Оленівка (Чортківський район)

село в Україні, в Гусятинському районі Тернопільської області.

Олені́вка — село Гримайлівської селищної громади Чортківського району Тернопільської області. Раніше називалося Елеонорівка. Назва села — це змінене з часом жіноче ім'я Елеонора — так звали дочку засновника поселення і першого його власника Леопольда Елкан де Елкансберга.

село Оленівка
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Рада Гримайлівська селищна рада
Код КОАТУУ 6121655402
Основні дані
Засноване 1850
Населення 349
Територія 0.420 км²
Густота населення 830.95 осіб/км²
Поштовий індекс 48214
Телефонний код +380 3557
Географічні дані
Географічні координати 49°17′44″ пн. ш. 25°58′31″ сх. д. / 49.29556° пн. ш. 25.97528° сх. д. / 49.29556; 25.97528Координати: 49°17′44″ пн. ш. 25°58′31″ сх. д. / 49.29556° пн. ш. 25.97528° сх. д. / 49.29556; 25.97528
Відстань до
районного центру
32 км
Найближча залізнична станція Гримайлів
Відстань до
залізничної станції
6 км
Місцева влада
Адреса ради 48210, вул. Мазепи, 8, смт Гримайлів, Гусятинський р-н, Тернопільська обл.
Карта
Оленівка. Карта розташування: Україна
Оленівка
Оленівка
Оленівка. Карта розташування: Тернопільська область
Оленівка
Оленівка

Населення — 349 осіб (2001).

ГеографіяРедагувати

Розташоване на заході Гусятинського району Тернопільської області за 5 км на південь від Гримайлова — центра селищної громади. Зі східної сторони, на невеликій відстані від села, бере початок річка Поплави.

ІсторіяРедагувати

Констанція Жевуська (1760/1761 — 1840) — дружина польного коронного гетьмана Северина Жевуського (1743—1811), внаслідок розкішного способу життя довела свій маєток, що називався Гримайлівський ключ [a], до банкрутства і втратила права на нього. На майно Жевуської був накладений секвестр — арешт і обмеження його використання внаслідок велетенських боргів власниці[1], а пізніше, на підставі рішення Львівського цісарського королівського шляхетського суду від 19 лютого 1823 р.[2], Гримайлівський ключ за посередництвом фірми «Гаусер і Віоланд»[3] окремими селами або групами близько розташованих сіл виставили на аукційні торги, які відбулися у 1823 р. Частину ключа із селами Гримайлів, Замур'є, Мазурівка, Підлісся і Буцики викупив віденьський банкір Леопольд Елкан де Елкансберг (Leopold Ełkan de Ełkansberg).[4]

Цей de Ełkansberg залишив після себе пам'ятку, заснувавши в степу між Гримайловом і Клювинцями, на березі річечки Тарча (Tarcza) і її безіменної притоки, на відстані 5 км на південь від Гримайлова, фільварок, назвавши його на честь дочки Елеонорівкою (пол. Eleonorówkа). Через деякий час на незначній віддалі від фільварку зросло однойменне село.

 
Фільварок і поселення Елеонорівка на мапі 1880 р.

Точна дата заснування Елеонорівки невідома, але де Елкансберг 15 березня 1831 р. продав свій маєток Антіму Нікоровичу (Antym Nikorowicz, 1806—1852), дідичу с. Кривчиці біля Львова, тому період заснування села можна локалізувати точно: від 1823 р. до 1831 р.

Це село у другій половині ХХ ст. двічі змінювало свою назву. Спочатку, у радянські часи, воно стало «Єлєновкой». Очевидно, на думку тодішніх картографів, Елеонора та Єлєна — це однакові імена. А українські «фахівці» взагалі не заморочувалися. Просто зробили переклад-кальку, і дівчина Eleonorа стала Оленкою, а Eleonorówkа з XIX ст. — Оленівкою в XXI-му.

Історія Елеонорівки неподільно пов'язана з історією сусіднього (на віддалі не більше 5 км) селища Гримайлів, який мав як значно більші розміри, так і вищий адміністративний статус. Від свого виникнення село перебувало в адміністраційній, поштовій та релігійній приналежності до Гримайлова. Пошта, телефон, телеграф, суд, ринок, церква, костьол, школа, пізніше залізниця — все знаходилось у Гримайлові.

Не відіграючи якогось важливого значення, Елеонорівка довгий час вважалася присілком[b] гримайлівського передмістя Мазурівки, про що прямо вказувалось в статистичних збірниках 1855[5] і 1868[6] рр. і в географічному словнику 1881 р.[7] Також там зауважувалось, що інша назва Елеонорівки — Лиса Гора (Łysa Góra). Але більше ніякої інформації не подавалось.

Про Елеонорівку не згадується у доповідях Бродівської торгово-промислової палати[8] 1851, 1857—1860, 1860—1863, 1863—1865, 1866—1870, 1869, 1871 рр. в розділах «Школи», «Дороги», «Заклади охорони здоров'я», «Виробництво пива», «Виробництво горілки», «Підприємства», «Ярмарки». Очевидно, населення Елеонорівки присвятило себе лише роботі на землі.

Антім Нікорович вмер рано — в 1852 р. В наступному році його дочка Юлія вийшла заміж за графа Леонарда Пініньського і принесла йому частину гримайлівського ключа — Елеонорівку.[4]

За віросповіданням населення села поділялося на греко- і римо-католицькі громади. Обидві входили у склад відповідних Гримайлівських парафій.[9]

Після смерті Леонарда Пініньського у 1886 р. власниками земель стали його діти Станіслав та Леон Пініньські.[10]

8 грудня 1903 р. в Елеонорівці відбулося урочисте відкриття і освячення початкової школи, яка була організована гримайлівським осередком Товариства Народної Школи (Towarzystwo Szkoły Ludowej). Протекторат над школою взяв власник села граф Станіслав Пініньські, а у шкільний комітет вибрано місцевих мешканців Станіслава Сулковського, керівника угідь, Яна Коломійця, начальника ґміни з Гримайлова, і Владіслава Мільніцького, вчителя, який виконував контроль за навчанням. Діти навчалися читанню, письму і рахуванню. Релігії обох обрядів навчали священники з Гримайлова[11]

Після смерті Станіслава Пініньського у 1911 р. його частка власності перейшла дочці Юлії.

В 1910 р. поруч села знаходився поміщицький маєток, розпарцельований на 1921 р.[12] [c] В цей час в Елеонорівці проживало 604 мешканця.[13]

Під час військових дій в періоди російської окупації (1914 — липень 1917), повернення австро-німецьких військ, боїв польсько-української (листопад 1918 — липень 1919) та польсько-більшовицької (1920) воєн значних обстрілів і боїв біля Елеонорівки не було.

На 30 вересня 1921 р. у селі знаходилося 77 житлових будинків і 67 інших будинків; всього проживало (без облікованих за військовим списком) 763 мешканця, з них — 373 чоловіків і 390 жінок; 591 католик, 150 греко-католиків, 22 юдеїв; 754 поляків, 8 українців, 1 єврей.[14] [d]

У 1926 р. товариством «Просвіта» в Елеонорівці була відкрита бібліотека, у якій станом на 31 грудня 1929 р. знаходилось 128 книжок і обліковувалося 32 читача.[15] [e]

На початку березня 1943 р. в селі проживало 882 особи.[16] Існував телефонний зв'язок із Гримайловом.[17]

У ніч із 1 на 2 січня 1945 року в Елеонорівці загоном УПА були вбиті двадцять шість поляків. [18]

В польських джерелах можна знайти інформацію, що в лютому 1945 р. в Елеонорівці від рук ОУН/УПА загинуло 47 жінок і дітей.[19][20]

Адміністративний устрійРедагувати

З моменту появи до 1850 р. Елеонорівка перебувала у Тернопільському циркулі (окрузі) Королівства Галичини та Володимирії Австрійської імперії.

