Магнус Габріель Делагарді

Магнус Габріель Делагарді (швед. Magnus Gabriel De la Gardie, 15 жовтня 1622, Таллінн — 26 квітня 1686, Сигтуна) — шведський державний діяч, граф, рейхсмаршал, з 1647 член Державної ради, генерал-губернатор Ліфляндії, у 16601680 рейхсканцлер. Старший син фельдмаршала Якоба Делагарді, шведського роду французького походження — Де ла Ґарді.

Магнус Габріель Делагарді
швед. Magnus Gabriel De la Gardie
Läckö slott interior 19.jpg
Народився 15 жовтня 1622(1622-10-15)[1][2][…]
Ревель, Швеція[2]
Помер 26 квітня 1686(1686-04-26)[2][4][5] (63 роки)
Venngarn Castled, комуна Сігтуна, лен Стокгольм, Швеція[2]
Поховання Варнгемське абатство
Країна Flag of Sweden.svg Швеція[6]
Діяльність політик, суддя, землевласник, військовослужбовець
Alma mater Уппсальський університет
Знання мов шведська[7]
Заклад Уппсальський університет
Посада Lord High Steward of Swedend, Риксмаршал, Lord High Treasurer of Swedend, Lord High Chancellor of Swedend і President of Svea Court of Appeald
Військове звання генерал-лейтенант
Конфесія лютеранство
Рід Делагарді
Батько Якоб Понтуссон Делаґарді[2][8]
Мати Ебба Браге[8]
Брати, сестри
У шлюбі з Countess Palatine Maria Eufrosyne of Zweibrückend[2]
Діти Catharina Charlotta De la Gardied[8] і Gustaf Adolf De la Gardied

БіографіяРедагувати

 
Магнус зі своєю дружиною Марією. 1653

Магнус здобув гарну освіту (у тому числі і в Уппсальскому університеті) подорожуючи Європою. У 1669 Делагарді передав у дар Уппсальскому університету свою колекцію рукописів, що включає Молодшу Едду і Срібний кодекс — переклад з Євангелія на готську мову єпископа Ульфіли.

Він був одним із фаворитів людини, що правила в ті роки (16441654) — королеви Христини, але одружився зі своєю кузиною — принцесою Марією Євфросинією з Цвайбрюкена.

Був губернатором Саксонії, брав участь в облозі Праги, в 1652 році став канцлером казначейства. Під час правління Карла X Густава (брат Марії Євфросинії), Магнус служив у Ліфляндії і взяв участь у війні, що отримала назву «Шведський потоп» (командував шведською армією, яка вторглася у Литву). Коли Карл Густав помер у 1660 році, Магнус відповідно до його заповіту, був призначений канцлером.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати