Вікіпедія

Орбакайте Христина Едмундівна

радянська та російська співачка
(Перенаправлено з Орбакайте)

Орбака́йте Христи́на Едму́ндівна (рос. Орбакайте Кристина Эдмундовна, лит. Kristina Orbakaitė; нар. , Москва) — російська радянська та російська акторка, танцюристка та співачка литовського походження; заслужена артистка Росії (2013). Член Міжнародного союзу діячів естрадного мистецтва.

Орбакайте Христина Едмундівна
Ім'я при народженнірос. Кристина Эдмундовна Орбакайте
Народилася25 травня 1971(1971-05-25)[1] (53 роки)
Москва, СРСР
Країна Росія
 Литва
 СРСР
Діяльністьспівачка, акторка театру, кіноакторка, авторка пісень, акторка
Alma materРосійський університет театрального мистецтва (1996)
Знання мовросійська і литовська
Роки активності1983 — тепер. час
Жанрсинтпоп, попрок і естрада
Magnum opusОпудало
БатькоМіколас Орбакасd
МатиПугачова Алла Борисівна
Брати, сестриГалкіна Єлизавета Максимівнаd і Галкін Гаррі Максимовичd
У шлюбі зRuslan Baisarovd і Володимир Пресняков-молодший
Діти (3)Пресняков Микита Володимирович і Dany Baysarovd
Нагороди
IMDbID 0649387
Сайтorbakaite.ru

На рахунку Орбакайте — кілька театральних робіт та близько трьох десятків робіт у кінофільмах, телефільмах, мюзиклах. Репертуар співачки налічує понад 150 пісень. Є лауреатом премії "Золотий Грамофон".

Дочка співачки, актриси, народної артистки СРСР Алли Пугачової та артиста естрадно-циркового жанру Миколаса Едмундаса Орбакаса. Фігурантка бази Миротворець за незаконне відвідування анексованого Криму

Біографія

ред.

1971-1985 роки

ред.

Народилася в родині співачки-початківці Алли Пугачової та артиста оригінального жанру Міколаса Едмундаса Орбакаса. Батько родом із литовського селища Швянтої, де й пройшло її дитинство.

Через щільний гастрольний графік Алли та Міколаса Христина жила то в батьків тата в Литві, то в батьків мами в Москві. Після розлучення Пугачової та Орбакаса дівчинка залишилася жити в бабусі з дідусем у Москві. Там же й навчалася в середній загальноосвітній та музичній школах (1978). В цей час Христина вперше виступає на телебаченні — у передачі «Веселі нотки», де вона заспівала пісню «Солнышко смеётся»[2].

В 11-річному віці (1982) її затверджують на роль Олени Безсольцевої у фільмі Ролана Бикова «Опудало» (за книгою Володимира Железникова ). Зйомки фільму тривали у вересні 1982 — березні 1983, а прем'єра відбулася 9 січня 1984 в московському Будинку кіно.

Під час прем'єрного показу фільму в США робота викликала захоплені відгуки американських кінокритиків. Газета «Los Angeles Times» у своїй рецензії навіть порівняла Орбакайте з Меріл Стріп:

Фільм знятий у чудовій змішаній колірній гамі: вулиці, де серед палого листя носяться зграї підлітків у шкільній формі; і темні кімнати, заставлені гнутими меблями, у старих, схожих на пряникові, дерев'яних будинках. А в центрі — виділяється із загальної маси, постійно відкривається з нового боку головна героїня у виконанні 12-річної Христини Орбакайте, яка з наївної дитини, зворушливо прагнучої стати своєю серед однокласників, виростає у справжню особистість. Христина грає Олену, світловолосу тонку, як тростинка, дівчинку, яка новенькою приходить у маленьку провінційну школу в одному з підмосковних містечок на березі річки. Її обличчя відрізняється тією особливою простотою, яку обезсмертили художники епохи Відродження; її ясний прямий погляд приголомшує. Такою могла би бути Меріл Стріп у 12 років. І, як можна припустити, вона вважає себе потворою.

Оригінальний текст (англ.)
«The film is done with a gorgeous, misty palette: outdoors where uniformed cadet bands oom-pah-pah among the falling leaves, inside in dark, old wooden houses, gingerbread around their shutters, the rooms crammed with bentwood furniture. And at the heart of the film is a luminous, steadily unfolding central performance by a 12-year-old, Christina Orbakaite, who grows from a naive child, pathetically anxious to be accepted, to a genuine heroine. She plays Lena, a reed-like, pale-blond newcomer to a small provincial school in one of the riverside towns that ring Moscow today. Her face has the sort of planes that Renaissance painters immortalized; her clear, direct gaze is pure and shattering. She could be Meryl Streep at the age of 12. Predictably, she believes she's ugly.»

— Los Angeles Times, 10 липня 1987

Газета «Richmond Times-Dispatch» назвала гру у фільмі «видатною», а саму акторку — «дочкою суперзірки року»:

«Опудало» Ролана Бикова — незвичайно сильний фільм про жорстокість у середовищі шкільних угруповань, яка з «невинного» прагнення самоствердитися за рахунок інших переходить у справжнє цькування, навіть у символічне спалення на вогнищі. Гра Христини Орбакайте (дочки суперзірки рока) — абсолютно видатна в ролі жертви.

Оригінальний текст (англ.)
«The film "Scarecrow" (1983) by Rolan Bykov, is an extraordinarily tough film about the cruelty within the inner circles of schoolchildren, progressing from "innocent" one-upsmanship to persecution, even effigy burning. Kristina Orbakaite (the daughter of a rock superstar) is outstanding in her role as the victim».

— Richmond Times-Dispatch. Richmond, Va., 21 листопада 1987

Газета «The Washington Post» порівняла юну акторку з янголом («Orbakaite has seraphic quality», Washington Post, 18 листопада 1987), а «San Francisco Chronicle» охарактеризувала її роботу, як «незабутню» («Orbakaite gives haunting performance», San Francisco Chronicle, 18 вересня 1987).

Крім роботи в кіно, Орбакайте продовжує робити свої перші кроки на естраді. 1983 року вона в дуеті з мамою співає пісню «А знаешь, все еще будет». А в 1985 році у програмі «Ранкова пошта» виконує «Пусть говорят»[3][4]. Крім цього, з 1984 року Христина починає працювати в балетній групі ансамблю Алли Пугачової «Рецитал».

1986-1995 роки

ред.

7 жовтня 1986 знайомиться з Володимиром Пресняковим, з яким через певний час починає зустрічатися, а пізніше — жити цивільним шлюбом. А уже 21 травня 1991 в них народжується син Микита.

Продовжуючи роботу танцівниці в балеті «Рецитал», Христина не забуває і про кінокар'єру. Вона знімається у фільмах: «Віват, гардемарини!» (1990), «Гардемарины-III» (1992), «Благодійний бал» (1993) і «Ліміта» (1994). У грудні 1992 року Орбакайте знову заявляє про себе як про співачку. У «Різдвяних зустрічах» Алли Пугачової вона виконує пісню «Поговорим». Сама Христина вважає ці «Зустрічі» і цю пісню — початком своєї професійної музичної кар'єри.

Пісня «Поговоримо» стає хітом. Її постійно крутять по радіо і ТБ. Натхненна успіхом, Христина записує ще кілька композицій, серед яких «Поклич мене», «Все, що їм потрібно — це лише любов», «Гірке похмілля» та ін., знімає кілька кліпів і 1994 року випускає дебютний альбом «Вірність».

Поєднуючи танці, зйомки в кіно,записи пісень, Орбакайте вирішує опанувати ще один вид мистецтва — театр. У липні 1995 вона грає на Малій сцені Московського художнього театру у виставі «Понеділок після чуда» за п'єсою В. Гібсона. Згодом, за роль Геллен Келлер ,у цій виставі вона отримує премію Міністерства культури РФ за найкращу жіночу роль. У липні 1995 Христина вступає на акторський факультет Російської академії театрального мистецтва (курс В. Андрєєва).

1996-2000 роки

ред.

