Відкрити головне меню

Магнус Габріель Делагарді (швед. Magnus Gabriel De la Gardie, 15 жовтня 1622, Таллінн — 26 квітня 1686, Сигтуна) — шведський державний діяч, граф, рейхсмаршал, з 1647 член Державної ради, генерал—губернатор Ліфляндії, у 16601680 рейхсканцлер. Старший син фельдмаршала Якоба Делагарді, шведського роду французького походження — Де ла Ґарді.

Магнус Габріель Делагарді
швед. Magnus Gabriel De la Gardie
Magnus Gabriel De la Gardie (ur Svenska Familj-Journalen).png
Народився 15 жовтня 1622(1622-10-15)[1][2][…]
Ревель, Швеція[2]
Помер 26 квітня 1686(1686-04-26)[2][4] (63 роки)
Venngarn Castle[d], комуна Сігтуна, лен Стокгольм, Швеція[2]
Поховання Варнгемське абатство
Громадянство
(підданство)
Flag of Sweden.svg Швеція[5]
Діяльність політик, суддя, Землекористування, військовослужбовець
Alma mater Уппсальський університет
Володіє мовами шведська[6]
Заклад Уппсальський університет
Посада Lord High Steward of Sweden[d], Lord High Constable of Sweden[d], Lord High Treasurer of Sweden[d] і Lord High Chancellor of Sweden[d]
Військове звання генерал
Конфесія лютеранство
Батько Якоб Понтуссон Делаґарді[2]
Мати Ебба Браге
Брати, сестри
У шлюбі з Countess Palatine Maria Eufrosyne of Zweibrücken[d][2]
Діти Catharina Charlotta De la Gardie[d] і Gustaf Adolf De la Gardie[d]

БіографіяРедагувати

 
Магнус зі своєю дружиною Марією. 1653

Магнус здобув гарну освіту (у тому числі і в Уппсальскому університеті) подорожуючи Європою. У 1669 Делагарді передав у дар Уппсальскому університету свою колекцію рукописів, що включає Молодшу Едду і Срібний кодекс — переклад з Євангелія на готську мову єпископа Ульфіла.

Він був одним із фаворитом людини, що правила в ті роки (16441654) — королеви Христини, але одружився зі своєю кузиною — принцесою Марією Євфросинією з Цвайбрюкена.

Був губернатором Саксонії, брав участь в облозі Праги, в 1652 році став канцлером казначейства. Під час правління Карла X Густава (брат Марії Євфросинії), Магнус служив у Ліфляндії і взяв участь у війні, що отримала назву «Шведський потоп» (командував шведською армією, яка вторглася у Литву). Коли Карл Густав помер у 1660 році, Магнус відповідно до його заповіту, був призначений канцлером.

ДжерелаРедагувати