Архівовано 11 листопада 2013 у Wayback Machine.] — Lwów : Drukarnia Zakładu narodowego im. Ossolińskich, 1854. — S. 237—238. (пол.)
  13. Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 21. — ISBN 966-603-115-9.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати