Гасин Ольга Юріївна
О́льга Ю́ріївна Га́син (до шлюбу Пелени́чка; псевдо «Ле́ся»; 19 вересня 1913, с. Конюхів — 27 липня 1979, Бровари) — підпільниця Організації українських націоналістів, зв'язкова Олекси Гасина та Романа Шухевича.
| Ольга Юріївна Гасин | |
|---|---|
 Ольга Гасин, 1937 рік | |
| Ім'я при народженні | Ольга Пеленичка |
| Народилася |
19 вересня 1913 с. Конюхів, Стрийський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Померла |
27 липня 1979 (65 років) Бровари, Київська область, Українська РСР,  СРСР |
| Поховання | Бровари |
| Країна | українці |
| Національність | українка |
| Діяльність | активістка, підпільниця, зв'язкова ОУН |
| Партія | ОУН |
| У шлюбі з | Олекса Гасин |
| Діти | Олег, Оксана, Дарина |
Життєпис ред.
Ольга Пеленичка народилася 19 вересня 1913 року (у деяких джерелах фігурує 1912 рік народження) в селі Конюхів, сьогодні — Стрийський район, Львівська область.[1][2][3][4]
Закінчила Стрийську жіночу гімназію та сільськогосподарські курси «Союзу Українок», вчителювала.[2] Станом на 1937 рік була членом і лідером Стрийської філії «Союзу Українок».[5] Відпочатку вступу до організації озразу влилася в її діяльність: їздила по селах, проводила різні курси, спілкувалася з молоддю.[1]
У 1936 році одружилася з Олексою Гасиним. Перейнялася ідеями націоналізму, за які боровся її чоловік. У «Союзі Українок», зокрема, виступала із критикою переважання фемінізму над націоналізмом, за що критикувала газету союзу «Жінка».[1][6][7]
Була підпільницею Організації українських націоналістів, як її член діяла під псевдом «Леся». Була зв'язковою Олекси Гасина та провідника Романа Шухевича[3], добирала конспіративні квартири для них у Львові.[4]
25 січня 1949 року співробітники радянських спецслужб вистежили й затримали Ольгу Гасин у селі Добряни. Дітей вона завбачливо залишила у Львові. Але НКВСівці їх виявили в доньки священика з Конюхова, рідного села Гасинів, яка мешкала на вул. Богуславського, 14.[4] 31 січня спецслужби схопили і чоловіка Ольги, Олексу Гасина, який застрелився при спробі затримання.[3][2]
Після загибелі чоловіка НКВСівці відпустили Ольгу Гасин, сподіваючись захопити ще когось із верхівки Організації українських націоналістів. Та вона не заводила жодних контактів, а навпаки намагалася сховатися від стеження.[3]
У березні 1949 року Ольгу Гасин знову ув'язнили. У 1950 році Особлива нарада МДБ СРСР засудила її на 10 років таборів[3][4], які відбула у Тайшеті.[2]
У 1956 році Ольгу Гасин звільнили. Їй заборонили повертатися на Львівщину, оскільки Ольга відмовлялася зректися своїх переконань. Після поневірянь вона вдруге одружилась — із колишнім політв'язнем. У 1957 року оселилась у Броварах під Києвом, де прожила до смерті 27 липня 1979 року. Похована там само у Броварах.[3][4][2]
Родина ред.
- Марія, сестра.[2]
- Олекса Гасин, перший чоловік, український політичний і військовий діяч.[3]
- Олег, син, 1940 р. н., виховувався під зміненим прізвищем у родині Боднарів, що мешкали на вул. Лукіяновича. До 4-го класу його вчили вдома і навіть не випускали на вулицю, щоб не проговорився, хто він.[3] Закінчив КНУ ім. Тараса Шевченка.[2]
- Оксана, донька, 1942 р. н., потрапила у дитбудинок зі спеціальним режимом.[3] Закінчила Політехнічний університет.[2]
- Дарина, донька, 1943 р. н., потрапила у дитбудинок зі спеціальним режимом.[3] Закінчила Львівський лісотехнічний університет.[2]
- Другий чоловік — колишній політв'язень у СРСР.[3]
Вшанування ред.
25 грудня 2015 року на честь діячки назвали вулицю Ольги Гасин у Броварах.
Галерея ред.
-
Ольга та Олекса Гасини, 1937 рік -
Гасини несуть сина Олега на хрещення -
Ольга Гасин із дітьми — Олегом і Оксаною -
Могила Ольги Гасин у Броварах
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в Нариси з історії жіночого руху Стрийщини [Архівовано 30 січня 2016 у Wayback Machine.]. Зеновія Ханас, Стрийська міськрайонна організація «Союз Українок», Стрий, ДП "Видавничий дім «Укрпол», 2007 — с. 110. ISBN 966-8955-02-1.
- ↑ а б в г д е ж и к Її незвичайна доля — це доля цілого покоління [Архівовано 3 лютого 2016 у Wayback Machine.]. Наталя Карпенкова, Фортуна. 2012—2013
- ↑ а б в г д е ж и к л м Смерть від власної кулі [Архівовано 29 січня 2016 у Wayback Machine.]. ЗІК. 31.05.2012
- ↑ а б в г д Гасин Олекса [Архівовано 2016-01-30 у Wayback Machine.]. Стрий. 12.10.2007
- ↑ Нариси з історії жіночого руху Стрийщини [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.]. Зеновія Ханас, Стрийська міськрайонна організація «Союз Українок», Стрий, ДП "Видавничий дім «Укрпол», 2007 — с. 236. ISBN 966-8955-02-1.
- ↑ Марта Гавришко. Ставлення представників ліберального фемінізму в Галичині до ОУН У 1929–1939-х роках // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. — 2014. — Вип. 24. — С. 85-97.
- ↑ ЦДІАЛ України. — Ф. 319. — Оп. 1. — Спр. 82. — Арк. 30.
Джерела ред.
- Дем'ян Григорій. "Генерал УПА Олекса Гасин — «Лицар». — Львів : Інститут народознавства НАН України, 2013. — ISBN 966-02-2650-0.
- Карпій Дмитро. «Ольга Гасин. Історія зв'язкової генерала Шухевича, що мешкала у Броварах» [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.]. Маєш право знати. 02.03.2016.
Посилання ред.
- Електронний архів Українського визвольного руху: ГДА СБУ — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 18.
- Письмо «Кума» к Гасин Ольге — «Лесе» от 26.03.1949 года (переклад) [Архівовано 17 червня 2016 у Wayback Machine.] (рос.).
- Юлія Овсяник, «Лицар» УПА [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.]. Збруч. 18.07.2017.