Оситняжка (Кропивницький район)
Оситня́жка — село в Україні, у Великосеверинівській сільській громаді Кропивницького району Кіровоградської області. Населення становить 1190 осіб. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Оситнязька сільська рада.
| село Оситняжка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Кіровоградська область | ||||
| Район | Кропивницький район | ||||
| Громада | Великосеверинівська сільська громада | ||||
| Облікова картка | Оситняжка | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1754 | ||||
| Населення | 1191 | ||||
| Поштовий індекс | 27610 | ||||
| Телефонний код | +380 522 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°40′34″ пн. ш. 32°10′51″ сх. д.H G O | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
127 м | ||||
| Водойми | р. Інгул, р. Крутоярка | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 27614, с. Оситняжка, вул. Центральна, 44 | ||||
| Сільський голова | Гаращенко Алла Миколаївна | ||||
| Карта | |||||
  Оситняжка | |||||
 Оситняжка | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
Історія ред.
З історичних джерел: «Городские поселения в Русской империи» 1861 г., Л. Похилевич «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» 1864 г. відомо, що село виникло влітку 1754 року і заселялося переселенцями Київського повіту Київської губернії. Селилися селяни на скудних піщаних ґрунтах лівого берега Інгулу. Будували невеликі будинки з місцевого матеріалу: глини, піску, очерету, оситнягу. За переказами трава оситняг, якої було дуже багато на місцевості, і дала назву селу.
В XIX ст. всі землі в селі належали поміщикам–землевласникам — барині Соколовій, пані Зосі Потоцькій, барину Шатову, Квіткову та ін.
Станом на 1886 рік у селі, центрі Оситнязької волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 1044 особи, налічувалось 188 дворових господарств, будувалась православна церква[1].
Символіка ред.
Герб села Оситняжка затверджено 19 квітня 2012 року. На синьому полі золотий хрест, що супроводжується чотирма золотими кроквами. Автори - В. Філімонов та К. Шляховий. Згідно з легендою, село засноване чотирма сім'ями переселенців, які жили в окремих куренях, ці курені і зображені на гербі.
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1138 осіб, з яких 505 чоловіків та 633 жінки.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1192 особи.[3]
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 96,97 % |
| російська | 2,69 % |
| молдовська | 0,17 % |
| білоруська | 0,08 % |
| вірменська | 0,08 % |
Видатні уродженці ред.
- Котляренко Михайло Григорович (1904-1980) — Герой Соціалістичної Праці.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття з географії Кіровоградської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |