Відкрити головне меню
Вид через Саржин Яр на східну частину Павлова Поля

Па́влове По́ле — житловий масив та історичний район міста Харкова, відділений від центральної частини міста Саржиним яром. Названий так за прізвищем відомого російського купця Павлова, з універсального магазину якого («дому Павлова») було названо Павлівський майдан та якому належала частина даної, тоді заміської, місцевості в середині XIX століття.

Географічне положенняРедагувати

Павлово Поле розташоване в центральній частині сучасного Шевченківського адміністративного району міста.

Являє собою вододіл між річками Саржинка та Олексіївка, тобто розташоване між Саржиним та Олексієво яром, які є його природними межами. З західного схилу Павлова Поля вода стікає в річку Олексіївку, з східного — в Саржинку[1].

Павлово Поле має ширину (по перпендикуляру, не по проспекту Науки) в середньому 2,5 км і звужується до 1,8 км в районі вулиці Алупкінської[1].

  • Із заходу район обмежений вулицею Клочківською, за якою починаєтьсяСтара Павлівка,
  • з півдня — відокремлене від Нагорного району Саржиним яром, що проходить крізь Лісопарк до колишнього Комсомольського озера (періодично заболочених) нижче Інституту невідкладної хірургії,
  • зі сходу — відокремлене від Лісопарку вулицею Олексія Дерев'янка, по інший бік вулиці розташовано т. зв. Старе Павлово Поле,
  • з півночі — відокремлене від Олексіївки Олексіївської балкою з садовими ділянками та Новокомсомольською вулицею з гаражами та невеликим Олексіївським ставком-відстійником (Новокомсомольським озером) біля вул. Клочківської.

ЗабудоваРедагувати

У 1958 році інститутом «Харківпроект» було розроблено остаточний проект забудови з сучасним, прогресивним на той час, рішенням у вигляді системи п'яти великих мікрорайонів. У плануванні масиву вперше для Харкова застосовані різні принципи мікрорайонування та відображені пошуки різних прийомів організації забудови: периметрально-симетричний (квартали № 1 і 2), рядковий та вільний (мікрорайон № 5), змішаний, з виділенням архітектурних домінант (мікрорайон № 6)[2].

Композиційні осі масиву — проспект Науки та примикаюча до нього вулиця 23 Серпня. Забудову вулиці 23 Серпня вздовж бульвару формують 14-поверхові житлові будинки, об'єднані по першому поверху великими магазинами різного призначення. Ця забудова створює силует всього житлового масиву. Автори рішення — архітектори Г. М. Соколовський, Л. Н. Лоєвська та В. С. Васильєв.[3].

Забудова району в цілому була завершена в 1974 році, за винятком Лісопарку, численного приватного сектору та точкової забудови.

За підрахунками на травень 2012 року на Павловому Полі проживало 65600 жителів.

Транспортні комунікаціїРедагувати

 
Будівництво метро в Олексіївській балці

Павлово Поле з'єднується:

На Павловому Полі розташовані дві станції Олексіївської лінії метро — «23 Серпня» і «Ботанічний сад». Ця лінія пов'язує район з центром міста, закінчуючись станцією «Метробудівників імені Ващенко» в одному напрямку, і з Олексіївкою, закінчуючись станцією «Перемога»  — у протилежному.

Є численні лінії тролейбусів (по проспекту Науки, вул. 23 Серпня, вул. Дерев'янко) (№ 2, № 12, № 18, № 40) автобусів та маршрутних таксі.

Трамвая на Павловому Полі немає (проходить повз по вул. Клочківській (№ 20).

Пам'яткиРедагувати

 
Пам'ятник «горбатому». Клочківська, 244
  • Різдва Христового — Сергієвський храм на проспекті Науки, побудований в 2002
  • Медичний комплекс з Інститутом невідкладної хірургії на Старому Павловому Полі
  • Станція канатної підвісної дороги на розі вул. Отакара Яроша і 23 Серпня

Пам'ятник Воїну-визволителюРедагувати

Розташований на розі вулиці 23 Серпня та проспекту Науки. Відкритий в 1981. Городянами називається Павлуша, за аналогією з болгарським пам'ятником радянському солдату-визволителю Альоші.

Інститут низьких температурРедагувати

Побудований на просп. Науки, 47 в 1963—1964 рр. Комплекс утворений шістьма різноповерховими корпусами, пов'язаними перехідними галереями. Композиційним центром ансамблю служить обсяг актового залу, фасад якого прикрашає монументальне мозаїчне панно «Ленін та наука».

Харківська телевежаРедагувати

Розташована в п'ятистах метрах від вул. Олексія Дерев'янка вглиб лісопарку. Є третьою за висотою (242,5 м) вежею в Україні та найвищою спорудою на території міста. Весь комплекс телецентру запущений в експлуатацію 12 грудня 1981.

З позначки 140 м і до вершини вежу змонтували з тринадцяти 10-тонних блоків за допомогою вантажних гелікоптерів Мі-10К.

Комплекс спеціалізованих шкілРедагувати

У комплекс по вул. Єсеніна входять музична школа № 9 ім. Сокальського, дитяча хореографічна школа та художня школа № 1 ім. І. Ю. Рєпіна. Побудовано в 1967—1978 рр. Фасади прикрашені декоративною мозаїкою. Недоліком композиційного рішення є те, що основні будівлі розміщені в глибині і вид на них з боку вул. Отакара Яроша загороджують другорядні споруди.

ПосиланняРедагувати

Джерела інформаціїРедагувати

  1. а б АО «СПАЭРО Плюс», Укргеодезкартография. Харьков. План города. М 1:20000 = издание десятое. — Харьков : СПАЭРО Плюс, 2009. — 120 с. — не указаны прим.
  2. Харьков: Архитектура, памятники, новостройки: Путеводитель — Х.: Прапор, 1987.
  3. Харьков вчера, сегодня, завтра. / Ю. М. Шкодовский, И. Н. Лаврентьев, А. Ю. Лейбфрейд, Ю. О. Полякова; Худож.-оформитель А. С. Юхтман. — Х.: Фолио, 2002. — 206 с. (рос.)