Вулиця Лукіяновича
Ву́лиця Дени́са Лукіяно́вича — вулиця у Львові, в Галицькому районі, у місцевості Цитадель. Прямує від вулиці Грабовського на південний захід до вулиці Вітовського.
| Вулиця Лукіяновича Львів | |
|---|---|
.JPG) Нижня частина вул. Лукіяновича | |
| Місцевість | Цитадель |
| Район | Галицький |
| Назва на честь | Дениса Лукіяновича |
| Колишні назви | |
| Пелчинська поперечниця, Косьціцького, Богуславського, Горст Вессельґассе, Богуславського, Лібкнехта | |
| польського періоду (польською) | Pełczyńska przecznica, Kościckiego, Bogusławskiego |
| радянського періоду (українською) | Богуславського, Лібкнехта |
| радянського періоду (російською) | Богуславского, Либкнехта |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 200 м |
| Координати початку | 49°50′00.8″ пн. ш. 24°1′13.3″ сх. д. / 49.83356° пн. ш. 24.02036° сх. д. |
| Координати кінця | 49°49′55.8″ пн. ш. 24°1′7.3″ сх. д. / 49.83217° пн. ш. 24.01869° сх. д. |
| поштові індекси | 79013[1] |
| Транспорт | |
| Рух | односторонній[2] |
| Покриття | бруківка |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 2—20[3] |
| Архітектурні пам'ятки | № 9[4] |
| Медичні заклади | поліклініка УСБУ у Львівській області |
| Поштові відділення | ВПЗ № 13 (вул. Бандери, 24)[1] |
| Забудова | класицизм, історизм, віденська сецесія, конструктивізм[5] |
| Комерція | готель «Леотель» |
| Підприємства | ТОВ «Галвинпрод» |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2636311 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Лукіяновича у Вікісховищі | |
Історія та назва
ред.Вулиця закладена у першій половині XIX століття та мала назву Пелчинська поперечниця, бо виходила до Пелчинського ставу. Від 1844 року — вулиця Косьціцького, від 1871 poку — вулиця Богуславського, на честь польського театрального діяча, актора, режисера, творця львівського театру Войцеха Богуславського, під час німецької окупації — Горст Вессельґассе, на честь діяча німецького нацистського руху Горста Весселя, у 1944 році поверна передвоєнна назва — вулицям Богуславського і вже від 1950 року — вулиця Лібкнехта, на честь діяча німецького комуністичного руху Карла Лібкнехта[6]. Сучасна назва від 1991 року — вулиця Лукіяновича, на честь українського письменника Дениса Лукіяновича[7].
Забудова
ред.В архітектурному ансамблі вулиці Лукіяновича переважають класицизм, історизм, віденська сецесія та конструктивізм[5]. На вулиці лише будинок під № 9 є пам'яткою архітектури місцевого значення[4].
Будинки
ред.№ 2 — житлова чиншова кам'яниця споруджена у 1930-х роках у стилі функціоналізму. Оздоблення вхідного порталу — над дверима розташовані дві грубі рустовані не симетричні тяги та вікно-ілюмінатор, а з правого боку подовжена рустована пілястра. На жаль, оригінальні вхідні двері не збереглись. Вхідні сходи облицьовані темним та світлим алебастром. В деяких дверях та вікнах ще збереглись автентичні рельєфні скла[8].
№ 3 — готель «Леотель» на 21 комфортабельний номер та однойменний ресторан.
№ 7 — двоповерхова кам'яниця кінця XIX століття.
№ 9 — колишня кам'яниця львівського «короля пива» Ойзаша Віксля, зведена 1897 року у еклектичному стилі. У міжвоєнний період тут мешкали завідувач кафедри нафтових технологій та газовидобутку Львівської Політехніки, професор Станіслав Пілат та архітектор Леопольд Райсс. За радянського часу будинок належав винзаводу. Нині в будинку розташована військово-медична служба та поліклініка управління СБУ у Львівській області[9]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 724-м[4].
№ 11 — тут розташовані офіс ТОВ «Галвинпрод» та майстерня друку «Print Studio Group».
№ 12 — багатоквартирний житловий будинок споруджений у 1930-х роках у стилі функціоналізму. Має отинькований фасад. Вхідний портал дуже плавно заокруглений, не лише пілястри, але й вікна виконані в аналогічному стилі. Вхідні сходи до під'їзду з обох боків оздоблені алебастром, який ще називали руським мармуром. Підлога виконана в класично чорно-білій плитці[10].
№ 14 — житловий будинок. В одній з квартир наприкінці 1940—початку 1950-х років переховувалась дружина начальника Головного військового штабу УПА полковника Олекси Гасина — підпільниця ОУН Ольга Гасин з дітьми.
Примітки
ред.- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 15 липня 2021.
- ↑ Вулиця Лук'яновича у Львові стала односторонньою. varianty.lviv.ua. 9 грудня 2016. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 3 липня 2021.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 2 вересня 2024.
- ↑ а б в Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 3 липня 2021.
- ↑ а б 1243 вулиці Львова, 2009, с. 78.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 36.
- ↑ Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 76.
- ↑ Мирослава Ляхович (8 листопада 2017). Проєкт «Житлові будівлі»: житловий будинок на вул. Лукіяновича, 2. modernism.lviv-online.com. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 3 липня 2021.
- ↑ Вілла «короля пива» Віксля. Невідомий Львів. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. 26 квітня 2015. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 4 липня 2021.
- ↑ Мирослава Ляхович (8 листопада 2017). Проєкт «Житлові будівлі»: житловий будинок на вул. Лукіяновича, 12. modernism.lviv-online.com. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 4 липня 2021.
Джерела
ред.
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 76—77. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 36, 76, 85, 100, 124. — ISBN 966-603-115-9.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Лукіяновича вул. // 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — 528 с. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Lwów: ilustrowany przewodnik / koncepcja, red. nauk. i artystyczna, układ graf., aut. tekstu Jurij Biriulow; tł. z jęz. ukr. Andrzej Otko. — Lwów: Centrum Europy; Wrocław: Via Nova, 2001. — 320 s. — ISBN 966-7022-09-9. (пол.)
Посилання
ред.- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Лукіяновича Д. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 3 липня 2021.