Станіслав-Август Понятовський

король Речі Посполитої у 1764–1795 роках

Станісла́в-А́вгуст Понято́вський (пол. Stanisław August Poniatowski; 17 січня 1732(17320117)12 лютого 1798) — останній король Польський, великий князь Литовський (17641795). Представник польського шляхетного роду Понятовських. Народився у Вовчині, Берестейське воєводство, Литва[1]. Син мазовецького воєводи Станіслава Понятовського і Констанції Чорторийської. Отримав гарну освіту; багато подорожував Західною Європою. 1750 року обраний на надзвичайний сейм Речі Посполитої від Закрочимської землі. Був полковником ланового регіменту, ломжинським комісаром Радомського скарбового трибуналу (1751), великим литовським стольником (1755), перемишльським старостою (17561764). Брав участь у Гродненському сеймі (1752), був залучений до Головного Литовського трибуналу у Вільні (1755). Працював секретарем у британського посланника в Російськії імперії Ч. Уїльямса. Зробився фаворитом княгині, майбутньої імператриці Катерини ІІ. Призначений дипломатичним представником короля Августа III (1756), проте за підозрою у причетності до політичних інтриг видалений із Санкт-Петербурга російською імператрицею Єлизаветою (1758). Обраний на польський престол за підтримки російської імператриці Катерини II та прусського короля Фрідріха II[1]. Надав пільги православним та протестантам (1768). Проводив реформування в усіх сферах політично-суспільного життя. Заснував Рицарську школу — кадетський корпус, порцеляновий завод, національний театр, монетний двір, палацово-парковий комплекс Лазенки[1]. Зібрав цінні колекції старожитностей і бібліотеку. Забезпечив докладний картографічний опис теренів Речі Посполитої[1]. Спирався на іноземну допомогу у конфлікті з Барською конфедерацією1768). Визнав чинними російські, прусські та австрійські загарбання, що зрештою призвело до ліквідації його держави[1]. Був одним із авторів Конституції Речі Посполитої (1791), але зрікся цього акта і приєднався до Торговицької конфедерації (1792). Фактично підкорився повстанню Костюшка, хоча й заявив про його недоречність (1794). Виступив посередником у капітуляції Варшави перед Суворовим. Конвойований до Гродна за наказом Катерини II[1] й детронізований (1795)[1]. Переїхав до Санкт-Петербурга на запрошення російського імператора Павла I, де й помер. Похований у петербурзькій католицькій церкві святої Катерини. Перепохований у Вовчині (1938), а згодом — у варшавському Катедральному соборі Івана Хрестителя (1995)[1]. Нагороджений орденами Білого орла (1755), Чорного орла (1764), святого апостола Андрія Первозванного з діамантами (1787), удостоєний почесного членства Петербурзької АН (1777), член АН у Берліні (1791)[1].

Станіслав-Август
пол. Stanisław August Poniatowski
Marcello Bacciarelli, Portret Stanisława Augusta Poniatowskiego.jpg
Станіслав-Август
Король Польський
Великий князь Литовський
7 листопада 1764 — 25 листопада 1795
Коронація: 25 листопада 1764
Попередник: Август III Фрідріх
 
Ім'я при народжені: Станіслав Антоній Понятовський
Народження: 17 січня 1732(1732-01-17)
Волчин, Велике князівство Литовське
Смерть: 12 лютого 1798(1798-02-12) (66 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання: Catholic Church of St. Catherined, Костел Пресвятої Трійці (Волчин)d і катедра Івана Хрестителя (Варшава)
Країна: Річ Посполита (Республіка Обох Націй) і Російська імперія
Релігія: католицтво
Рід: Понятовські
Батько: Станіслав Понятовський
Мати: Констанція Чорторийська
Шлюб: Катерина II і Ельжбета Грабовська
Діти: Анна, Станіслав
Автограф: Signature of Stanisław August Poniatowski.PNG
Нагороди:
орден Андрія Первозванного Орден Святого Олександра Невського орден Чорного орла Virtuti Militari (Великий Хрест (з зіркою) POL Order Orła Białego BAR.svg POL Order Świętego Stanisława BAR.svg

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

ІменаРедагувати

  • Станісла́в-А́вгуст[1]
  • Станісла́в II А́вгуст[1]
  • А́вгуст IV[1]
  • Станісла́в-Анто́ній Понято́вський (до 1764)[1].

ЖиттєписРедагувати

Станіслав-Август Понятовський народився 17 січня 1732 року в маєтку Вовчині, Берестейського повіту Берестейське воєводство, Великого князівства Литовського (нині Кам'янецький район Берестейської області Білорусі)[1]. Його батьком був мазовецький воєвода Станіслав Понятовський, що згодом став краківським каштеляном. Матір'ю хлопця була княгиня Констанція Чорторийська.

Дістав добру освіту. Станіслава-Августа виховувано переважно у Гданську (17331739)[1], і тимчасово утримувано в Кам'янці (1735)[1]. Він навчався у Варшавському колегіумі чернечого театинського ордену[1]. Хлопець студіював логіку та математику на лекціях російського міністра у Варшаві графа Г.-К. Кейзерлінга (з 1744)[1].

1748 року Станіслав-Август взяв участь в експедиційному корпусі князя Василя Рєпніна в західноєвропейському поході (1748)[1]. Багато подорожував Західною Європою: Німеччиною, Австрією, Голландією, Францією, Великою Британією[1].

Початок політичної кар'єриРедагувати

1750 року його обрано на надзвичайний сейм Речі Посполитої від Закрочимської землі.