Після виходу альбому «Вірність» про Христину говорять, у першу, чергу як про співачку. Її музична кар'єра дійсно йде вгору, а її ім'я все частіше починає з'являтися в престижних хіт-парадах країни. Так у «Звуковій доріжці» «Московського комсомольця» в січні 1996 вона займає 6-у сходинку в категорії «Найкраща співачка 1995». Попри те, що співачка вже дає сольні концерти, на початку 1996 вона вирушає в сімейне турне (Пугачова-Кіркоров-Орбакайте-Пресняков) по Америці під назвою «Зоряне літо». У рамках цього туру вона вперше виступає в нью-йоркському «Карнегі-хол». У червні 1996 бере участь у передвиборній акції «Голосуй або програєш» на підтримку Бориса Єльцина, а восени випускає другий альбом «Ноль часов ноль минут». Одночасно з випуском альбому з'являються відеокліпи на пісні «Танго» та «Вербочки», а також відео-дует з Павлом Дементьєвим «Боль».

1997 року відбуваються серйозні зміни в особистому житті співачки. Вона розлучається з Пресняковим та починає зустрічатися з підприємцем Русланом Байсаровим — 10 травня 1998 в них народжується син Дені.

У березні 1998 виходить третій альбом — «Ты». Він складається з 12 нових пісень, п'ять з яких («Музыкант», «Навсегда», «Пегий пес», «Смородина», «Птицы») запропоновані Аллою Пугачовою, з композицій, написаних спеціально для неї.

Христина продовжує зніматися в кіно («Дорога, дорогий, дорога» (1997), і «Фара» (1998)), та грати в театрі («Панночка-селянка» (Театр імені М. М. Єрмолової, 1998)). Ця робота — дипломний спектакль Орбакайте як студентки РАТМ.

14 і 15 квітня 1999 Христина дає свої перші сольні концерти в Москві. Вони проходять у ДЦКЗ «Росія» під назвою «Тій жінці, що…» та приурочені до ювілею Алли Пугачової. Пізніше виходить однойменний концертний альбом.

У травні 2000 року в Монте-Карло артистку нагороджують премією «The World Music Awards» як співачку Росії, роботи якої найкраще продаються[5][6][7]. У вересні 2000 випускає свій четвертий альбом — «Май».

2001-2005 роки

ред.

За цей період Христина випускає альбоми «Remixes» (2001), «Верь в чудеса» (2002), Океан любви (2002), «Перелетная птица» (2003) і «My life» (2005). Артистка багато гастролює по Росії, країнах СНД, Америці, Ізраїлю та Німеччині. 17 і 18 березня 2001 дає два сольних концерти в Москві, у ДЦКЗ «Росія». Режисером-постановником її нової програми — «Це мій світ» — виступає Алла Пугачова. У листопаді того ж року Христина повертається на театральні підмостки. Її новою роботою стає спектакль «Даная» в Московському театрі естради.

Знімається у фільмі «Жіноче щастя» (2001), мюзиклі «Снігова королева» (2002), телевізійних серіалах «Московська сага» (2002) і «Родинний обмін» (2004).

У лютому 2002 року отримує литовський паспорт[8]. У цьому ж році Христина Орбакайте знову визнається самою розпродаваною співачкою Росії. За це досягнення вона вдруге отримує премію «The World Music Awards»[9].

2002-2003 — роки тісної творчої співпраці зі співаком Авраамом Руссо. Артисти записують пісні «Любовь, которой больше нет» та «Просто любить тебя», за які отримують «Золотий грамофон»[10][11]; створять спільну концертну програму, з якою виступлять у низці міст, після чого піде розпад творчого дуету.

17 січня 2004 в Маямі Христина знайомиться з бізнесменом російського походження Михайлом Земцовим. 9 березня 2005 року в Маямі офіційно узаконить свої стосунки.

2005 року Орбакайте отримує премію «Муз-ТВ» у номінації «Найкраща виконавиця року»[12][13]. Роком пізніше вона отримає другу премію в цій же номінації[14][15].

2006—2010 роки

ред.
 
Христина Орбакайте в 2010 році.

2006 року Христина Орбакайте спільно з Гошею Куценком знімаються в комедії Олександра Стриженова «Кохання-зітхання». Ця картина з великим успіхом іде в російському кінопрокаті; її подивляться понад 2 млн глядачів, а загальні збори перевищать 11,5 млн доларів[16]. На хвилі успіху картини, 2008 року вийде друга частина (3 млн глядачів, збори — 16,9 млн доларів)[17], а в 2010 приступлять до зйомок третьої. Крім «Кохання-зітхання», Христина також зіграє роль імператриці Олександри Федорівни в художньому фільмі «Змова» (2007), присвяченому вбивству Г. Распутіна.

Улітку 2008 року виходить восьмий альбом співачки — «Слышишь — это я». До нього ввійдуть хіти останніх років, у тому числі композиції «Солнце», «Спичка» і дует з Аллою Пугачовою — «Опять метель», записаний спеціально для фільму «Іронія долі. Продовження».

У серпні 2009 починається конфлікт між Орбакайте та Русланом Байсаровим за спільного сина Дені[18]. Після багатомісячної тяжби, судових розглядів та участі Христини на слуханнях у Державній думі[19], присвячених сімейному законодавству, сторони підпишуть мирову угоду, і конфлікт буде вичерпано[20].

2011-2015

ред.

У березні 2011 відбулася прем'єра заключної частини трилогії «Кохання-зітхання 3». Фільм подивляться 1,5 млн глядачів, а збори картини перевищать 8,5 млн доларів[21].

25 і 26 травня 2011 року на «Первом канале» виходить спеціальний випуск програми «Нехай говорять», присвячений 40-річному ювілею співачки та майбутньому концерту в Кремлі[22]. Концерт відбувся в день народження Алли Пугачової — 15 квітня. Христина представила нову програму «Поцілунок на біс» та однойменний альбом. Після московського концерту, Христина вирушає у великий тур містами Росії та СНД.

30 березня 2012 у Христини та Михайла Земцова народжується дочка. Дівчинку називають Клавдією на честь одразу двох жінок: співачки Клавдії Шульженко та рідної тітки та хрещеної матері Алли Пугачової — Клавдії Пугачової[23].

У лютому 2013 Орбакайте презентує свій новий кліп «Маски», після вирушає в гастрольний тур по Росії, Прибалтиці та США.

26 квітня 2013 Президент Росії В. Путін надав Христині Орбакайте звання «Заслужений артист Російської Федерації»[24]. Наприкінці року виходить альбом «Маски».

У 2012-2013 роках Орбакайте продовжила гастролювати із програмою «Поцелуй на бис», тур проходив містами Росії, Європи та США.

Наприкінці 2013 року випустила 10 студійний альбом «Маски».

14 серпня 2014 року вийшов фільм «Тайна четырёх принцесс» із Крістіною Орбакайте у головній ролі. Цей фільм став 17-й за рахунком роботою актриси у кіно.

2016 - до нині

ред.

16 квітня 2016 року Орбакайте здобула премію «Шансон року» за композицію «Свадебная». Протягом року гастролювала із програмою «Маски» містами Росії, Білорусії та Латвії, вперше дала сольні концерти в Австралії.

У липні 2016 року виступила на Міжнародному музичному фестивалі «Лайма Рандеву Юрмала»», що проходив у концертній залі «Дзінтарі».

10, 11 грудня 2016 року представила нове концертне шоу — «Бессонница», а також однойменний 11-й за рахунком студійний альбом. Прем'єрний показ шоу «Бессонница» на російському телебаченні відбувся 21 січня 2017 в ефірі «Першого каналу».

24 липня 2018 року відбулася прем'єра вистави «Двое на качелях» у Московському театрі «Сучасник», в якому Орбакайте грала роль Гітель Моска. Ця вистава стала четвертою театральною роботою актриси.

У лютому 2018 року представила кліп, знятий до композиції «Фарс». Режисер — Ірина Миронова. Композиція «Фарс» вийшла як сингл у листопаді 2017 року[40].

У вересні 2018 випустила музичне відео на пісню «Пьяная вишня». На грудень 2022 року відео набрало 164 млн переглядів на YouTube.

2019 року представила кліп до композиції «Теряю». Ролик знято у футуристичному стилі. Того ж року пройшли зйомки художнього фільму «Гардемарины IV, де Орбакайте знову зіграла роль Катерини Великої.

У 2020 та 2021 роках взяла участь у святковому концерті Валентина Юдашкіна.