Від 1850 р. до адміністративної реформи 1867 року село було у складі Гримайлівського повіту (bezirke)[21] Тернопільського району (kreis) Тернопільського округу (kreisgericht) провінції «Львів» («Lemberg»).[22]

Після реформи 1867 року Елеонорівка увійшла у склад Скалатського повіту.[23]

У створенній після розпаду Австро-Угорщини Польській Республіці село окремою ґміною залишилося у складі Скалатського повіту.[24]

З 1 серпня 1934 р. Елеонорівка в рамках адміністративної реформи увійшла у склад Гримайлівської сільської ґміни.[25]

Розпорядженням тернопільського воєводи А.Марушевського від 20 вересня 1934 р. щодо поділу територій сільських ґмін Скалатського повіту на громади, була створена громада Елеонорівка у складі місцевостей Елеонорівка і Колонія.[26]

Після приєднання Західної України до СРСР (1939 р.) з 1 січня 1940 р. село перебувало у Гримайлівському районі[27] створеної Тернопільської області.

У період радянсько-німецької війни (1941—1945) Елеонорівка спочатку перебувала у Скалатському повіті Тернопільського округу (до липня 1943 р.)[28], а після того, як у липні відбулися зміни в структурі повітів — у складі волостної громади «Гримайлів»[29][30] Тернопільського окружного староства дистрикту «Галичина».

У післявоєнний час до 20 березня 1958 р. Елеонорівка (тепер вже Єлєновка) — у складі Гримайлівського району Тернопільської області. Після ліквідації Гримайлівського району, його територію передано Скалатському. Від 1 січня 1963 року під час адміністративної реформи Єлєновка перейшла у Підволочиський район. З введенням у січні 1965 р. нового територіального поділу, село увійшло до Гусятинського району, де спочатку підпорядковувалося Гримайлівській селищній раді, а від грудня 2016 року ввійшло у склад Гримайлівської селищної громади.

Пам'яткиРедагувати

Є церква святої Трійці (1997).

Соціальна сфераРедагувати

Працюють ЗОШ I ступеня, два магазини, клуб, волейбольне та футбольне поле.

КоментаріРедагувати

  1. Ключ — територіально-господарська одиниця великого поміщицького володіння, яка мала свою адміністрацію. До складу ключа входили декілька фільварків, сіл або хуторів, що становили один поміщицький маєток.
  2. Присілок — невелике село, розташоване поблизу більшого, або частина великого села
  3. Парцеляція – поділ землі на невеликі ділянки (парцели) для наступного їх продажу або оренди.
  4. Число віруючих юдеїв не відповідає числу євреїв, як і кількість греко-католиків не відповідає числу українців — так в джерелі.
  5. Оцінюючи кількість читачів, варто пам’ятати, що товариство “Просвіта” — це українська культурно-освітянського організація, а населення Елеонорівки у переконливій більшості було поляками.

