Осока затінкова
Осока́ затінкова (Carex umbrosa)[1] — багаторічна рослина родини осокових. Вид занесений до Червоних книг України, Білорусі,[2] Польщі[3] та Росії. Кормова рослина.
| Осока затінкова | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Осокові (Cyperaceae) |
| Рід: | Осока (Carex) |
| Вид: | Осока затінкова (C. umbrosa)
|
| Біноміальна назва | |
| Carex umbrosa Host, 1801
| |
Опис
ред..jpg)
.jpg)
Трав'яниста рослина 5-50 см заввишки, що утворює щільні дернини, гемікриптофіт. Кореневище коротке. Стебла численні, невиразно тригранні, інколи високо улиснені, зі світло-бурими піхвами біля основи, розщепленими на прості волокна. Листки плоскі (зрідка — складені), такої ж довжини, як і стебла, 1,5-3 мм завширшки. Нижній покривний листок з піхвою й короткою шилоподібною пластинкою, що дорівнює колоскові.
Суцвіття верхівкове, складене з 2-4 зближених колосків. Верхній колосок чоловічий, ланцетний або ланцетно-булавоподібний, із блідо-іржавими (інколи бурими або білуватими), гоструватими покривними лусками. Його довжина сягає 6-20 мм, ширина — 3-5 мм. Решта колосків жіночі, довгасті, розташовані на ніжках завдовжки до 1 см, скупчені або злегка розставлені, складені з 10-20 квіток 4-20 мм завдовжки. Покривні луски жіночих колосків коротші за мішечки, яйцеподібні, каштаново-бурі, із зеленою серединною жилкою. Мішечки довгасто-оберненояйцеподібні, жовтувато-зелені, з довгими розсіяними м'якими волосками й тонкими малопомітними жилками, поступово видовжуються у вузькоконічний носик. Їх довжина сягає 2-3 мм. Стовпчик біля основи потовщений, приймочок 3. Плід — горішок.
Число хромосом 2n = 62, 66.
Екологія
ред.Рослина доволі морозостійка, тіньовитривала, віддає перевагу місцинам з помірно-континентальним кліматом, достатнім ступенем зволоженості. Зростає на узліссях, серед чагарників, у розріджених листяних, мішаних та соснових лісах, по краям карбонатних боліт, на осоково-різнотравних луках, вологих трав'яних схилах, зрідка — в тундрі. В горах підіймається до висоти 1800 м над рівнем моря. Полюбляє глинисті та суглинні ґрунти.
Розмножується насінням і вегетативно. Цвітіння триває з кінця квітня до червня. Квіти запилюються вітром. Плодоносить у червні і на початку липня. Насіння поширюється мурахами.
Поширення
ред.Осока затінкова — типовий представник євразійської флори. Її ареал охоплює тайгові райони Уралу, Сибіру, Далекий Схід, Корейський півострів, Японські острови, північні райони Китаю, Монголії, Туреччини, Кавказ, а також практично усю Європу за виключенням північних та крайніх східних районів. Водночас, в Центральній Європі вид відносно рідкісний, оскільки уникає рівнин.
Через Україну проходить східна межа розповсюдження. Найбільші популяції цього виду зростають у Карпатах, правобережному Лісостепу, Поліссі, причому в лісовій смузі вони також переважають у правобережній частині, а на Лівобережжі трапляються лише окремі осередки. В Закарпатські області, попри її наближеність до Карпат, осока затінкова не зростає.
Значення і статус виду
ред.Стан українських популяцій загалом не викликає занепокоєння: вони доволі чисельні і добре відтворюються. Загрозу можуть становити зміни середовища, руйнація біотопів, надмірне рекреаційне навантаження. Осока затінкова охороняється в Карпатському біосферному заповіднику, Шацькому та Карпатському національних природних парках.
Цю рослину може поїдати худоба, але господарського значення вона не має.
Підвиди
ред.- Carex umbrosa subsp. huetiana (Boiss.) Soy — поширений у Кавказьких, Піренейських та Балканських горах, Малій Азії. Російськими ботаніками розглядається як окремий вид;[4][5]
- Carex umbrosa subsp. pseudosabynensis T.V.Egorova — зростає на Далекому Сході, Корейському півострові, Японських островах;
- Carex umbrosa subsp. sabynensis (Less. ex Kunth) Kük — розповсюджений в європейській частині Росії, на Кавказі, в Японії. Російськими ботаніками розглядається як окремий вид;[4][5]
- Carex umbrosa subsp. umbrosa — поширений по всій Європі.
Синоніми
ред.
|
|
Література
ред.Арктическая флора СССР. Вып. III / Сост. Т. В. Егорова, В. В. Петровский, А. И. Толмачёв, В. А. Юрцев; Под ред. А. И. Толмачёва. — Л.: Наука, 1966. — С. 141—142.(рос.)
Джерела
ред.- ↑ а б The Plant List.(англ.)
- ↑ Чырвоная кніга Рэспублікі Беларусь: Рэдкія і тыя, што знаходзяцца пад пагрозай знікнення віды жывёл і раслін. — Мн: БелЭн, 1993.(біл.)
- ↑ Red list of plants and fungi in Poland. Czerwona lista roślin i grzybów Polski. Zbigniew Mirek, Kazimierz Zarzycki, Władysław Wojewoda, Zbigniew Szeląg (red.). Kraków: Instytut Botaniki im. W. Szafera, Polska Akademia Nauk, 2006.(пол.)
- ↑ а б Егорова Т. В. Осоки (Carex L.) России и сопредельных государств (в пределах бывшего СССР). — СПб, Сент-Луис: Санкт-Петербургская ГХФА и Миссурийский ботанический сад, 1999. — С. 252—255. — 772 с.(рос.)
- ↑ а б Кречетович В. И. Род 235. Осока — Carex // Флора СССР. В 30 т. / Гл. ред. акад. В. Л. Комаров; Ред. тома Б. К. Шишкин. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1935. — Т. III. — С. 328—330.(рос.)
Посилання
ред.Осока затінкова у Червоній книзі України. — Переглянуто 1 травня 2015.