18 серпня 2020 року випустила mood-video на пісню «Свобода». Кадри порожніх Москви та Санкт-Петербурга було знято під час карантину.

25 грудня 2020 року представила кліп на пісню «Новый год, Come On».

25 травня 2021 року представила пісню «Я — Кристина Орбакайте».

15 вересня було нагороджено премією «Ікона стилю» Fashion People Awards.

17 вересня представила нову пісню «Сон во сне». За її словами, композиція, в кліпі на яку знялася її 8-річна дочка Клавдія, для артистки дуже особиста.

10 грудня на XXVI церемонії вручення національної музичної премії «Золотий грамофон» здобула приз за внесок у розвиток вітчизняної музики.

У лютому 2022 виступила проти вторгнення Росії в Україну[джерело?].

Особисте життя

ред.

Творчість

ред.

Дискографія

ред.
Номерні альбоми
  1. 1994 — «Верность»
  2. 1996 — «Ноль часов ноль минут»
  3. 1998 — «Ты»
  4. 2000 — «Май»
  5. 2002 — «Верь в чудеса»
  6. 2003 — «Перелётная птица»
  7. 2005 — «My life»
  8. 2008 — «Слышишь — это я…»
  9. 2011 — «Поцелуй на бис»
  10. 2013 — «Маски»
  11. 2016 — «Бессонница»
  12. 2021 — «Свобода»
Збірники та компіляції
  1. 2001 — «The best»
  2. 2002 — «Океан любви»
  3. 2002 — «Grand. Частина 1»
  4. 2006 — «Grand. Частина 2»
  5. 2009 — «The Best CD1»
  6. 2010 — «The Best CD2»
Різне
  1. 1999 — «Той женщине, которая…» —live-альбом
  2. 2000 — «Tango for three» —промо-сингл англ. мовою
  3. 2001 — «Remixes» —збірка реміксів
DVD
  1. 2000 — «Концерт и лучшие видеоклипы» — концерт «Той женщине, которая…», 16 кліпів, виступ у Монте-Карло
  2. 2001 — «LIVE» — концерт «Это — мой мир»
  3. 2005 — «My life» — однойменний концерт
  4. 2012 — «Поцелуй на бис» — однойменний концерт, що пройшов 15 квітня 2011 у Кремлі
  5. 2013 — «Маски» — DVD-промо-сингл

Вибрана відеографія

ред.
  • 1992 — «Горькое похмелье»
  • 1993 — «Все, что им нужно, это лишь любовь»
  • 1994 — «Позови меня»
  • 1995 — «Танго втроем»
  • 1996 — «Вербочки»
  • 1996 — «Без тебя»
  • 1997 — «Смородина»
  • 1997 — «Сыграй, рояль»
  • 1998 — «Если бы знать»
  • 1998 — «Любовь идет по-английски»
  • 1999 — «Бесприютная душа»
  • 1999 — «Не бей любовь об пол»
  • 2000 — «Май»
  • 2001 — «Мой мир»
  • 2001 — «Мой мир (Dance mix)»
  • 2001 — «Робот»
  • 2004 — «Перелётная птица»
  • 2002 — «Дадидам»
  • 2002 — «Любовь, которой больше нет»
  • 2003 — «Просто любить тебя»
  • 2005 — «Свет твоей любви»
  • 2004 — «Я к тебе не вернусь»
  • 2004 — «Ты буди меня»
  • 2006 — «Все сначала»
  • 2007 — «Спичка»
  • 2008 — «Опять метель»
  • 2009 — «Солнце»
  • 2009 — «Достаточно шоу»
  • 2010 — «Нежная»
  • 2010 — «Дозволяю лише раз»
  • 2011 — «Ультрафиолет» (концертна версія)
  • 2012 — «Прогноз погоды»
  • 2013 — «Маски»
  • 2013 — «Mer siro tone»

