Павло́ Гео́ргійович Усе́нко (* 1945) — старший науковий співробітник Інституту історії України, кандидат історичних наук, дослідник історії України, Росії і Польщі ХVIII–ХХ століть.

Усенко Павло Георгійович
Народився 27 грудня 1945(1945-12-27) (74 роки)
Харків
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність історик
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Заклад Інститут історії України НАН України
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Нагороди «Золоте перо» (2003)

ЖиттєписРедагувати

1962 року закінчив філологічний, 1971-го — факультет журналістики Київського державного університету. Протягом 1973—1974 років — заступник завідувача відділу Київського міськкому ЛКСМУ.

З 1979 року й надалі — в Інституті історії України — молодший науковий, науковий, старший науковий співробітник відділу історії України ХІХ — початку ХХ століття (до 1991 року — відділу капіталізму).

Протягом 1977—1979 років працював редактором Українського телебачення і радіо.

1981 року захистив кандидатську дисертацію «Російсько-українсько-польські революційні зв'язки у 50-ті — на початку 60-х рр. XIX ст. Діяльність Зигмунта Сєраковського» (науковий керівник Іван Хміль).

У 1977—1990 роках — голова (на громадських засадах) Федерації шашок УРСР. З 1992 по 1994 року — президент (на громадських засадах) Національної федерації шашок України.

Претендент на здобуття Національної премії України ім. Т. Шевченка 2018 року — за нарис «На Шевченковій орбіті: Зигмунт Сєраковський» (2013), представлено Київським Польським культурно-освітнім товариством імені Адама Міцкевича.

ВідзнакиРедагувати

Серед робітРедагувати

  • «З „новоросійського“ плацдарму (приукраїнська акваторія Великої війни: Чорне море, 1914—1917)», 2016
  • «Князь Прозоровський, Суворов і митрополит Ігнатій у кримських операціях 1778 р. (з передісторії Маріуполя)», 2015
  • «Маріуполь: грецьке забарвлення українського Надазов'я (кінець XVIII — початок XX ст.)», 2014
  • «Ініціативи З. Сєраковського у сфері реформ 1860-х рр.», 2011
  • «У воєнно-революційному вирі: 100 останніх днів чорноморського командування віце-адмірала О.Колчака (28 лютого — 7 червня 1917 р)», 2010
  • «Зміна курсу: Чорноморський флот від згортання бойових дій до замирення у Першій світовій війні (червень-грудень 1917 р.)», 2009
  • «Воєнні дії на Чорному морі у 1914—1917 рр.», 2007
  • «Велика війна на Чорному морі (1914—1917 рр.)», 2005
  • «Тадей Косцюшко й Україна: наш земляк — найславніший поляк». К.: Нора-Друк, 2004. 96 с.
  • «Чи був Михайло Грушевський президентом України? (Від історії національних катастроф — до катастрофи національної історії)», 2003
  • «Натхненний Сигізмунд». Львів: Каменяр, 1990. 151 с.
  • «Идейное единство русских, украинских и польских революционеров-демократов (50–60-е гг. XIX в.)». К.: Наук. думка, 1985. 123 с.
  • «Роль М. Г. Чернишевського у виданні „Военного сборника“: (До 125-річчя виходу першого номера)», 1983
  • «Російські, українські і польські демократи в боротьбі за революціонізування солдатських мас (кінець 50-х — початок 60-х років ХІХ ст.)», 1981

ДжерелаРедагувати