Якоб Понтуссон Делагарді
Якоб Понтуссон Делагарді (швед. Jakob de la Gardie; 20 червня 1583, Ревель — 22 серпня 1652, Стокгольм) — шведський військовий і державний діяч з роду Делагарді, граф, активний учасник подій Смутного часу. У 1608 році удостоєний звання генерал-лейтенанта, у 1620 — фельдмаршала. Батько Магнуса Габріеля Делагарді, ріксканцлера Швеції.
Якоб Понтуссон Делагарді швед. Jakob De la Gardie | |
Народження: |
20 червня 1583[1][2][…] Ревель, Швеція[4][5][…] |
---|---|
Смерть: |
12 серпня 1652[1][3] (69 років) Стокгольм, Швеція[5][1][3] |
Поховання: | Veckholm Churchd[3] |
Країна: | Швеція |
Рід: | Делагарді[3] |
Батько: | Понтус Делаґарді[6][7][…] |
Мати: | Зофія Йохандоттер Джилленхільмd[4][6][…] |
Шлюб: | Ебба Браге[1][4][3] |
Діти: | Магнус Габріель Делагарді[6][8], Maria Sofia De la Gardied, Аксель Юліус Делагарді[6], Jacob Casimir De la Gardied, Pontus Fredrik De la Gardied[6], Ebba Margareta de la Gardied[7] і Christina Catharina De la Gardied[7] |
Біографія
ред.Народився в родині Понтуса Делагарді (1520—1585), шведського полководця і дипломата французького походження (Де ла Ґарді).
У лютому 1609 року очолив 15-тисячний експедиційний корпус, відправлений шведським королем Карлом IX під час Смутного часу в Московському царстві на допомогу Василю Шуйському.
25 квітня 1609 біля с. Кам'янка неподалік Старої Руси на чолі 5-тисячного загону шведського експедиційного корпусу розбив 4-тисячний загін поляків і козаків Яна Керножицького[9].
11 та 13 липня 1609 року в битві біля Твері на чолі об'єднаного 25-тисячного війська (разом з військом Михайла Скопина-Шуйського) розбив 10-тисячний загін прибічника Лжедмитрія II Олександра Зборовського[10][11]. У січні 1610 року деблокував Троїце-Сергієвий монастир. У березні 1610 року увійшов у Москву.
4 липня 1610 року експедиційний корпус Делагарді, московське військо, німецькі та французькі найманці (всього до 35 тис. чоловік) були розбиті важкою річпосполитською кавалерією Станіслава Жолкевського (приблизно 6,8 тис. чоловік) у битві під Клушином, після чого Делагарді приєднався до коронної армії. Того ж року вже в складі коронного війська обложив Тихвинський монастир, здобув його на початку 1611 року й утримував до 1613 року.
26 липня 1611 року військо Якоба Делагарді увійшло до Новгорода й новгородські бояри підписали угоду про підтримку кандидатури сина шведського короля на московський престол та виходу Новгородських земель з підпорядкування Москві.
У 1617 році брав участь в укладанні Столбовського мирного договору.
З 1619 року — шведський намісник у Ревелі, з 1622 року — генерал-губернатор Лівонії. У 1632—1644 роках — член регентської ради при королеві Христині. Отримав від короля в ленне володіння область навколо замку Ляско, який ґрунтовно перебудував.
Примітки
ред.- ↑ а б в г д Jakob P. De la Gardie — 1917.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в г д е Elgenstierna G. Den introducerade svenska adelns ättartavlor — Norstedts förlag, 1926. — Т. 2. — С. 225–226. — 885 с.
- ↑ а б в г Форстен Г. В. Делагарди, Яков // Русский биографический словарь — СПб: 1905. — Т. 6. — С. 177–180.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #143454153 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б в г Pas L. v. Genealogics — 2003.
- ↑ Г. Ф. Делагарди // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. X. — С. 329.
- ↑ Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона
- ↑ Повесть о победах московского государства(рос.)
- ↑ Тверь