1752 року, у 20-річному віці, звернув на себе увагу в Сеймі Речі Посполитої своїми ораторськими здібностями (посол до Сейму від Берестейського воєводства).

Був полковником ланового регіменту, ломжинським комісаром Радомського скарбового трибуналу (1751), великим литовським стольником (1755), перемиським старостою (17561764). Брав участь у Гродненському сеймі (1752), його залучено до Головного Литовського трибуналу у Вільні (1755).

Працював секретарем у британського посланця в Російській імперії Чарльза Вільямса. У 17571762 роках — польсько-саксонський посол у Росії[2].

Зробився фаворитом княгині, майбутньої імператриці Катерини ІІ. Призначений дипломатичним представником короля Августа III (1756), проте за підозрою в причетності до політичних інтриг його видалила з Санкт-Петербурга російська імператриця Єлизавета (1758).

УрядуванняРедагувати

У 1764 році його обрано на короля за підтримки російської імператриці Катерини II та прусського короля Фрідріха II[2].

Надав пільги православним та протестантам (1768). Проводив реформування в усіх сферах політично-суспільного життя. Заснував Лицарську школу — кадетський корпус, порцелянову фабрику, національний театр, монетний двір, палацово-парковий комплекс Лазенки[1]. Зібрав цінні колекції старожитностей і бібліотеку. Забезпечив докладний картографічний опис теренів Речі Посполитої[1]. Спирався на чужоземну допомогу в конфлікті з Барською конфедерацією1768).

На перші роки його врядування припали Барська конфедерація і Коліївщина (1768), що спричинило перший поділ Польщі 1772 року.

Визнав чинними російські, прусські та австрійські загарбання, що зрештою призвело до ліквідації його держави[1].

Був одним із авторів Конституції Речі Посполитої (1791), але зрікся цього акта і приєднався до Торговицької конфедерації (1792).

У політиці орієнтувався на Росію, що зумовило, зокрема, після другого поділу Речі Посполитої (1793 р.), цілковиту втрату його авторитету.

Фактично підкорився повстанню Костюшка, хоча й заявив про його недоречність (1794). Виступив посередником у капітуляції Варшави перед Олександром Суворовим. Після третього поділу Речі Посполитої, був змушений 25 листопада 1795 року зректися престолу[2]. Конвойовано до Городні за наказом Катерини II[1] й детронізований (1795)[1].

Останні роки життяРедагувати

Мешкав у Городні. Переїхав до Санкт-Петербурга на запрошення російського імператора Павла I.

Помер у Санкт-Петербургу. Поховано в католицькому Храмі святої Катерини Олександрійської[3][4].

ПерепохованняРедагувати

1938 року рештки короля передав польському уряду Сталін. 30 липня 1938 pоку прах короля вивезено до Польщі. Рештки зберігалися в Троїцькому костелі селища Вовчин на річці Пульва за 35 км від Берестя, де раніше стояв родовий маєток Станіслава II Августа Понятовського. Після початку другої світової війни Вовчин потрапив у число територій, приєднаних до Білоруської РСР. У середині 50-х років XX століття костел вилучено з державного реєстру історико-архітектурних пам'яток, використовувано як склад. Поховання Станіслава II Августа Понятовського розграбовано.

Жовтень 1988 р. — польський уряд звернувся до Михайла Горбачова з проханням дати змогу перепоховати прах Станіслава II Августа у Варшаві. Радянська археологічна експедиція на місці поховання виявила фрагменти одягу, взуття короля, частини коронаційного плаща. Про те, що стало з забальзамованим тілом, бронзовою короною з позолотою відомо лише з чуток. Грудень 1988 р. усе, що збереглося, повернуто польській стороні. Прах короля покоїться у варшавському Катедральному соборі Івана Хрестителя (1995)[1][5].

Королівська бібліотекаРедагувати

Велику книгозбірню Станіслава II Августа Понятовського передали Найвищій Волинській гімназії у Кременець у 1805 р.[4]. Після Листопадового повстання ліцей закрито, і він став матеріальною базою для новозаснованого Університету Св. Володимира. Після Революції фонди з університетської бібліотеки передано в Національну бібліотеку ім. Вернадського де вона зберігається дотепер.

ТитулРедагувати

  • Dei Gratia Rex Fidei Defensor Poloniae, Magnus Dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Kijoviae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensciae, Severiae et Czerniechoviae

Повний титул: польською — Z Bożej łaski i woli narodu król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, kijowski, wołyński, podolski, podlaski, inflancki, smoleński, siewierski i czernihowski etc. etc.

Українською: Божою Ласкою і волею народу король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Київський, Волинський, Подільський, Підляський, Інфлянтський, Смоленський, Сіверський, Чернігівський та ін.

Нагороди та званняРедагувати

Нагороджений орденами Білого орла (1755), Чорного орла (1764), святого апостола Андрія Первозванного з діамантами (1787), удостоєний почесного членства Петербурзької АН (1777), член АН у Берліні (1791).[1].

ПраціРедагувати

  • Mémoires, t. 1—2. St.-Pétersburg—Leningrad, 1914—1924.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав Усенко П. Г. Станіслав-Август Понятовський // Енциклопедія історії України… Т. 9. С. 803.
  2. а б в Понятовський Станіслав Август // © 2013 «VseslovA»
  3. Станіслав II Август Понятовський: біографія
  4. а б П.Гуцал, І.Дем'янова. Понятовський Станіслав Август… — С. 117.
  5. [1]

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Станіслав-Август Понятовський