Відкрити головне меню

Орлов Володимир Олексійович

Володимир Орлов
Уладзімір Арлоў
Arlou Uladzimer.JPG
Ім'я при народженні Володимир Олексійович Орлов
Уладзімір Аляксеевіч Арлоў
Народився 25 серпня 1953(1953-08-25) (66 років)
Полоцьк,
Flag of the Byelorussian Soviet Socialist Republic (1951–1991).svg БРСР
(СРСР)
Громадянство Білорусь Білорусь
Національність білорус
Діяльність прозаїк, поет, есеїст
Alma mater Faculty of history of Belarusian State University[d]
Мова творів білоруська, руська
Роки активності з 1973
Жанр історична проза, історична публіцистика, вірші
Партія Білоруський народний фронт
Автограф Uładzimir Arłou 25.03.2016.png
Нагороди
Сайт: arlou.by

Commons-logo.svg Володимир Орлов у Вікісховищі?

Володи́мир Олексі́йович Орло́в (біл. Уладзіме́р Аляксе́евіч Арло́ў; *25 серпня 1953, Полоцьк) — білоруський історик, есеїст, поет, віце-президент Білоруського ПЕН-клубу.

БіографіяРедагувати

1975 року закінчив історичний факультет Білоруського державного університету, після чого працював викладачем історії у Новополоцьку (1975—1976), кореспондентом, заступником редактора міської газети «Хімік» (1976—1988). У 1988—97 роках був редактором видавництва «Мастацкая літаратура». З 1986 року є членом ради Союзу Білоруських Письменників. Також входить до редколегій часописів «Спадчына», «Калосьсе», «Крыніца». З 1988 року є членом БНФ, 1989 року вийшов із КПРС. З 1992 року його двічі обирали до Сойму БНФ.

Живе в Мінську. Греко-католик. Одружений, діти — Роман (учасник гурту J:МОРС) та Богдан.

ТворчістьРедагувати

Вперше його вірші з'явилися у студентських самвидавних часописах «Блакітны ліхтар» (Новополоцьк, 1973), «Мілавіца» (Мінськ, 1976). Втім Орлов став відомим завдяки прозовим творам, зокрема історичної тематики. На сьогодні є автором 20 книг прози, поезії, історичних нарисів. Його твори було перекладено більш як 20 мовами (зокрема українською, польською, литовською, естонською, румунською, латиською, грузинською, чеською та словацькою)

Автор сценаріїв науково-документальних фільмів «Євросинія Полоцька» (Ефрасіньня Полацкая), «Полоцькі лабіринти» (Полацкія лабірынты), «Симеон Полоцький» (Сімяон Полацкі)