Фільмографія

ред.
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1983 ф Опудало Чучело Олена Безсольцева
1991 ф Віват, гардемарини! Виват, гардемарины! Принцеса Фіке (майбутня Катерина Велика)
1992 ф Гардемарини — III Гардемарины — III Принцеса Фіке (майбутня Катерина Велика)
1993 ф Благодійний бал Благотворительный бал Ширлі
1994 ф Ліміта Лимита Катя
1996 ф Старі пісні про головне Старые песни о главном Дівчина на виданні
1997 ф Найновіші пригоди Буратіно Новейшие приключения Буратино Буратіно
1997 ф Незнайко на Місяці Незнайка на Луне Журналістка Зірочка (в серіях 4-9, 11-12)
1997 ф Дорога, дорогий, дорога Дорога, дорогой, дорогая Христина
1997 ф Старі пісні про головне-2 Старые песни о главном-2 Починаюча співачка
1998 ф Старі пісні про головне-3 Старые песни о главном-3 Марта із «Мюнхгаузена»
1999 ф Фара Фара Незнайомка
2000 ф Справжні пригоди Истинные происшествия Дівчина з 7 номера
2001 ф Старі пісні про головне. Постскриптум Старые песни о главном. Постскриптум Дочка голови, Камео
2001 ф Жіноче щастя Женское счастье Коханка
2003 ф Снігова королева Снежная королева Герда
2004 ф Московська сага Московская сага Віра Горда
2004 ф Родинний обмін Родственный обмен Саша, Алекс (як роль двійника грав Михайло Пореченков — Ніколаєва та Мед-к'юкмбера в серії Рекламна пауза 1-2 частини серіалу Агент національної безпеки 3)
2007 ф Кохання-зітхання Любовь-морковь Марина Голубєва
2007 ф Змова Заговор Олександра Федорівна (дружина Миколи II)
2008 ф Королівство кривих дзеркал Королевство кривых зеркал Представниця Індії
2008 ф Краса вимагає... Красота требует… Камео
2008 ф Кохання-зітхання 2 Любовь-морковь-2 Марина Голубєва
2010 ф Морозко Морозко Баба-Яга
2011 ф Кохання-зітхання 3 Любовь-морковь-3 Марина Голубєва
2014 ф Бульварне кільце Бульварное кольцо Тоня
2014 ф Хоробрий Портняжка та Таємниця принцес Храбрый Портняжка и Тайна принцесс Королева
2018 ф Попелюшка Золушка Світська львиця
2022 ф Гардемарини — IV Гардемарины — IV[ru] Катерина Велика

Театральні роботи

ред.

Визнання

ред.

Державні нагороди та звання

ред.
 
Путін вручає нагороду Христині Орбакайте, 25 грудня 2013 року

Задовго до присвоєння Христині Орбакайте звання Заслуженої артистки Росії в ЗМІ була поширена хибна думка про те, що вона має це звання[35]. В інтерв'ю журналу «Glamour» 2007 року Орбакайте пояснила, що це не так[36]. Почесне звання Заслуженої артистки Росії співачці було присвоєне 26 квітня 2013. Церемонія вручення нагороди президентом РФ пройшла 25 грудня 2013 року у Москві.

Громадські нагороди та звання

ред.

Факти

ред.
  • За правилами литовської мови, заміжня жінка не може бути Орбакайте — лише дівчина. Вона повинна була бути Орбакене (без зміни свого прізвища на прізвище чоловіка). Але прізвище Орбакене вона могла б носити, будучи дружиною Орбакаса. Це прізвище після реєстрації шлюбу з Орбакасом носила її мати, Алла Борисівна Пугачова, але недовго. Оскільки жоден литовець не був чоловіком Христини, вона не змінювала своє прізвище за правилами литовської мови. Тим більше вона не може змінити прізвище Орбакайте на Орбакене, будучи дочкою, а не дружиною Орбакаса.

Інтерв'ю

ред.

В одному з інтерв'ю стверджувала, що походить з німецького роду фон Орбах, але під час війни дідові співачки (який одружився з полькою і до того ж бився з нацистами) довелося змінити німецьке прізвище Орбах на литовське — Орбакас . Проте, приїхавши в Литву восени 2001, співачка заявила, що нічого подібного вона не говорила[8].

Громадянська позиція

ред.

Влітку 2014, після анексії Криму Росією, виступала в окупованому Росією Севастополі, чим порушила законодавство України[52].

Примітки

ред.
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Кристина Орбакайте получила награду из рук президента (рос.). 25 грудня 2013. Процитовано 28 грудня 2013.
  3. ↑ Биография на официальном сайте. Архів оригіналу за 20 лютого 2014. Процитовано 29 січня 2014.
  4. ↑ Кристина Орбакайте [Архівовано 2012-05-11 у Wayback Machine.] на сайте «Русского радио»
  5. ↑ а б Ганна Архипова (21 січня 2010). У День закоханих у Володимирі виступить Кристина Орбакайте. газета «Комсомольська правда» (рос.). KP.RU. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 19 березня 2013.
  6. ↑ а б The World Music Awards (англ.). http://web.archive.org. Архів оригіналу за 15 жовтня 2000. Процитовано 19 березня 2013.
  7. ↑ а б [Виступ Христини Орбакайте на церемонії вручення «World Music Awards»] (рос.). www.youtube.com. Процитовано 19 березня 2013.
  8. ↑ а б Кристина Орбакайте стала литовкой. Газета «Коммерсантъ» № 33 (2402). 26 лютого 2002. Архів оригіналу за 12 лютого 2012. Процитовано 4 січня 2010.
  9. ↑ а б The World Music Awards. официальный сайт премии (англ.). www.worldmusicawards.com. 2002. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 19 березня 2013.
  10. ↑ а б Золотой Граммофон 2002. официальный сайт премии «Золотой Граммофон» (рос.). www.goldengramophone.ru. 2002. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 19 березня 2013.
  11. ↑ а б Золотой Граммофон 2003. официальный сайт премии «Золотой Граммофон» (рос.). www.goldengramophone.ru. 2003. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 19 березня 2013.
  12. ↑ а б Александр Горбачев (6 червня 2005). Награда: Премия «Муз-Т». «Звуки!ру» (рос.). www.zvuki.ru. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 31 березня 2013.
  13. ↑ а б История Премии. официальный сайт премии «Муз Т» (рос.). www.premia.muz-tv.ru. 2005. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 31 березня 2013.
  14. ↑ а б Итоги премии Муз-ТВ-2006: триумф «Тату», Орбакайте, Меладзе и «Зверей» (рос.). www.newsmusic.ru. 2006. Архів оригіналу за 17 серпня 2007. Процитовано 31 березня 2013.
  15. ↑ а б История Премии. официальный сайт премии «Муз Т» (рос.). www.premia.muz-tv.ru. 2006. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 31 березня 2013.
  16. ↑ Любовь-морковь 3 (рос.). www.film.ru. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 19 березня 2013.
  17. ↑ Любовь-морковь 3 (рос.). www.film.ru. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 19 березня 2013.
  18. ↑ Конфликт в семье Аллы Пугачевой: с кем жить внуку. РИА-Новости (рос.). www.ria.ru. 11 вересня 2009. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 19 березня 2013.
  19. ↑ Кристина Орбакайте в Государственной Думе. РИА-Новости (рос.). www.ria.ru. 5 жовтня 2009. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 19 березня 2013.
  20. ↑ Мария Ремизова (20 жовтня 2009). Кристина Орбакайте и Руслан Байсаров встретились в эфире Первого канала. газета «Комсомольская правда» (рос.). www.ria.ru. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 19 березня 2013.
  21. ↑ Любовь-морковь 3 (рос.). www.film.ru. Процитовано 19 березня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  22. ↑ Кристина Орбакайте: Всё ещё будет. официальный сайт Первого канала (рос.). www.1tv.ru. 25 травня 2011. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 19 березня 2013.
  23. ↑ Кристина Орбакайте дала эксклюзивное интервью журналистам Первого канала. официальный сайт Первого канала (рос.). www.1tv.ru. 4 квітня 2011. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 19 березня 2013.
  24. ↑ а б Указ Президента Российской Федерации от 26.04.2013 № 423 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Официальный интернет-портал правовой информации (рос.). www.pravo.gov.ru. 26 квітня 2013. Архів оригіналу за 02.11.2013. Процитовано 8 травня 2013.