ПриміткиРедагувати

  1. Ось тут https://story.dirty.ru/razorenie-grafini-rzhevuskoi-aleksandr-i-i-besprimernaia-volokita-451402/ повідомляється, що борги Констанції Ржевуської на 1821 р. досягали 2.398.000 рублів.
  2. «Gazeta Warszawska» № 57, 11 квітня 1823 р., Додаток, с.1.
  3. Франко Іван, «Гримайлівський ключ в р.1800», Київ, «Наукова думка», 1985, т.44, кн.2, с.598.
  4. а б Wolański Jerzy, «Z dziejów Grzymałowa», 2006.
  5. «Skorowidz wszystkich miejscowości położonych w Królestwie Galicyi i Lodomeryi jakoteż w Wielkiem Księstwie Krakowskiem i Księstwie Bukowinskiem, pod względem politycznej i sądowej organizacyi kraju wraz z dokładnem oznaczeniem parafii, poczt i właścicieli tabularnych», Lwów, 1855, с.52.
  6. «Skorowidz wszystkich miejscowości położonych w Królestwie Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkiem Księstwem Krakowskiem», Lwów, 1868, с.50.
  7. «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów Słowiańskich», Warszawa, 1881, т.2, с.343.
  8. «Bericht der Handels- und Gewerbekammer in Brody»
  9. «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich», т.2, Варшава, 1881, с.898.
  10. Bigo Jan, «Najnowszy skorowidz wszystkich miejscowości z przysiółkami w Królestwie Galicyi, Wielkim Księstwie Krakowskiem i Księstwie Bukowińskiem z uwzględnieniem wszystkich dotąd zaszłych zmian terytoryalnych kraju», Lwów, 1914. С.127.
  11. Stanisław Nowicki, «Miesięcznik Towarzystwa Szkoły Ludowej: organ Zarządu Glównego. Rocznik III», Краків, 1903, сc.131-132.
  12. Województwo Tarnopolskie / Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. — T. 15. — Warszawa, 1923. — S. 18. (пол.)
  13. Bigo Jan, «Najnowszy skorowidz wszystkich miejscowości z przysiółkami w Królestwie Galicyi, Wielkim Księstwie Krakowskiem i Księstwie Bukowińskiem z uwzględnieniem wszystkich dotąd zaszłych zmian terytoryalnych kraju», Lwów, 1914, с.44.
  14. Województwo Tarnopolskie / Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. — T. 15. — Warszawa, 1923. — С. 17
  15. «Bibljoteki oświatowe: spis na dzień 1 stycznia 1930 roku oraz tablice statystyczne», Warszawa, Lwów, 1932, с.244.
  16. «Amtliches Gemeinde- und Dorfverzeichnis für das Generalgouvernement auf Grund der Summarischen Bevölkerungsbestandsaufnahme am 1. März 1943», Kraków, 1943, с.15.
  17. «Urzędowa Książka Telefoniczna dla Generalnego Gubernatorstwa», Краків, 1942, с.27
  18. Гжегож Мотика, «Від Волинської різанини др операції "Вісла"», Київ, 2013, с.218.
  19. Władysław Kubów, «Terroryzm na Podolu», Warszawa, 2003, c.78.
  20. Wiesław Barczyk та інші автори, «Skałat — czasu pokoju і wojny. Wspomnień księga druga», Warszawa, 2003, с.88.
  21. Die Königreiche Galizien und Lodomerien — Wien: von Joseph Bermann, 1851 (Gedr. bei Joh. Höfelich)
  22. «Skorowidz wszystkich miejscowości położonych w królestwie Galicyi i Lodomeryi jakoteż w wielkiem księstwie Krakowskiem…», 1855, мапа на с.270.
  23. Гримайлів / Skorowidz wszystkich miejscowości położonych w Królestwie Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkiem Księstwem Krakowskiem. — Львів, 1868. — С. 60.
  24. Województwo Tarnopolskie / Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. — T. 15. — Warszawa, 1923. — С. 17.
  25. § 1, п. 2.
  26. Tarnopolski Dziennik Wojewódzki. — № 15. — 21.09.1934. — сс. 144—145.
  27. «Державний архів Тернопільської області. Путівник», Тернопіль, Астон, 2011, с.350.
  28. «Державний архів Тернопільської області. Путівник», Тернопіль, Астон, 2011, с.351.
  29. Там само.
  30. «Amtliches Gemeinde- und Dorfverzeichnis für das Generalgouvernement auf Grund der Summarischen Bevölkerungsbestandsaufnahme am 1. März 1943», Kraków, 1943, с.15

ДжерелаРедагувати