Відкрити головне меню

Олексі́ївка — історична місцевість та житловий масив у Харкові, у північній частині міста. Традиційно її розділяють на Стару Олексіївку, Нову Олексіївку, Зелене та Флоринку.

Олексіївка
Харків
Загальна інформація
Район (у місті) Шевченківський
Головні вулиці проспект Людвіга Свободи,
проспект Перемоги,
вулиця Клочківська
Транспорт
станції метрополітену: Олексіївська, Перемога

Географічне положенняРедагувати

Олексіївка знаходиться у північно-західній частині Харкова, в Шевченківському районі, між річкою Лозовенька та Олексіївською балкою, по якій тече річка Олексіївка.

На півночі місцевість межує з окружною автомобільною дорогою, на півдні — з річкою Олексіївка, на сході — із зоною відпочинку, на північному-заході — з річкою Лопань.

ІсторіяРедагувати

На місці житлового масиву знаходилось однойменне село, яке належало відомому слобожанському роду Квіток — до нього належав і Григорій Квітка-Основ'яненко. Рік заснування села — невідомий. У 1779 році його назвали «власницькою слобідкою» (рос. — «владельческая слободка»). Тоді в Олексіївці проживало 398 чоловіків вахмістрів Івана та Григорія Квіток і 179 неописаних душ (рахували лише чоловіків, жінок не рахували, оскільки вони не платили податки)[1].

У районі нинішньої Олексіївської вулиці в 1920-х роках була побудована церква, навколо якої розрослося селище.

У 1950-ті Олексіївка увійшла до міської межі Харкова.

Забудова Нової Олексіївки розпочалась у 1970-х роках — типовими багатоповерховими панельними будинками, скомпонованими в житлові групи. Розробку проектів проводив інститут «Харківпроект», архітектори — М. І. Авраменко, Т. А. Морєва, В. О. Можейко. Один з мікрорайонів відвели під профтехучилища, технікуми і комунальні підприємства. У південній частині масиву звели студентське містечко — архітектори Ерік Черкасов, Є. Є. Гирш, 1965 рік — розраховане на 20 тисяч мешканців і забудоване типовими багатоповерховими гуртожитками[2].

У десятій п'ятирічці (1976-1980) Олексіївка була одним з основних центрів житлового будівництва у Харкові — займала в загальному об'ємі будівництва понад 19 %. Були побудовані 336-й і 337-й мікрорайони — забудовані дев'яти-, дванадцяти- та шістнадцятиповерховими будинками, в яких проживає близько 30 тисяч людей. У 1978 році на Олексіївському масиві почалося будівництво експериментального житлового комплексу у складі 338-го і 339-го мікрорайонів. Програма експерименту, затверджена Держбудом СРСР, мала підвищити ефективність використання цінних земель і можливість подальшого впровадження прогресивних рішень в практику масового будівництва у Харкові[3].

Основу Нової Олексіївки складають дві головні вулиці — проспект Перемоги, що проходить паралельно окружній дорозі, та проспект Людвіка Свободи.

У квітні 2013 року Олексіївка посіла п'яте місце в соціологічному опитуванні на тему комфортності проживання в районах Харкова — після Павлового Поля, проспекту Гагаріна, Центрального району та Салтівки[4].

ВулиціРедагувати

ТранспортРедагувати

Тролейбусні і автобусні маршрути починаються на проспекті Людвіга Свободи і з'єднують Олексіївку з Павловим Полем та центром міста. Проспектом Перемоги проходить трамвайна лінія, що сполучає житловий район з промисловою зоною Іванівки та Центральним ринком.

На перетині проспекта Людвіга Свободи та вулиці Асхарова у грудні 2010 року була відкрита станція метро Олексіївська.

ВодоймиРедагувати

Підприємства, установи, заклади, організаціїРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ведомость, исъ какихъ именно городовъ и уездовъ Харьковское наместничество составлено и сколько было въ нихъ душъ на 1779 годъ. — К.: Наукова думка, 1991. — ISBN 5-12-002041-0
  2. Алексеевский жилой массив// Харьков: Архитектура, памятники, новостройки: Путеводитель / Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А. А.. — Х.: Прапор, 1985. — 151 с. — 10 000 прим.
  3. Клочковская улица // Дьяченко Н. Т. Улицы и площади Харькова. Очерк. — 4-е, испр. и доп. — Х. : Прапор, 1977. — 272 с. — 50 000 прим.
  4. Лидеры и аутсайдеры по комфортности жизни в Харькове: лучшие и худшие районы// Харьковские известия. — 2013. — 18 квітня.

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати