Відкрити головне меню
Див. також: Шлісельбург

Фортеця Орє́шек (рос. Орешек, дореф. Орѣшекъ; у давніх літописах городъ Орѣховъ; швед. Nöteborg — Нотебург) — давня новгородська фортеця на Оріховому острові у витоку річки Нева, навпроти міста Шлісельбург у Ленінградській області. Заснована в 1323-му році, з 1612-го до 1702-го належала шведам.

Орєшек
Oreshek (fortress) view01.jpg
Загальний вигляд фортеці

59°57′14″ пн. ш. 31°02′18″ сх. д. / 59.9540222° пн. ш. 31.0385222° сх. д. / 59.9540222; 31.0385222
Статус Музей
Статус спадщини частина об'єкта всесвітньої спадщини[d] і об'єкт культурної спадщини Росії[d]
Країна

 Росія

Розташування Оріховий острів у верховині Неви, Ленінградська область
Будівник Новгородська республіка
Площа 7,3 га
Засновник Новгородська республіка
Засновано 1323
Перша згадка 1323
Будівництво 1323 — 
Стан частково зруйновано
Сайт spbmuseum.ru/themuseum/museum_complex/oreshek_fortress/
Орєшек. Карта розташування: Росія
Орєшек
Орєшек (Росія)

CMNS: Орєшек на Вікісховищі
ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №540-005540-005 (англ.)

Раніше фортеця була з'єднана зі Шлісельбургом поромною переправою, зараз на маршрутах фортеця — Шлісельбург і фортеця — Селище імені Морозова туристів перевозять приватники на катерах, ходять часто й регулярно.

ІсторіяРедагувати

У складі Землі Новгородської (1323—1468)Редагувати

 
Камінь, встановлений у фортеці на пам'ять про Оріхівський мир

Фортеця Орєшек (буквально «Горішок») отримала своє ім'я від назви Оріхового острова, на якому її заснував у 1323-му князь Юрій Данилович, онук Олександра Невського. У тому ж році на острові було укладено перший договір новгородців зі шведами — Оріхівський мир. Новгородський літопис говорить про це так:

« У рік 6831 (1323 від Р.Х.) ходили Новгородці з князем Юрієм Даниловичем у Неву й поставили місто на верховині Неви на Оріховому острові; туди ж приїхали посли великі від Шведського короля та уклали мир вічний з князем і з Новим го́родом по старому миту…
Оригінальний текст (ст.-слов'ян.)
Въ лѣто 6831 (1323 от Р. Х.) ходиша Новгородци съ княземъ Юрієм Даниловичемъ в Неву и поставиша городъ на усть Невы на Орѣховомъ острову; ту же пріехавше послы великы от Свейского короля и докончаша миръ вѣчный с княземъ и с Новымъ городомъ по старои пошлинѣ…
»

У 1333-му[1] місто й фортеця передані в отчину[2] литовському князю Наримунту, який ставить сюди свого сина Олександра (Оріхівський князь Олександр Нарімунтович). При цьому Орешек стає столицею удільного Оріхівського князівства. Нарімунт жив здебільшого в Литві, й у 1338-му він не з'явився на заклик Новгорода захистити його від шведів і відкликав свого сина Олександра. Пізніше в Орєшку був узятий шведами в полон новгородський боярин-дипломат Козьма Твердиславич. У 1349-му, відбивши фортецю у шведів, тут посаджений воєвода Яків Хотов. У 1352-му побудовані кам'яні стіни. 1384-го син Наримунта Патрикей Наримунтович (родоначальник князів Патрикеєвих) був запрошений у Новгород і прийнятий з великими почестями й отримав місто Оріхів, Корельський городок (Корелу), а також Луське.

У складі Московського князівства (1468—1612)Редагувати

У XV ст., після підпорядкування Новгородської землі Московському князівству, фортецю було повністю перебудовано. Пізніше аж до 1612-го місто-фортеця Орєшек була центром Оріховецького повіту у Водська п'ятина Новгородської землі. Під час російсько-шведських війн неодноразово були здійснені напади з боку Швеції. Одним із таких нападів був штурм Орєшка в 1582-му, провал якого призвів до укладення миру в Лівонській війні.