БібліографіяРедагувати

  • Добры дзень, мая Шыпшына: Апавяданні, аповесьць. — Менск: Маст. літ., 1986.— 191 с (сэрыя «Першая кніга празаіка»).
  • Дзень, калі ўпала страла: Аповесці і апавяданні. — Менск: Маст. літ., 1988. — 233 с.
  • Асветніца з роду Ўсяслава: Эўфрасіня Полацкая. — Менск: Навука і тэхніка, 1989.— 53 с, [8] л. іл. (сэрыя «Нашы славутыя землякі»). ISBN 5-343-00602-7.
  • Пакуль не згасла свечка. — Москва, 1990.
    • Пока не погасла свеча: Повести и рассказы. Москва: Мол. гвардия, 1990.— 302 с.(рос.)
  • Там, за дзвярыма: Вершы ў прозе. — Менск: Маст. літ., 1991. — 94 с.
  • Прысуд выканаў невядомы. (пра рэвалюцыянера Ігната Грынявіцкага) — Менск: Навука і тэхніка, 1992.— 52 с, іл.(сэрыя «Нашыя славутыя землякі»). ISBN 5-343-00883-6.
  • «Цалкам сакрэтна», альбо Адзін дзень у трох іпастасях. Літаратурна-публіцыстычныя артыкулы. Эсэ. — Менск, 1992. — 80 с.
  • Эўфрасіня Полацкая. — Менск, Маст. літ. 1992. — 220 с, іл. (сэрыя «Святыя зямлі Беларускай»). ISBN 5-340-01238-7, 2000.
  • Рандэву на манеўрах: Аповесць, апавяданні. — Менск: Маст. літ., 1992.— 271 с. ISBN 5-340-00984-X.
  • Міласьць князя Гераніма: Аповесці. Апавяданні. — Менск: Юнацтва. 1993.— 272 с. (сэрыя «Школьная бібліятэка»).
  • Мой радавод да пятага калена. Эсэ. — Менск: ВЦ «Бацькаўшчына», 1993.— 184 с. ISBN 985-6026-02-4.
  • Пяць мужчын у леснічоўцы: Аповесці, апавяданні, эсэ. — Менск: Маст. літ., 1994.— 366 с (сэрыя «Зь вякоў мінулых»). ISBN 5-340-01379-0.
  • Таямніцы полацкай гісторыі. — Менск, 1994, 2000, 2002.
    • Тайны полоцкой истории. Менск: Беларусь, 1995.— 478 с.: ил. ISBN 985-01-0067-2.(рос.)
  • Фаўна сноў: Вершы. — Менск: Маст. літ., 1995. — 95 с.
  • Адкуль наш род. — Менск, 1996; Вільня: Наша Будучыня, 2000,2003.
  • Божая кароўка зь Пятай авэню. — Менск: Наша Ніва, 1998. — 186 с.
  • Жыватворны сымбаль Бацькаўшчыны. Гісторыя Крыжа святой Эўфрасіні Полацкай./ Уклад. У.Арлоў. — Менск: «Асар», 1998.
  • Рэквіем для бензапілы: Аповесці, апавяданні. Менск: Маст. літ., 1998.— 240 с.
    • Requiem dla piły motorowej, przeł. Czesław Seniuch — Białystok: Związek Białoruski w RP, 2000. Związek Białoruski w RP.(пол.)
    • Реквієм для бензопилки: Оповідання та повість. Пер. з білорус. Олександра Ірванця. К.: Факт, 2005.- 272 с (Сэрыя «Exceptis excipiendis»). ISBN 966-359-037-8.
  • Сны імператара: Апавяданні, аповесці, эсэ. — Менск: Маст. літ., 2001—383 с. (сэрыя «Беларуская проза 20 стагодзьдзя»). ISBN 985-02-0500-8.
  • Уладзімір Арлоў, Генадзь Сагановіч. Дзесяць стагодзьдзяў беларускай гісторыі (862—1818): Падзеі. Даты, Ілюстрацыі. — Вільня: Наша Будучыня, 2001,2002. (2001(рос.)).
  • Арлоў У., Герасімовіч З. Краіна Беларусь. Ілюстраваная гісторыя. — Martin, Slovakia, 2003.— 320 с, іл.
  • Адкусі галаву вароне. Эсэ. — Менск: «Наша Ніва» (Бібліятэка «Vostraja Brama», 7). 2003.— 176 с ISBN 9955-437-17-0.
  • Ордэн Белай Мышы. Аповесці. Апавяданні. — Менск: Маст. літ., 2003.— 301 с.
  • Каханак яе вялікасьці. Гістарычныя апавяданні. Эсэ. — Менск, 2004.
    • Kochanek jej wysokości. Tłumacz: Jan Maksymiuk — Wrocław, 2006. Kolegium Europy Wschodniej (Seria «Biblioteka Białoruska»). ISBN 83-89185-13-X(пол.)
  • Час чумы. Гістарычныя аповесці, апавяданні. — Менск: I.П. Логвінаў, 2005.— 208 с ISBN 985-6701-76-7.
  • Сланы Ганібала. Выбраныя эсэ. — Менск: I.П. Логвінаў, 2005.— 396 с ISBN 985-6701-79-1.
  • Паром празь Ля-Манш. Вершы. Менск: Логвінаў, 2006.— 156 с ISBN 985-6800-13-4.

НагородиРедагувати

  • 1986 — премія Ленінського комсомолу Білорусі
  • 1991 — медаль Франциска Скорини («за внесок у опрацювання теми історичного минулого Білорусі в літературі»)
  • 1993 — видавнича премія імені Уладзіміра Караткєвіча
  • 1996 — літературна премія імені Францішека Багушевіча Білоруського ПЕН-центру
  • 1998 — Премія Товариства вільних літераторів Гліняны Вялес за збірку есеїв «Сонечко з П'ятої авеню» («Божая кароўка зь Пятай авэню»)
  • 2010 — «Європейський поет свободи» за книгу віршів «Пором через Ла-Манш» («Паром праз Ла-Манш»)

ПосиланняРедагувати