Олізари
родина шляхетного походження
Оліза́ри (пол. Olizarowie) гербу Радван (Хоругви Кмітів) — український шляхетський рід, що за сімейною легендою походив від "князя Сербії" Олізара Булка. Сучасні дослідники засновником роду вважають київського боярина Олізара (Елізарія) Волчковича, який жив на початку XV ст. Рід внесений до VI частини родовідної книги Київської губернії.
Володіння
ред.Олізарам належала велика кількість земель на території Волинської губернії, зокрема з 1565 року Коростишів. Садиба «Олізарів Став» розташована за 20 км від Берестя (за 3 км від міста Жабинка).
Представники
ред.- Олізар Волчкович (XV ст.) — київський боярин, засновник роду Олізарів.
- Роман Олізарович (?—бл. 1458) — київський намісник князя Семена Олельковича
- Лев Романович Олізар-Волчкович
- Олізар Львович Волчкович — староста чорнобильський (1533—1545). Одружений з Богданою Немиричівною, небогою і єдиною спадкоємицею канівського, згодом – черкаського старости Остафія Дашкевича (?—1535). Нащадки Олізара Львовича і Богдани Немиричівни до XVII ст. іменувалися Олізарами-Волчковичами, згодом – просто Олізарами.
- Іван Олізар-Волчкович (бл. 1520 — 1577) — житомирський підстароста (1569—1571), посол від Київського воєводства на Люблінському сеймі. Дружина Єва. У 1565 році придбав Коростишів у Філона Кміти.
- Адам Іванович Олізар-Волчкович (1572 — 1624) — київський зем’янин, успадкував землі Коростишівського ключа, побудував замок та костел. Перший католик у роду. Дружина Анна[1].
- Людвік Адамович Олізар (?—1645), перша дружина — Ельжбета Лозчанка, донька Лавріна Лозок та Анни Гулевич — відомої фундаторки братських шкіл у Києві; друга — Францішка Дембінська (по його смерті вийшла за Уханського). Власник села Студениця.
- Ян Олександр Олізар (пом. бл. 1700) — підсудок Київської землі, був похований в домініканців Луцька; друга дружина — Теофіла Катерина Гошовська, вдова[2] (або другий шлюб[3]) брацлавського каштеляна Станіслава Францішека Конецпольського
- Адам Юзеф Олізар (бл. 1657 — 1713) — полковник ЙКМ, стольник волинський. Друга дружина — Катерина Загоровська.
- Ян Олзіар — помер рано
- Юзеф Олізар (пом. 1743) — стольник київський, староста романівський, дружина — княжна Доміцеля Четвертинська, вдова Франциска Лідихівського,[4] мали кілька синів та доньок був похований в Луцьку[2]
- Адам Юзефович Олізар
- Каетан Францішек Олізар (?—1789) — великий коронний стольник (1775—1784), маршалок Люблінського трибуналу 1781, лоївський староста, кавалер орденів св. Станіслава і Білого Орла.
- Онуфрій Юзефович Олізар — київський стольник, дружина Маріанна Ружа з Коженьовських (Marianna Ro'za z Korzeniewskich)[5] (за Коссаковським — Ружа Коженьовська)
- Йосиф Каласантій
- Філіп Нереуш Олізар (близько 1750 — 1816) — маршалок коронного трибуналу при Станіславі-Августі, посол на сеймі 1792 року, член російської едукаційної комісії в Литві. Автор «Głosy miewane na sesyjach sejmowych roku 1792». Дружина Людвіка Немірович-Щит.
- Нарциз Олізар (1794 — 1862) — граф, сенатор каштелян Царства Польського, посол на сеймі 1831 року, письменник.
- Нарциза
- Гонората
- Еміль
- Адольф
- Домброва
- Аделаїда
- Густав Олізар (1798 — 1865) — граф, маршалок Волинського дворянства, музикант, поет. Дружина Кароліна де Моло. Після 1836 року осів у Коростишеві.
