Відкрити головне меню

Якоб Понтуссон Делагарді (швед. Jakob de la Gardie; 20 червня 1583, Ревель — 22 серпня 1652, Стокгольм) — шведський військовий і державний діяч з роду Делагарді, граф, активний учасник подій Смутного часу. У 1608 році удостоєний звання генерал-лейтенанта, у 1620 — фельдмаршала. Батько Магнуса Габріеля Делагарді, ріксканцлера Швеції.

Якоб Понтуссон Делагарді
швед. Jakob De la Gardie
Jacob De la Gardie 1606.jpg
Народився 20 червня 1583(1583-06-20)[1][2]
Ревель, Швеція[3][1]
Помер 12 серпня 1652(1652-08-12)[1] (69 років)
Stockholm City[d], Over-Governor of Stockholm[d], Швеція[3][1]
Громадянство
(підданство)
Flag of Sweden.svg Швеція
Місце проживання
Діяльність політик, Землекористування, військовослужбовець
Знання мов шведська
Посада Lord High Constable of Sweden[d]
Військове звання генерал
Рід Делагарді
Батько Понтус Делаґарді
Мати Sofia Johansdotter Gyllenhielm[d]
Брати, сестри  • Johan De la Gardie[d] і Brita De la Gardie[d]
У шлюбі з Ебба Браге[1]
Діти Магнус Габріель Делагарді, Maria Sofia De la Gardie[d], Аксель Юліус Делагарді, Jacob Casimir De la Gardie[d] і Christina Catharina De la Gardie[d]

БіографіяРедагувати

Народився в родині Понтуса Делагарді (1520—1585), шведського полководця і дипломата французького походження (Де ла Ґарді).

У лютому 1609 року очолив п'ятнадцятитисячний експедиційний корпус, відправлений шведським королем Карлом IX під час Смутного часу в Московському царстві на допомогу Василю Шуйському.

25 квітня 1609 біля с. Кам'янка неподалік Старої Руси на чолі 5-тисячного загону шведського експедиційного корпусу розбив 4-тисячний загін поляків і козаків Яна Керножицького[4].

11 та 13 липня 1609 року в битві біля Твері на чолі об'єднаного 25-тисячного війська (разом з військом Михайла Скопина-Шуйського) розбив 10-тисячний загін прибічника Лжедмитрія II Олександра Зборовського[5][6]. У січні 1610 року деблокував Троїце-Сергієвий монастир. У березні 1610 року увійшов в Москву.

4 липня 1610 року експедиційний корпус Делагарді, московське військо, німецькі та французькі найманці (всього до 35 тис. чоловік) були розбиті легкою польською кавалерією (приблизно 6,8 тис. чоловік) у битві під Клушином, після чого Делагарді приєднався до поляків. Того ж року вже в складі польського війська обложив Тихвинський монастир, здобув його на початку 1611 року й утримував до 1613 року.

26 липня 1611 року військо Якоба Делагарді увійшло до Новгорода й новгородські бояри підписали угоду про підтримку кандидатури сина шведського короля на московський престол та виходу Новгородських земель з підпорядкування Москві.

У 1617 році брав участь в укладанні Столбовського мирного договору.

З 1619 року — шведський намісник в Ревелі, з 1622 року — генерал-губернатор Лівонії. У 1632—1644 роках — член регентської ради при королеві Христині. Отримав від короля у ленне володіння область навколо замку Ляско, який ґрунтовно перебудував.

На його честь названо місто Якобстад (Фінляндія).

ПриміткиРедагувати