Островський Леонід Альфонсович

	Леонід Островський
Особові дані
Повне ім'я	Леонід Альфонсович Островський
Народження	17 січня 1936
	м. Рига, Латвія
Смерть	16 квітня 2001 (65 років)
	м. Київ, Україна
Зріст	180 см
Вага	75 кг
Громадянство	СРСР
Позиція	Захисник
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
Звання, нагороди
Нагороди	;
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Островський.

Леоні́д Альфо́нсович Остро́вський (латис. Leonīds Ostrovskis) (нар. 17 січня 1936, м. Рига, Латвія — пом. 16 квітня 2001, м. Київ, Україна) — радянський футболіст та тренер, виступав на позиції захисника. Майстер спорту СРСР (1959). Майстер спорту міжнародного класу (1966). Заслужений майстер спорту СРСР (1991). Учасник трьох чемпіонатів світу (1958, 1962, 1966).

БіографіяРедагувати

Леонід Островський народився у Ризі. Жив із сім’єю в районі Московський форштат, котрий у повоєнні роки вважався найбільш криміногенним у місті. Батько загинув від травми, отриманої на заводі, коли Леонідові було всього вісім років. Хлопець у ранньому віці був змушений іти працювати слюсарем-збиральником на заводі «Гідрометприбор». Тим не менш, від бандитського оточення Островського врятував саме футбол. З 1948 року він займався в ДЮСШ ВЕФ, а через деякий час — в ДЮСШ «Даугава», грав у лінії нападу. Разом з юнаками «Даугави» виграв в 1953 році юнацьку першість СРСР з футболу. У фіналі, виграному з рахунком 5:3, Островського вперше було переведено в лінію оборони на лівий край (через травму основного гравця захисту).

У 1954 році Островського в числі інших восьми хлопців-переможців зарахували до основного складу «Даугави». В дебютному сезоні Леонід провів 29 ігор у складі ризького клубу.

26 квітня 1956 після календарної гри «Даугави» в Харкові захисник отримав запрошення Костянтина Бєскова перейти до стану московського «Торпедо». Основним аргументом для Островського стала можливість грати в збірній СРСР. Однак спочатку футболіст не потрапляв навіть до основи москвичів. Вперше Леонід вийшов на поле аж у другому колі. Незабаром клуб залишив Бєсков, а новий тренер Маслов одразу високо оцінив можливості гравця та довірив йому місце у основному складі. Кар’єра в «Торпедо» в Островського складалася дуже добре — був чемпіоном і призером національної першості, володарем та фіналістом Кубка СРСР. Однак саме життя в столиці було для нього незатишним.

У 1963 році Леонід Альфонсович зважується на перехід до київського «Динамо», що викликав негативну реакцію у керівників «Торпедо». Гравця обіцяли дискваліфікувати і майже півроку змусили не грати: Островський брав участь у матчах першості Києва та виступав у дублі «Динамо» під чужим прізвищем. Однак у підсумку конфлікт владнали, і захисник отримав право захищати кольори своєї нової команди.

У 1968 році через травму Островський був змушений завершити активні виступи та розпочати тренерську діяльність. Спочатку працював наставником у ДЮСШ «Динамо», потім очолив черкаський «Дніпро». Однак згодом все ж повернувся до роботи з дітьми, якою й займався аж до 1975 року, коли отримав запрошення від одного з грузинських клубів.

Після повернення до Києва розлучився з дружиною, почав пиячити. Коли не стало коштів на алкоголь, пішов працювати бригадиром вантажників на винзавод, від чого ситуація з пияцтвом лише погіршилася. Згодом, завдяки допомозі друзів влаштувався вантажником на тютюнову фабрику, а з часом отримав посаду начальника ділянки в РСУ. Наступним місцем роботи Островського стала майстерня при Києво-Печерській лаврі, де Леонід Альфонсович займався реставрацією пам’ятників.

Однак увесь цей час видатного футболіста тягнуло до улюбленої гри і у середині 90-х йому запропонували роботу інструктора у міськраді «Динамо», де Островський займався переважно роботою з паперами. Тоді ж він зустрів і жінку, що підтримала його у складний період та допомогла остаточно оговтатися після алкогольного полону. Руку допомоги протягнуло і керівництво футбольного клубу «Динамо», яке знову дозволило Леоніду Альфонсовичу працювати наставником юних футболістів у ДЮСШ.

16 квітня 2001 року Леонід Островський помер. Поховано його було на Байковому кладовищі^[1].

Виступи у збірнійРедагувати

Леоніда Островського було тричі включено до заявки збірної СРСР на чемпіонатах світу, однак у 1958 році він на полі жодного разу так і не з’явився. Дебютував захисник у складі головної команди країни 18 листопада 1961 року у матчі проти збірної Аргентини (1:2). Всього ж за збірну Островський провів 9 ігор. На чемпіонаті світу 1966 року провів дві гри та посів разом з командою четверте місце.

Ігри Леоніда Островського за національну збірну СРСР
#	Дата	Місце	Стадіон	Матч	Рахунок	Турнір
01.	18.11.1961		«Рівер Плейт», Буенос-Айрес	Аргентина — СРСР	1-2	Товариський матч
02.	22.11.1961		«Насьональ», Сантьяго	Чилі — СРСР	0-1	Товариський матч
03.	29.11.1961		«Естадіо Сентенаріо», Монтевідео	Уругвай — СРСР	1-2	Товариський матч
04.	31.05.1962		Стадіон імені Діттборна, Аріка	Югославія — СРСР	0-2	Фінальна частина ЧС-1962
05.	03.06.1962		Стадіон імені Діттборна, Аріка	Колумбія — СРСР	4-4	Фінальна частина ЧС-1962
06.	06.06.1962		Стадіон імені Діттборна, Аріка	Уругвай — СРСР	1-2	Фінальна частина ЧС-1962
07.	10.06.1962		Стадіон імені Діттборна, Аріка	Чилі — СРСР	2-1	Чвертьфінал ЧС-1962
08.	12.07.1966		«Ейрсом Парк», Мідлсбро	Північна Корея — СРСР	0-3	Фінальна частина ЧС-1966
09.	20.07.1966		«Рокер Парк», Сандерленд	Чилі — СРСР	1-2	Чвертьфінал ЧС-1966