- Нарциз Олізар (1794 — 1862) — граф, сенатор каштелян Царства Польського, посол на сеймі 1831 року, письменник.
- Костянтин Юзефович Олізар (1729 — 1793) — володимирський підкоморій, учасник Барської конференції 1768 року. Дідич Студеницького ключа. Дружина — Софія Яловицька,( Zofia z Jełowickich) вдова новогрудського мечника Франциска Млодецького
- Леонард Олізар (Leonard Olizar Wołczkiewicz, 1753 – 26 березня 1815 або 1817 р., Коростишів)-публіціст, суспільний діяч, видавець[7]
- Костянтин — маршалок шляхти Волинської губернії (1801 — 1862)
- Юстина
- Фридерик
- Розалія — дружина вел. кор. стольника А. Прушинського
- Леонард Олізар (Leonard Olizar Wołczkiewicz, 1753 – 26 березня 1815 або 1817 р., Коростишів)-публіціст, суспільний діяч, видавець[7]
- Адам Юзефович Олізар
- Михайло (або Станіслав) Людвікович Олізар (пом.1664)
- Анна — перший чоловік Стефан Стрибель з Кичкира, другий — Людвік Здзірський, третій — Ян Кміта.
- Ян Олександр Олізар (пом. бл. 1700) — підсудок Київської землі, був похований в домініканців Луцька; друга дружина — Теофіла Катерина Гошовська, вдова[2] (або другий шлюб[3]) брацлавського каштеляна Станіслава Францішека Конецпольського
- Людвік Адамович Олізар (?—1645), перша дружина — Ельжбета Лозчанка, донька Лавріна Лозок та Анни Гулевич — відомої фундаторки братських шкіл у Києві; друга — Францішка Дембінська (по його смерті вийшла за Уханського). Власник села Студениця.
- Марія — дружина київського земського писаря Дмитра Федоровича Єльця
- Богдана — дружина гетьмана Остафія Ружинського
- Олізар Львович Волчкович — староста чорнобильський (1533—1545). Одружений з Богданою Немиричівною, небогою і єдиною спадкоємицею канівського, згодом – черкаського старости Остафія Дашкевича (?—1535). Нащадки Олізара Львовича і Богдани Немиричівни до XVII ст. іменувалися Олізарами-Волчковичами, згодом – просто Олізарами.
- Лев Романович Олізар-Волчкович
- Роман Олізарович (?—бл. 1458) — київський намісник князя Семена Олельковича
Ян, дружина — Ада Березовська гербу Сас, донька Алоїзія
- Станіслава — друга дружина графа Станіслава Шептицького.[8]
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom IV - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Процитовано 9 червня 2017.
- ↑ а б Korosteszów… — S. 419.
- ↑ Kasper Niesiecki. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … [Архівовано 2014-07-14 у Wayback Machine.] — T. 2 — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738.— S. 379 (пол.)
- ↑ ПСБ. — Т.23. — S. 813.
- ↑ FILIP NEREUSZ OLIZAR (OLIZAR WOŁCZKIEWICZ) H. CHORĄGWIE KMITÓW. iPSB (пол) . Ministerstwo kultury. 1978. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 27.03.2019.
- ↑ Chodkiewiczowie (02) [Архівовано 27 липня 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Єршов, Володимир (2008). монография.pdf ПОЛЬСЬКА ЛІТЕРАТУРА ВОЛИНІ ДОБИ РОМАНТИЗМУ: ГЕНОЛОГІЯ МЕМУАРИСТИЧНОСТІ (PDF) (укр) . Житомир: Полісся. с. 69—72.[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Stanisław Maria hrabia Szeptycki (пол.)
Джерела та література
ред.- І. А. Тесленко. Олізари, Олізари-Волчковичі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 586. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S.J. — T. I. — S. 85—86.
- Korosteszów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 415. (пол.) — S. 415—420. (пол.)
- Polski Słownik Biograficzny. (пол.)
- Олизар // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Посилання
ред.
Це незавершена стаття про шляхту (дворянство). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |