Скалатський повіт (Західноукраїнська Народна Республіка)
| Округ | Тернопільський (до 1867) |
| Коронний край | Королівство Галичини та Володимирії |
| Країна |  Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина
|
| Центр | Скалат |
| Створений | 1854 |
| Площа | 834 км² (після 1867)[1] |
| Населення | 57907 (1867)[1] |
| |
Скалатський повіт ЗУНР — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Західно-Української Народної республіки, Польщі та УРСР. Територія сучасного Підволочиського району і частини Гусятинського району Тернопільської області.
Адміністративний центр — місто Скалат, населення якого становило 7200 мешканців.
Географія ред.
Територія становила 917 км², населення — 85 326 осіб (1931).
Скалатський повіт на сході по річці Збруч межував із Російською імперією (пізніше — з Радянським Союзом), на півночі зі Збаразьким, на північному заході з Тернопільським, на південному заході з Теребовлянським, на півдні з Копичинецьким повітами.
У складі ЗУНР ред.
У листопаді 1918 року увійшов до складу новопроголошеної української держави — ЗУНР. Повітовим комісаром і делегатом до УНРади був обраний адвокат д-р Михайло Новаківський (УРП).[2]
Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР.
| Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2016) |
Під польською окупацією ред.
| Скалатський повіт | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Powiat skałacki | |||||||||||
 | |||||||||||
| Повіт на мапі воєводства
| |||||||||||
| Країна |  Польща
| ||||||||||
| Воєводство | Тернопільське | ||||||||||
| Адміністративний центр | Скалат | ||||||||||
| Населення: | 89 200 | ||||||||||
| Площа: | 876 | ||||||||||
| Густота: | 102
| ||||||||||
| TERYT: | Код ISO: | ||||||||||
| Адмніністративний поділ | |||||||||||
| |||||||||||
| Адміністрація | |||||||||||
| |||||||||||
| - | |||||||||||
Включений до складу Тернопільського воєводства з утворенням воєводства 23 грудня 1920 року на окупованих землях ЗУНР. Місцеве населення, в т. ч. і римо-католицького обряду, розмовляло тільки українською мовою і віддавало дітей до українських шкіл.[3]
Зміни адміністративного поділу ред.
1 січня 1926 р. із сільської гміни (самоврядної громади) Криве Скалатського повіту вилучена територія розпарцельованого (розділеного) фільварку «Малинівка біля Кривого» і з неї утворено самостійну гміну Малинівка[4], із сільської гміни (самоврядної громади) Богданівка вилучений присілок Футор, збудований на частині території розпарцельованого фільварку «Богданівка» і з неї утворено самостійну гміну Футор[5].
Розпорядженням Ради міністрів вилучено 1 квітня 1929 р. сільську гміну (самоврядну громаду) Сорока зі Скалатського повіту і приєднано до Копичинецького повіту[6].
15 червня 1934 р. село Сороцьке передане зі Скалатського повіту до Теребовлянського[7].
У відповідності до розпорядження міністра внутрішніх справ Польщі від 26 липня 1934 року «Про поділ повіту Скалатського у воєводстві Тернопольському на сільські ґміни»[8], 1 серпня 1934 року у Скалатському повіті були утворені об'єднані сільські ґміни (відповідають волостям).
Міста (Міські ґміни) ред.
- містечко Скалат — місто з 1934 р.
- містечко Гжималув (Гримайлів) — місто з 1934 р.
- містечко Підволочиськ — місто з 1934 р.
Сільські ґміни ред.
Кількість:
1920—1926 рр. — 59
1926—1929 рр. — 61
1929—1934 рр. — 60
1934 р. — 59
1934—1939 рр. — 10
* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.
Населення ред.
У 1907 році українці-грекокатолики становили 52 % населення повіту[9].
У 1939 році в повіті проживало 94 670 мешканців (46 295 українців-грекокатоликів — 48,9 %, 25 350 українців-римокатоликів — 26,78 %, 12 105 поляків — 12,79 %, 2 180 польських колоністів міжвоєнного періоду — 2,3 %, 8 740 євреїв — 9,23 %)[10].
Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 72 021 населення ніби-то було аж 60 091 (67,35 %) поляків при 25 369 (28,44 %) українців, 3 654 (4,1 %) євреїв і 84 (0,09 %) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.
СРСР ред.
27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської області[11].
17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Скалатський, Гримайлівський і Підволочиський райони.
Примітки ред.
- ↑ а б Handbuch der politischen Gehörden in Galizien für das Jahr 1867. Lemberg. Aus der K.k. Galiz. Aerarial-Staats-Druckerei. S. 86
- ↑ Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД - ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ).
- ↑ [Державний архів Івано-Франківської області, ф. 2, о. 1, спр. 41, а. 55.]
- ↑ Dz.U. 1925 nr 101 poz. 716(пол.)
- ↑ Dz.U. 1925 nr 124 poz. 890 (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 16 marca 1929 r. o zmianie granic powiatów skałackiego i kopyczynieckiego w województwie tarnopolskiem. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów skałackiego i trembowelskiego w województwie tarnopolskiem. (пол.)
- ↑ Dz.U. 1934 nr 69 poz. 666. Архів оригіналу за 8 червня 2015. Процитовано 3 жовтня 2016.
- ↑ Українці. Частка у населенні повітів
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 77-78
- ↑ Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 2016-11-26 у Wayback Machine.] (рос.)
