Олів'є Ассаяс
Олів'є́ Ассая́с (фр. Olivier Assayas; нар. 25 січня 1955, Париж, Франція) — французький кінорежисер, сценарист, кінокритик.
| Олів'є Ассаяс | |
|---|---|
| фр. Olivier Assayas | |
 Олів'є Ассаяс у 2011 році | |
| президент | |
| Дата народження | 22 січня 1955 (69 років) |
| Місце народження | Париж,  Франція |
| Громадянство | Франція |
| Професія | кінорежисер, сценарист, кінокритик |
| Alma mater | Національна вища школа красних мистецтв і Університет Париж III |
| Роки активності | 1979 — наш час |
| IMDb | ID 0000801 |
| Автограф |  |
| Нагороди та премії | |
 Олів'є Ассаяс у Вікісховищі | |
Біографія та кар'єра
ред.Олів'є Ассаяс народився 25 січня 1955 року у Парижі в сім'ї французького режисера Жака Ремі. Закінчив ліцей «Блеза Паскаля» в Орсе, а потім і Вищу національну школу образотворчих мистецтв у Парижі. Має диплом за спеціальністю «сучасна література» Паризького Університету «Нова Сорбанна-3».
Ассаяс починав свою кар'єру в кіноіндустрії працюючи асистентом батька-режисера. З 1980 по 1985 рік працював критиком у відомому кінематографічному часописі «Cahiers du cinéma», у 1982–1985 рр. — у журналі «Rock & Folk». Під час роботи у виданнях часто захоплювався роботами азійських режисерів. Саме у ці роки він знімає свої перші 4 короткометражних стрічки.
Повноцінним дебютом Олів'є Ассаяса у великому кіно став сценарій для фільму «Місце злочину» (фр. Le lieu du crime, 1986) з Катрін Денев, який він створив спільно з режисером Андре Тешіне. Згодом Ассаяс зніме більшість своїх фільмів за власними сценаріями.
У 1986 році Олів'є Ассаяс зняв свій перший повнометражний фільм «Безлад». Першим фестивальним фільмом режисера стала стрічка «Холодна вода» (фр. L'eau froide), яка була представлена в секції «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю у 1994 році[1].
Знаковий етап в кар'єрі Ассаяса — стрічка «Ірма Веп» (фр. Irma Vep, 1996) із зіркою гонконзького кіно Мегі Чун, відомою своїми ролями у фільмах Вонга Кар-Вая. У 2004 Ассаяс запросив акторку у свою незалежну драму «Очищення», за яку Мегі Чун отримала звання найкращої акторки Каннського кінофестивалю. У своїх статтях та інтерв'ю Ассаяс неодноразово підкреслював вплив азійського кіно на розвиток своєї кіномови[2]. Успіх у масового глядача Олів'є Ассаяс завоював участю у альманахах короткометражних фільмів «У кожного своє кіно» (2007) та «Париж, я люблю тебе» (2006).
У 2012 році Ассаяс знімає «Щось у повітрі» (фр. Après mai) — стрічку про протести французьких студентів у 1961 році. Фільм був представлений переважно конкурсі 69-го міжнародного Венеційського кінофестивалю і здобув премію Золоті Озелли за найкращий сценарій[3].
У 2014 році вийшов фільм Ассаяса «Зільс-Марія» (фр. Clouds of Sils Maria) з Жульєт Бінош, Крістен Стюарт та Хлоєю Грейс Морец. Фільм був представлений на Каннському кінофестивалі і претендував на здобуття Золотої пальмової гілки[4], а у 2015 році номінувався у 6 категоріях головної французької кінематографічної премії «Сезар» та отримав Приз Луї Деллюка. Крім стрічки «Зільс-Марія» на головну нагороду у Каннах висувалися ще три фільми режисера: у 2000 році — мелодрама з Еммануель Беар і Ізабель Юппер «Сентиментальні долі» (фр. Les destinées sentimentales); у 2002 — детективний трилер «Демон-коханець» (фр. Demonlover); у 2004 — драма «Очищення» (англ. Clean) з Мегі Чун іта Ніком Нолті.
