Штуль-Жданович Олег Данилович

український політичний і військовий діяч
(Перенаправлено з Олег Штуль-Жданович)

Оле́г Дани́лович Шту́ль (псевдоніми: О. Жданович і О. Шуляк; 14 липня (1 липня за ст.ст.) 1917 року[1], с. Лопатичі, Овруцький повіт, Волинська губернія4 листопада 1977 року, м. Торонто, Канада) — український політичний і військовий діяч. Член ОУН й ПУН. Після смерті Голови ПУН полковника А.Мельника, очолив ПУН й ОУН тим самим став третім Головою ПУН й ОУН.

Олег Данилович Штуль
Олег Данилович Штуль
Олег Данилович Штуль
3-й Голова ОУН
1 листопада 1964 — 4 листопада 1977
Попередник Андрій Мельник
Наступник Денис Квітковський
Народився 14 липня 1917(1917-07-14)
Лопатичі, Олевська волость, Овруцький повіт, Волинська губернія
Помер 4 листопада 1977(1977-11-04) (60 років)
Торонто, Канада
Похований Цвинтар святого Андрія
Відомий як військовослужбовець, політик, журналіст, літературний критик
Країна Польська Республіка і Канада
Національність українець
Alma mater Варшавський університет
Політична партія ОУН

Після розколу ОУН, залишився на стороні Голови ПУН полковника А.Мельника.

В'язень нацистського концтабору Заксенгаузен.

Відповідно до українського законодавства може бути зарахований до борців за незалежність України у ХХсторіччі.[2]

Життєпис ред.

Олег Штуль народився у селі Лопатичі, Овруцького повіту (нині Олевський район) на Житомирщині, Україна) в родині священика Данила Штуля. Його батько виступав за українізацію православної церкви на теренах II-ї Речі Посполитої. Зокрема у своїй парафії в Сновидовичах повністю українізував церковні богослужіння, брав активну участь у роботі Почаївського з'їзду, через що зазнавав переслідувань з боку польської влади аж до початку II-ї СВ[3].

Закінчив Крем'янецьку духовну семінарію, навчався у Варшавському університеті. У студентські роки був активістом Української студентської громади, вступив до ОУН.

Із середини 1930-х підтримував дружні стосунки з Оленою Телігою та Євгеном Маланюком, що спричинилося до вибору дороги в політичному житті. Переїхавши до Праги, починає працювати в культурній референтурі ОУН, яку тоді очолював Олег Ольжич. Одночасно дописує в часопис «Вістник», який редагував Дмитро Донцов.

Під час Другої світової війни був одним з найближчих соратників О.Ольжича. Член похідних груп ОУН. В окупованому нацистами Києві в украй небезпечній атмосфері співпрацював з газетою «Українське слово».

Брав активну участь у створенні партизанських загонів на Волині, представник Голови ПУН й ОУН А.Мельника при штабі УПА «Поліська Січ». Став співредактором газети «Оборона України». Наприкінці 1943 р. потрапив у полон до гітлерівців, перебував у концтаборі Заксенгаузен.

Після війни знову розпочав активну націоналістичну діяльність: їздив по репатріаційних таборах, допомагаючи українським військовополоненим та втікачам, писав статті, займався організаційною роботою.

За рішенням ПУН через суд домігся повернення законному володарю захоплених комуністичними силами в Парижі приміщення редакції та друкарні «Українського Слова» і від 17 жовтня 1948 року відновив видання тижневика як органу ОУН.

У 19481977рр. (з перервами)— головний редактор газети «Українське Слово» (Париж).

У 19551964 рр. — член Проводу ОУН.

Після смерті Голови ПУН А.Мельника в 1964 р. виконував обов'язки Голови ПУН.

У 1965, 1970 і 1974 рр., відповідно, на VI, VII і VIII ВЗУН був обраний Головою ПУН.

Належав до прихильників консолідації всіх українських національних сил на базі УНРади, став одним зі співзасновників СКВУ.

Помер у Торонто. Похований на кладовищі Саут-Баунд-Брук у США.

Творчий доробок ред.

Автор багатьох статей і теоретичних розвідок, частину з яких зібрано в книзі «Ціною крові» (1997 р.).

Окремі видання:
  • Шуляк О. В ім'я правди. Дійсність про Українську Повстанчу Армію, «Dorrego», Буенос-Айрес: 1948 — 40 с.
  • Жданович О. Крути. Крути зобов'язують! Пам'яті героїв // Крути: Збірка у пам'ять героїв Крут/Упор. Зінкевич О., Зінкевич Н. –К.: Смолоскип, 2008. — С. 238—246.
  • Жданович О. На зов Києва (Олена Теліга). — Вінніпег: Орг. українок Канади, 1947. — 83 с.
  • Штуль О. Трагічні дні у Києві // Україна. — 1992. — № 10. –С. 18-20.
  • Штуль-Жданович О. Ціною крови. — Нью-Йорк — К. — Торонто: Вид-во ім. О. Теліги, 1997. — 592 с.

Вшанування пам'яті ред.

  • 3 квітня 2015 року у місті Олевськ з'явилася вулиця Олега Штуля-Ждановича.
  • 16 березня 2017 р. у Культурному центрі при посольстві України в Парижі відбувся вечір пам'яті з нагоди 100-річчя від дня народження Олега Штуля.
  • 18 травня 2017 р. до 100-річчя від дня народження Олега Штуля у Волинському краєзнавчому музеї в Луцьку було відкрито виставку «Довге повернення в Україну».
  • До 100-річчя від дня народження в Олевському народному краєзнавчому музеї встановлено інформаційний стенд про Олега Штуля.
  • 15 вересня 2017 року в селі Лопатичі Олевського району встановлено меморільну дошку Олегу Штулю. Право відкриття якої було надано його сину Данилу.
  • 15 вересня 2017 року в Олевську з нагоди 100-річчя від дня народження Олега Даниловича Штуля проведено історичний диспут з залученням відомих науковців та проведено Другий Всеукраїнський фестиваль патріотичної пісні «Олевська республіка», який йому присвячений.

Примітки ред.

  1. Іван Ковальчук, Сергій Стельникович. Нарис історії діяльності ОУН під проводом А. Мельника на Житомирщині у другій половині 1941 року (українська). Житомир, Рута. 2011. С.186. с. 157. ISBN 978-617-581-078-1.  {{cite book}}: |accessdate= вимагає |url= (довідка)
  2. Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 травня 2022. 
  3. Зек Б. Олег Штуль в боротьбі за Україну Т: вид. «Літопис УПА» 2013, 110 с. ISBN 978-966-2105-46-9

Література і джерела ред.

  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Париж Олегові Штулеві: Збірник на пошану Олега Штуля-Ждановича. — Париж: Українське слово, 1986. — 359 с.


Попередник
Андрій Мельник
  3-й Голова ОУН
1964-1977
  Наступник
Денис Квітковський