Павал Валошин (10 липня 1891, c. Гаркавіче, Сокольський повіт, Гродненська губернія (нині Підляське воєводство, Польща) — 3 листопада 1937, Сандармох, Карело-Фінська республіка, нині Медвежогорський округ, Карелія, Російська Федерація [1]) — білоруський громадський та політичний діяч, публіцист.

Павал Валошин
Paweł Wołoszyn.png
 
Народження: 28 червня (10 липня) 1891
Гаркавіче, Сокольський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Смерть: 3 листопада 1937(1937-11-03) (46 років)
Сандармох, Повенецьке міське поселенняd, Медвеж'єгорський районd, Карельська АРСР, РРФСР, СРСР
Поховання: Сандармох
Країна: Flag of Belarus (1918, 1991–1995).svg Білоруська Народна Республіка
Партія: Білоруська соціал-демократична партія[d], Białoruska Partia Niezależnych Socjalistówd і Комуністична партія Західної Білорусі

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

У 1908 — 1912 працював посадовим писарем у Кринках (Білосток).

У 1912 призваний до армії. Брав участь у Першій світовій війні, був поранений і потрапив у німецький полон[2]. Після Жовтневого перевороту служив поліцейським в Катеринославі. У серпні 1919 в денікінській армії. Потім воював на боці Червоної Армії (у загоні Котовського).

У 1922 повернувся на батьківщину. Вступив до Білоруської соціал-демократичної партії, потім Білоруської партії незалежних соціалістів [2].

31 липня 1923 обраний депутатом польського сейму (замість Володимира Калиновського усунутого та висланого з країни), вступив до Клубу посольства Білорусі.

Був одним із засновників БСРГ [2], у 1926 — 1927. Член її Центрального Комітету.

Після заборони БСРГ заарештований польською владою в лютому 1927; на суді над громадськістю («процес 56-ти») засуджений до 12 років в'язниці. В результаті обміну політв'язнями з 1932 — в СРСР.

Виступав з лекціями та публікаціями.

З березня 1933 у Мінську працював у Білоруській державній бібліотеці та в Бібліографічному інституті при цій бібліотеці, займався громадською діяльністю.

Заарештований 1 вересня 1933 у Мінську за адресою: провулок Підгірний, буд. 4, кв. 1 у справі Білоруського національного центру.

9 січня 1934 Колегією ДПУ БССР був засуджений до розстрілу, який замінили на 10 років таборів. Переведений до табору НКВС Біломорсько-Балтійського регіону.

Відбував покарання у Соловках.

9 жовтня 1937 Спеціальною трійкою НКВС у Ленінградській області знову засуджений до смертної кари. Розстріляний на ст. Ведмежа гора (Сандармох) Карело-Фінської АССР (нині Медвежогорський район, Карелія, Російська Федерація) [3].

Реабілітований по обох вироках 16 серпня 1956. Особиста справа Павала Валошина зберігається в архіві КДБ Білорусі.

ПриміткиРедагувати

  1. [Возвращенные имена. Книги памяти России (рос.). Архів оригіналу за 5 травня 2020. Процитовано 29 квітня 2020.  Возвращенные имена. Книги памяти России (рос.)]
  2. а б в {{{Заголовок}}}. — Т. 5.
  3. Остання адреса: Розстріли соловецьких в'язнів з України у 1937—1938 роках: В 2 т. — 2-е вид., доопрац. і доп. — Київ: Сфера, 2003. (укр.)

ЛітератураРедагувати

  • Маракоў Л.У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. Т. 1. — Мн:, 2003. ISBN 985-6374-04-9.
  • Маракоў Л.У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. Т. 3. Кн. 2. — Мн:, 2003. ISBN 985-6374-04-9.
  • Бергман А. Павел Валошын // Беларускі каляндар на 1983 год. Беласток, 1983
  • ЭГБ, т. 2.
  • Остання адреса: Розстріли соловецьких в'язнів з України у 1937—1938 роках: В 2 т. — 2-е вид., доопрац. і доп. — Київ: Сфера, 2003