Олаф I (король Норвегії)

Олаф I Трюґґвасон (норв. Olav Tryggvason; близько 964–1000) — король Норвегії з 995 до 1000 року. Походив з династії Інглінгів.

Олаф I
норв. Olav Tryggvason
Коронація Олафа
Народився	963 Норвегія
Помер	9 вересня 1000 Битва під Сволдером ·загиблий у бою
Громадянство (підданство)	Норвегія
Діяльність	воїн, монарх
Посада	король Норвегії
Батько	Tryggve Olafssond
Мати	Astrid Eiriksdatterd
Брати, сестри	• Astrid Tryggvesdatterd
У шлюбі з	Geirad і Tyra of Denmarkd
Діти	Tryggvi the Pretenderd
Медіафайли у Вікісховищі?

Олаф I

Життєпис

Молоді роки

Син Трюґґве Олафсона, володаря Вестфолду та внука Гаральда I, й Астрід Ейріксдотір, доньки Ейріка I «Кривава Сокира».

Після загибелі батька при Гаральді II Сірому Плащі Астрід з молодим Олафом змушена була втекти до Швеції, а звідси до Холм-Городу (або Гольмґарду; згідно саґ). Тут на службі у великого князя Володимира Святославича був брат Астрід — Сігурд. На шляху до Новгорода судно з Олафом було захоплено естськими піратами поблизу острова Сааремаа й майбутній король став рабом пірата Клеркона. На той час Олафові виповнилося три роки. Тільки через 6 років Сігурд Еріксон дізнався, що його небіж Олаф знаходиться в рабстві у естів й викупив того. Після цього Олаф мешкав у Холм-Городі (за іншою версією — у Новгороді).

З часом Олаф поступив на службу до великого князя Володимира й заступив посаду у Новгороді, яку до того обіймав його дядько Сігурд. Втім, незабаром почалися тертя між Олафом та його паном — великим князем й Олаф покинув службу у володаря Київської Русі й відправився до Балтики.

Олаф почав здійснювати піратські рейди на землі балтійських країн. Під час одного з них у Вендланді він познайомився з місцевою володаркою Гейрою і незабаром одружився з нею. Олаф допоміг Гейрі приборкати непокірних їй васалів, після цього здійснив декілька успішних морських походів до Сконе і Готланду. Після цього брав участь у війні з'єднаних сил Данії, Вендланду та Норвегії проти імператора Священної Римської імперії Оттона III, який намагався підкорити балтійські землі імператорській владі. У результаті цих дій Оттон III зазнав поразки.

Після цього Олаф продовжив мешкати у Вендланді, а після смерті дружина Гейри, з 984 року почав знову здійснювати походи до Фрисландії, Гебридських та Оркнейських островів. У 988 Олаф воював у центральній Ірландії. Цього ж 994 року Олаф у Кентербері (Англія) прийняв християнство.

Володарювання

У 995 році накопичення незадоволення правлінням Гокона Сігурдсона вилилося у заколот проти нього. Врешті-решт того було вбито власним рабом. Загальний тінг Норвегії запросив Олафа зайняти трон королівства.

Із самого початку Олаф I почав проводити політику із зміцнення країни, впровадження християнства як заходу послаблення влади місцевих хевдингів та посилення впливу короля. У 995 році н. е. побудовано було першу дерев'яну церкву у Норвегії. Він хрестив Лейва Еріксона, майбутнього першопроходця в Америці та найвпливовішого володаря у Гренландії, який в подальшому розповсюджував християнську віру на Гренландії. З цього моменту гренладські землі вважалися власністю норвезького короля. Олаф I також хрестив мешканців Оркнейських островів, які визнавали владу Норвегії. Водночас у 997 році було засновано столиці країни — Нідарос (сучасний Тронгейм).

Битва під Сволдером (Slaget ved Svoldre). Картина Петера Арбо

Олаф I мав намір поширити вплив та владу Норвегії на більшість земель Балтики. У цій боротьбі проти норвезького короля виступили володарі Данії, Швеції та Вендланда. Вирішальна битва між супротивниками відбулася у 1000 році біля Сволдера, в якій Олаф зазнав поразки й загинув.

Джерела

• Войтович Л. Гольмґард: де правили руські князі Святослав Ігоревич, Володимир Святославич та Ярослав Володимирович? // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 3 (522) за травень-червень. — С. 37-55. ISSN 0130-5247;
• Claus Krag: Artikel «Olav 1 Tryggvason» // Norsk biografisk leksikon (норв.)
• Oddr Snorrason (trad. Theodore Murdock Andersson), The saga of Olaf Tryggvason, Ithaca, Cornell University Press, 2003 (англ.)

Посилання

• Оляф, син Оляфа Тріґвесона // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1211. — 1000 екз.