Ортогональність
Ортогональність (від грец. ὀρθός — прямий і грец. γωνία — кут) — термін, який узагальнює перпендикулярність векторів на білінійні форми.
Визначення
ред.Нехай — прегільбертів простір. Елементи , називаються ортогональними, якщо їх скалярний добуток дорівнює 0:
- ,
що позначається .[1]
Множина векторів називається ортогональною, якщо довільна пара з цієї множини ортогональна. Якщо всі вектори цієї множини одиничні, то вона називається множиною ортнормованих векторів. Не-нульові ортогональні вектори лінійно незалежні.[2]
Якщо для системи векторів простору визначник Грама дорівнює 0, то ці вектори лінійно залежні.
В Евклідовому просторі
ред.В 2- або 3- вимірному Евклідовому просторі два вектори ортогональні, якщо скалярний добуток цих векторів дорівнює нулю, тобто кут між ними 90° або π/2 радіан. Таким чином, ортогональність векторів є узагальненням перпендикулярності.
В Евклідових підпросторах ортогональним доповненням прямої є площина, і навпаки.
Ортогональні функції
ред.Дві дійсні функції та є ортогональними одна щодо одної у інтервалі якщо
Скалярний добуток двох функцій можна ввести також і з деякою ваговою функцією w(x):
Подібно до векторів, набір функцій можна ортогоналізувати використовуючи, наприклад, процес Грама — Шмідта.
Норму можна визначити через скалярний добуток:
Див. також
ред.Посилання
ред.- ↑ Кудрявцев Л. Д. Математический анализ. — М. : Высшая школа, 2004. — Т. 2. — 720 с.(рос.)
- ↑ Кудрявцев Л. Д. с. 331
Література
ред.- Григорій Михайлович Фіхтенгольц. Курс диференціального та інтегрального числення. — 2024. — 2403 с.(укр.)