 
Внутрішній вид фортеці. Руйнування спричинені головним чином боями під час Другої світової війни

У складі Швеції (1612—1702)Редагувати

У вересні 1611-го запрошені в Московське Царство шведські війська під проводом Якоб Делаґарді обложили фортецю, й у травні 1612-го взяли її змором. Із 1300 захисників фортеці в живих залишилося близько 100 осіб, але, вмираючи від голоду, вони так і не здалися. Шведи назвали фортецю — Нотебург (Оріхове місто). Згідно з легендою, захисники фортеці замурували в стіну ікону Казанської Божої Матері в надії на те, що вона допоможе повернути росіянам їхню землю.

 
Штурм фортеці Нотебург 11 жовтня 1702. Коцебу, 1846

У складі Росії (з 1702)Редагувати

У ході Північної війни російське військо під командуванням Бориса Шереметьєва 11 жовтня 1702-го обложило фортецю та здобуло перемогу. В облозі особисто брав участь Петро I на посаді бомбардир-капітана. «Правда, що вельми жорсткий цей горіх був, проте ж, слава Богу, щасливо розгризений… Артилерія наша дуже чудово справу свою виправила», — писав тоді Петро I думному дяку Андрію Вініусу. На честь цієї події відлили медаль із написом: «Був у неприятеля 90 років». Тоді ж фортецю перейменовано на Шлісельбург — «Ключ-місто».

В'язницяРедагувати

 
«Нова в'язниця»

З початку XVIII ст. фортецю стали використовувати як політичну в'язницю. Першим знаменитим в'язнем фортеці стала сестра Петра I Марія Олексіївна (1718—1721), а в 1725-му році тут було у'вязнено Євдокію Лопухіну, його першу дружину. У фортеці утримувався й у 1764-му був убитий під час спроби звільнення імператор Іван VI.

У 1798-му за проектом архітектора Патона було збудовано «Секретний дім», в'язнями якого в 1826-му стали багато декабристів (Іван Пущин, Вільгельм Кюхельбекер, брати Бестужеви й інші).

З 1907-го Орєшек слугував центральною каторжною в'язницею (каторжним централом). Розпочалася реконструкція старих і спорудження нових корпусів. До 1911-го було закінчено 4-й корпус — найбільшу будівлю фортеці, де було влаштовано 21 загальну та 27 одиночних камер. У фортеці утримувалося багато знаменитих політичних злочинців (особливо народників та есерів) і терористів. Тут було страчено Олександра Ульянова (брата Леніна), що вчинив замах на Олександра III.

Відомі в'язніРедагувати

Друга світова війнаРедагувати

Фортеця дуже сильно постраждала в ході Другої світової війни. У 1941—1943 рр. протягом 500 днів невеликий гарнізон із бійців 1-ї дивізії військ НКВС і моряків 409-ї морської батареї Балтійського флоту обороняв фортецю від німецьких військ, яким не вдалося переправитися на правий берег Неви, замкнути кільцеблокади Ленінграда та перерізати дорогу життя. На території фортеці міститься братська могила, в якій поховані 24 радянських воїни, загиблих при обороні. Героїчним захисникам фортеці присвячений меморіальний комплекс, відкритий 9 травня 1985-го.

Клятва захисників фортеці

  • Ми, бійці фортеці Горішок, клянемося захищати її до останнього.
  • Ніхто з нас за будь-яких обставин не залишить її.
  • Звільняються з острова: на час — хворі й поранені, назавжди — загиблі.
  • Стоятимемо тут до кінця.

АрхітектураРедагувати

6 серпня 2010 дерев'яний намет Головіної вежі фортеці повністю згорів від пожежі, що виникла після прямого потрапляння блискавки.[3]

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. За даними Псковського літопису, в 1331 році.
  2. «въ отцину и в дѣдѣну, и его дѣтемъ»
  3. Шатер Головіної вежі повністю знищений[недоступне посилання з квітень 2019]

Див. такожРедагувати

  • 8982 Орєшек — астероїд, названий на честь фортеці.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати