Філіп Нереуш Олізар гербу Радван (пол. Filip Nereusz Olizar)(бл. 17501816, Броди, нині Україна) — польський шляхтич, камергер (шамбелян) короля Станіслава Августа Понятовського (з 9 грудня 1774 р.), підчаший Великого князівства Литовського (30.08.1780—1794), маршалок Головного Коронного трибуналу (1791), посол на сеймі 1792 р., після поділів Речі Посполитої — член російської едукаційної комісії в Литві та дійсний статський радник. Автор праці «Głosy miewane na sesyjach sejmowych roku 1792».

Філіп Нереуш Олізар
Народився1750
Помер1816
Броди, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
ПохованняБроди
Країна Російська імперія
Річ Посполита
Посададепутат[d], великий литовський підчаший[1] і посол Сейму Речі Посполитої[d]
РідОлізар
БатькоОнуфрій Олізарd
МатиMarianna Róża Korzeniowskad
Брати, сестриGenowefa Olizar-Wołczkiewiczd
У шлюбі зLudwika Niemirowicz-Szczyttd
ДітиГустав Олізар і Олізар Нарциз
Нагороди
орден Святого Володимира II ступеня орден Білого Орла орден Святого Станіслава

Біографія

ред.

Син київського стольника Онуфрія Олізара та його дружини Маріанни Ружі Коженьовської (Róża Korzeniowska).

У 1814 році «отримав» параліч правої половини тіла, втратив дар мови. Для лікування виїхав до Італії, де рік перебував у Пізі. Незважаючи на лікування, його стан погіршувався, тому 1816 року вирішив повернутись до «краю». У Відні кілька діб провів у в'язниці через підозру в переховуванні генерала-втікача Дебеллі. Помер у тодішньому прикордонному місті Бродах, де й був похований.

Нагороджений орденами Білого Орла, Святого Станіслава та Святого Володимира II-го класу.

Одружився з Людвікою Немирович-Щит (першим шлюбом була за Людвіком Оскеркою), донькою Криштофа Немировича-Щита і графині Юзефи Бутлер. Батько Густава, Нарциза та Аделаїди Олізарів.

Примітки

ред.

Джерела

ред.

Посилання

ред.