Олаф I (король Норвегії)
О́лаф I Трю́ггвасон (норв. Olav Tryggvason; близько 964–1000) — король Норвегії від 995 до 1000 року. Походив з династії Інглінгів.
| Олаф I | |
|---|---|
норв. Olav Tryggvason  | |
 Коронація Олафа | |
| Народився | 960 Норвегія |
| Помер | 9 вересня 1000 Битва під Сволдером ·загиблий у бою |
| Країна | Норвегія |
| Діяльність | воїн, монарх |
| Знання мов | давньоскандинавська[1] |
| Учасник | Battle of Maldond і Битва під Сволдером |
| Посада | король Норвегії |
| Рід | Список королів Норвегії з династії Інглінгів (Харфаргів) |
| Батько | Трюггві Олафссон[2] |
| Мати | Astrid Eiriksdatterd[2] |
| Брати, сестри | Astrid Tryggvesdatterd |
| У шлюбі з | Ґейраd, Tyra of Denmarkd і Gudrun Skjeggesdatterd |
| Діти | Tryggvi the Pretenderd |
Життєпис
ред.Молоді роки
ред.Син Трюггві Олафссона, володаря Вестфолду і внука Гаральда I, й Астрід Ейріксдотір, доньки Ейріка I «Кривава Сокира».
Після загибелі батька при Гаральді II Сірому Плащі Астрід з молодим Олафом змушена була втекти до Швеції, а звідти до Гольмгарду;[3][4]. Тут на службі у великого князя Володимира Святославича був брат Астрід — Сігурд. На шляху до Новгорода (на думку Юрія Диби й Ігоря Мицька, цим Новим городом міг бути розташований на Лузі волинський го́род — дитинець майбутнього Володимира[5]) Олафа разом з його судном захопили естські пірати поблизу острова Сааремаа[3] й майбутній король став рабом пірата Клеркона. Тоді Олафові виповнилося три роки. Тільки через 6 років Сігурд Еріксон дізнався, що його небіж Олаф у рабстві в естів, і викупив його. Після цього Олаф мешкав у Гольмгарді (за іншою версією — у Новгороді).
З часом Олаф вступив на службу до великого князя Володимира й вступив на посаду в Новгороді, яку до того обіймав його дядько Сігурд. А втім, незабаром почалися тертя між Олафом та його паном — великим князем, і Олаф покинув службу у володаря Русі та вирушив до Балтики.
Олаф почав здійснювати піратські рейди на землі балтійських країн. Під час одного з них у Вендланді він познайомився з місцевою володаркою Гейрою і незабаром одружився з нею. Олаф допоміг Гейрі приборкати непокірних їй васалів, після чого здійснив декілька успішних морських походів до Сконе і Готланду. Після цього брав участь у війні об'єднаних сил Данії, Вендланду й Норвегії проти імператора Священної Римської імперії Оттона III, який намагався підкорити балтійські землі імператорській владі. Унаслідок цих дій Оттон III зазнав поразки.
Після цього Олаф продовжив мешкати у Вендланді, а після смерті дружина Гейри, 984 року почав знову здійснювати походи на Фрисландію, Гебридські та Оркнейські острови. 988 року Олаф воював у центральній Ірландії. Того самого 994 року Олаф у Кентербері (Англія) прийняв християнство.
Володарювання
ред.995 року накопичення незадоволення правлінням Гокона Сігурдсона вилилося в заколот проти нього. Врешті-решт його вбив його власний раб. Загальний тінг Норвегії запросив Олафа зайняти трон королівства. На загальних зборах він був проголошений верховним конунгом (королем) Норвегії. Норвегія вийшла з-під влади Данії.
Із самого початку Олаф I почав проводити політику зміцнення країни, впровадження християнства як заходу послаблення влади місцевих гевдингів і посилення впливу короля. 995 року збудовано першу дерев'яну церкву в Норвегії. Він хрестив Лейва Еріксона, майбутнього першопроходця в Америці та найвпливовішого володаря в Гренландії, який надалі поширював християнську віру в Гренландії. Відтоді гренладські землі вважалися власністю норвезького короля. Олаф I також хрестив мешканців Оркнейських островів, які визнавали владу Норвегії. Водночас 997 року засновано столицю країни — Нідарос (сучасний Тронгейм).
Олаф I мав намір поширити вплив та владу Норвегії на більшість земель Балтики. У цій боротьбі проти норвезького короля виступили володарі Данії, Швеції та Вендланду. Вирішальна битва між супротивниками відбулася 1000 року біля Сволдера, в якій Олаф зазнав поразки й загинув.
Генеалогія
ред.Примітки
ред.- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б Войтович Л. Гольмґард… — С. 41.
- ↑ За іншими версіями, Новгорода.
- ↑ Диба Ю., Мицько І. Неіснуючий похід 981 р. князя Володимира на ляхів [Архівовано 14 червня 2020 у Wayback Machine.] // Старий Луцьк. — 2015. — Вип. ХІ. — С. 32.
Джерела
ред.
- Оляф, син Оляфа Тріґвесона // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1211. — 1000 екз.
- Улоф I Трюґвасон // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
- Войтович Л. Гольмгард: де правили руські князі Святослав Ігоревич, Володимир Святославич та Ярослав Володимирович? // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 3 (522) (травень-червень). — С. 37—55. — ISSN 0130-5247.
- Claus Krag. Olav 1 Tryggvason // Norsk biografisk leksikon. (норв.)
- Oddr Snorrason (trad. Theodore Murdock Andersson), The saga of Olaf Tryggvason. — Ithaca, Cornell University Press, 2003. (англ.)
Посилання
ред.- Грушевський М. Сага про Олафа Тригвасона // Виїмки з жерел до історії України-Руси до половини XI віку / Грушевський М. С. Твори у 50 томах. — Львів: Світ, 2004. — Т. 6. — С. 116—118.