  25. ↑ Родные Никиты Преснякова задумываются о его будущем больше, чем он сам
  26. ↑ Кристина Орбакайте об Алле Пугачёвой — интервью[недоступне посилання з липня 2019] // Украинский сайт MusicNews, 2009-04-13
  27. ↑ Сайт NewsLiga. 2013-05-16 Никита Пресняков и Аида Калиева готовятся к свадьбе.
  28. ↑ Сайт Звезданутые. 2013-05-21 Никита Пресняков получил от бабушки подарок к свадьбе.[недоступне посилання]
  29. ↑ Сайт СегодняАрхив. 2013-05-21 Преснякова поженят в Киеве (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 серпня 2013. Процитовано 29 січня 2014.
  30. ↑ Н.Пресняков. Программа максимум-русские сенсации (видео)
  31. ↑ «Внук Пугачёвой снял клип для Тамерлана» «Новый Взгляд»
  32. ↑ Краткая биография Земцов Михаил (Zemtsov Mikhail) // all-biography.ru
  33. ↑ По московскому времени — 03:58 31 марта
  34. ↑ Сообщение в твиттере Кристины Орбакайте о рождении дочери
  35. ↑ Орбакайте Кристина Эдмундовна, vesti.ru (Перевірено 13 лютого 2010)
  36. ↑ Кристинин ход [Архівовано 1 листопада 2013 у Wayback Machine.], orbakaite.ru (Перевірено 13 лютого 2010)
  37. ↑ Золотой Граммофон 2001. официальный сайт премии «Золотой Граммофон» (рос.). www.goldengramophone.ru. 2001. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 19 березня 2013.
  38. ↑ История премии «Овация». официальный сайт премии «Овация» (рос.). www.ovacija.ru. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 4 квітня 2013.
  39. ↑ Официальный сайт Кристины Орбакайте // orbakaite.ru. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 29 січня 2014.
  40. ↑ Золотой Граммофон 2004. официальный сайт премии «Золотой Граммофон» (рос.). www.goldengramophone.ru. 2004. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 19 березня 2013.
  41. ↑ Золотой Граммофон 2005. официальный сайт премии «Золотой Граммофон» (рос.). www.goldengramophone.ru. 2005. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 19 березня 2013.
  42. ↑ Лауреаты V Торжественной церемонии вручения Национальной премии общественного признания достижений женщин России «Олимпия». официальный сайт Российской Академии бизнеса и предпринимательства (рос.). www.ex.ru. 2005. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 4 квітня 2013.
  43. ↑ Церемония вручения премии «Бриллиантовая Шпилька» // novinsky.ru (31 мая 2006 года). Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 29 січня 2014.
  44. ↑ Каждой блондинке — по Бриллиантовой Шпильке! // woman.ru (31 мая 2007 года). Архів оригіналу за 1 вересня 2013. Процитовано 29 січня 2014.
  45. ↑ Артур Гаспарян (16 квітня 2010). Как Билан уплыл от Рыбака. ФОТО, ВИДЕО (рос.). Газета «Московский комсомолец» № 25329. Архів оригіналу за 4 жовтня 2012. Процитовано 29 вересня 2012.
  46. ↑ Лауреаты премии «Золотой Граммофон 2012». официальный сайт «Русского Радио» (рос.). www.rusradio.ru. 2005. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 19 березня 2013.
  47. ↑ Билан и Елка стали лучшими исполнителями по версии МУЗ-ТВ 2012. информационное агентство «РИА-Новости» (рос.). www.ria.ru. 1 червня 2012. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 19 березня 2013.
  48. ↑ ВИДЕО. 20 лучших песен 2012 года // 1tv.ru (1 января 2013 года)
  49. ↑ Официальный сайт национального музыкального портала «Красная звезда» // redstarmusic.ru. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 29 січня 2014.
  50. ↑ «Топхит» отпраздновал десятилетие // shoowbiz.ru (30 апреля 2013 года)
  51. ↑ Официальный сайт музыкального сервиса «Top Hit» // tophit.ru. Архів оригіналу за 26 липня 2016. Процитовано 29 січня 2014.
  52. ↑ Київський концерт російської співачки Орбакайте, яка виступала в окупованому Севастополі, вимагають заборонити. ФОТО

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Орбакайте Христина Едмундівна
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Орбакайте_Христина_Едмундівна&oldid=43297729