Відкрити головне меню

«Даугава» (латис. Daugava) — колишній радянський та латвійський футбольний клуб з міста Рига. Заснований у 1944 році, розформований у 1990 році.

«Даугава»
logo
Повна назва Futbola klubs «Daugava»
Засновано 1944
Розформовано 1990
Населений пункт Рига, Латвія
Стадіон Даугава
Вміщує 15 125
Ліга Друга ліга СРСР
1990 2-ге
Домашня
Виїзна


Зміст

Хронологія назвРедагувати

  • 1944—1947: «Даугава»
  • 1948—1949: «Даугава-ВЕФ»
  • 1950—1958: «Даугава»
  • 1959—1962: «Даугава-РВЗ»
  • 1963—1969: «Даугава-РЕЗ»
  • 1970—1990: «Даугава»

ІсторіяРедагувати

«Даугава» була заснована в 1944 році. У 1946 дебютувала в чемпіонаті Латвії й зайняла 5-те місце серед 8-ми команд. У 1948 команда разом з ризьким «Динамо» брала участь у змаганнях радянської першої ліги (центральна зона другої групи). Наступні 4 сезони «Даугава» провела у вищій лізі (Клас «А»). 1953—1959 роки команда провела в першій лізі (Клас «Б»), але в 1960 році, незважаючи на зайняте в попередньому сезоні 11 місце, була переведена в Клас «А». У 1961—1962 роках «Даугава» займала 21-ше місце серед 22 команд і з 1963 року знову опустилася в першу лігу (другу групу «А»).

Футболісти «Даугави», які в елітній радянській лізі провели найбільше матчів і забили голів:

М Гравець Ігри
1. Альфонс Егерс 109
2. Віталій Симбірцев 92
3. Михайло Амалін 89
4. Ромуальд Астерстаркс 87
5. Вольдемар Судмаліс 87
6. Яніс Ужуліс 83
М Гравець Голи
1. Георгій Смирнов 22
2. Альфонс Егерс 20
3. Борис Курнєв 15
4. Яніс Ужуліс 12
5. В'ячеслав Мартинов 12
6. Петро Катрановський 10

У 1971 році команда вибула в другу лігу і провела там 9 сезонів — до 1981 року, лише в 1976 році повернувшись на один сезон у першу лігу. У 1985 році «Даугава» була близька до виходу у вищу лігу, але зайняла в перехідному турнірі четверте, останнє місце. У наступному сезоні підвищення в класі завадило перевищення ліміту нічиїх: набравши в турнірі найбільшу кількість очок (62), «Даугава» позбулася двох, зігравши 14 матчів внічию при ліміті в 12. У 1989 році проблеми з фінансуванням знову привели до зниження в статусі.

Склад переможців турніру першої ліги 1985 року

Воротарі: Олександр Кулаков, Ігор Бєлов.
Захисники: Сергій Семенов, Шевляков, Дайніс Дегліс, Олег Алексеєнко, Ігор Нікішин, Сергій Анашкін.
Півзахисники: Юрій Попков, Геннадій Шитік, Олександр Канищев, Валерій Семенов, Михайло Юропов, Сергій Віцеховський.
Нападники: Євген Мілевський, Олександр Старков, Яніс Інтенберг.
Старший тренер: Яніс Скределіс.
Начальник команди: Станіслав Андросов. Тренер: Георгій Гусаренко[1].

У 1990 році команда завоювала право знову грати у першій лізі, але була розформована. Її місце у 1991 році посiла інша ризька команда — «Пардаугава». Таку ж назву мала і сільськогосподарська фірма, яка належала тодішньому президенту ЛФФ Володимиру Лєскову. Незважаючи на те, що «Пардаугава» зайняла місце «Даугави» в першості ЛФФ, вона не є наступницею «Даугави», так як змінився власник, і ряд основних футболістів перейшли в «Сконто» і «РАФ».[2] У команді грали в той рік в основному молоді футболісти, а сам клуб зайняв останнє, 22-ге місце. Відігравши потім три сезони у вищій лізі чемпіонату Латвії, команда в 1995 році збанкрутувала і після шести ігор знялася зі змагань.[3]

У 1996 році під ім'ям «Даугави» стало виступати ризьке «Торпедо», яке у свою чергу збанкрутувало у 2000 році. Пізніше під цим ім'ям грала молодіжна команда, яка не виступала під емблемою «Даугави» і не була її офіційним наступником.

У 2007 році клуб «Діттон» з Даугавпілсу змінив назву на «Даугава» і став виступати під колишньою емблемою ризької «Даугави».

У січні 2008 року клуб «Даугава 90», що з'явився у 2005 році, теж змінив назву на «Даугава».

ДосягненняРедагувати

  Перша ліга СРСР:

  Друга ліга СРСР:

  •   Чемпіон (2): 1972, 1981
  •   Срібний призер (4): 1973, 1974, 1980, 1990

Відомі гравціРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. «Даугава»-1985 на сайті Український футбол (історія та статистика). Архів оригіналу за 7 лютий 2017. Процитовано 6 лютий 2017. 
  2. Komentāri : 'Futbols pilsētā': 'Olimpija'
  3. Журнал «Futbols / SA», квітень 2008 року, стор. 38 — 39

ДжерелаРедагувати