У 2011 році Олів'є Ассаяс входив до складу журі основного конкурсу 64-го Каннського кінофестивалю[5].
У жовтні 2014 Олів'є Ассаяс розпочав роботу над гангстерським трилером «Око ідола» (англ. Idol's Eye, 2015) з Робертом Паттінсоном та Робертом Де Ніро[2].
Особисте життя
ред.У 1998 році Олів'є Ассаяс одружився з гонконзькою кіноакторкою Мегі Чун (Міс Гонконг 1983). 2001 року вони розлучилися. Друга дружина Олів'є — акторка і режисер Міа Хенсен-Леве. 2009 року у пари народилася перша дитина[6].
Олів'є Ассаяс і Україна
ред.У січні 2015 року Олів'є Ассаяс відвідав Україну, де взяв участь у презентації ретроспективи своїх фільмів, що проходила у столичному кінотеатрі Київ з 23 по 26 січня 2015. Були представлені стрічки режисера «Літній час», «Ірма Веп», «Холодна вода» та «Демон-коханець»[7][8].
Фільмографія
ред.- Режисер та сценарист
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Примітки |
|---|---|---|---|
| 1979 | Авторське право | Copyright | режисер |
| 1985 | Побачення | Rendez-vous | сценарист (з Андре Тешіне) |
| 1986 | Безлад | Le lieu du crime | сценарист |
| 1986 | Місце злочину | Désordre | режисер, сценарист |
| 1989 | Зимова дитина | L'Enfant de l'hiver | режисер, сценарист |
| 1991 | Париж пробуджується | Paris s'éveille | режисер, сценарист |
| 1993 | Une nouvelle vie | режисер, сценарист | |
| 1994 | Холодна вода | L'Eau froide | режисер, сценарист |
| 1996 | Ірма Веп | Irma Vep | режисер, сценарист |
| 1998 | Кінець серпня, початок вересня | Fin août, début septembre | режисер, сценарист |
| 2000 | Сентиментальні долі | Les Destinées sentimentales | режисер, сценарист |
| 2002 | Демон-коханець | Demonlover | режисер, сценарист |
| 2004 | Очищення | Clean | режисер, сценарист |
| 2006 | Париже, я люблю тебе | Paris, je t'aime | режисер, оператор |
| 2006 | Noise | режисер, оператор | |
| 2007 | Вихід на посадку | Boarding Gate | режисер, сценарист |
| 2008 | У кожного своє кіно | Chacun son cinéma | режисер, оператор |
| 2008 | Літній час | L'Heure d'été | режисер, сценарист |
| 2009 | Карлос (трисерійний фільм) | Carlos the Jackal | режисер, сценарист |
| 2010 | Les temps de venir | сценарист | |
| 2012 | Щось у повітрі | Après mai | режисер, сценарист |
| 2014 | Зільс-Марія | Sils Maria | режисер, сценарист |
| 2016 | Персональний покупець | Personal Shopper | режисер, сценарист |
| 2017 | Засновано на реальних подіях | Based on a True Story | сценарист (з Романом Полянським) |
Визнання
ред.| Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
|---|---|---|---|---|
| Премія «Сезар» | ||||
| 1986 | Найкращий оригінальний або адаптований сценарій (з Андре Тешіне) | «Побачення» | Перемога | |
| 2011 | Найкраща режисерська робота | «Карлос» | Номінація | |
| 2015 | Найкращий фільм | «Зільс-Марія» | Номінація | |
| Найкраща режисерська робота | Номінація | |||
| Найкращий сценарій | Номінація | |||
| Кінофестиваль EuropaCinema у Віареджо | ||||
| 1991 | Найкращий сценарій | «Париж пробуджується» | Перемога | |
| Приз Жана Віго | ||||
| 1992 | Найкращий фільм | «Париж пробуджується» | Перемога | |
| Каннський кінофестиваль | ||||
| 2000 | Золота пальмова гілка | «Сентиментальні долі» | Номінація | |
| 2002 | «Демон-коханець» | Номінація | ||
| 2004 | «Очищення» | Номінація | ||
| 2014 | «Зільс-Марія» | Номінація | ||
| 2016 | «Персональний покупець» | Номінація | ||
| Приз за найкращу режисуру | Перемога | |||
| Кінофестиваль «Сінеманія» | ||||
| 2000 | Приз глядацьких симпатій | «Сентиментальні долі» | Перемога | |
| Каталонський кінофестиваль у Сіджасі | ||||
| 2002 | Найкращий фільм | «Демон-коханець» | Перемога | |
| Приз критиків | Перемога | |||
| Кінофестиваль у Мускаті | ||||
| 2003 | Приз Бронзовий кинджал | «Сентиментальні долі» | Перемога | |
| Найкращий режисер | Перемога | |||
| Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса, США | ||||
| 2009 | Найкращий іноземний фільм | «Літній час» | Перемога | |
| 2010 | Найкращий іноземний фільм | «Карлос» | Перемога | |
| Найкращий режисер | Перемога | |||
| Національна спілка кінокритиків США | ||||
| 2010 | Найкращий режисер | «Літній час» | 2 місце | |
| Найкращий сценарій | 2 місце | |||
| 2011 | Найкращий режисер | «Карлос» | 2 місце | |
| Приз Європейської кіноакадемії | ||||
| 2010 | Найкращий режисер | «Карлос» | Номінація | |
| Кришталевий глобус | ||||
| 2011 | Найкращий телевізійний фільм | «Карлос» | Перемога | |
| Венеційський кінофестиваль | ||||
| 2012 | Золотий лев | «Щось у повітрі» | Номінація | |
| Приз Золота Озелла за найкращий сценарій | Перемога | |||
| Приз Fondazione Mimmo Rotella | Перемога | |||
| Приз Луї Деллюка | ||||
| 2014 | Найкращий фільм | «Зільс-Марія» | Перемога | |
Примітки
ред.- ↑ Festival de Cannes: Cold Water. festival-cannes.com. Архів оригіналу за 18 січня 2012. Процитовано 11 серпня 2009.
- ↑ а б Прес-кіт фільму «Зільс-Марія» // ArtHouse
- ↑ Official Awards of the 69th Venice Film Festival. labiennale. Архів оригіналу за 12 вересня 2012. Процитовано 11 серпня 2015.
- ↑ 2014 Official Selection. Cannes. Процитовано 11 серпня 2015.
- ↑ The Jury of the 64th Festival de Cannes. Cannes. 20 квітня 2011. Процитовано 11 серпня 2015.
- ↑ Morris, Octavia (27 червня 2010). The film that changed my life: Mia Hansen-Løve. guardian.co.uk. London. Процитовано 11 серпня 2015.
- ↑ Олів'є Ассаяс і мелодія страждань Жюльєт Бінош // ukrcinema.com, 31.01.2015
- ↑ Ретроспектива фільмів Олів’є Ассаяса. Українська правда. Життя: (укр.) . Процитовано 11.08.2015.
- ↑ Повний перелік нагород на номінацій Олів'є Ассаяса на сайті IMDb(англ.)
Посилання
ред.
- Олів'є Ассаяс на сайті IMDb (англ.)
- Олів'є Ассаяс на сайті AlloCiné (фр.)
- Олів'є Ассаяс на сайті Kino-teatr.ua
- Олів'є Ассаяс на CinEmotions
- Дмитро Десятерик. «Тероризм як такий існував у всі епохи, але ми вдаємо, що кожного разу відкриваємо його заново» (Інтерв'ю з Олів'є Ассаясом). Газета «День» (укр.) . 4.02.2015. Процитовано 11.08.2015.