Одеський залізничний вокзал
Одéський залізничний вокзáл — вокзал станції Одеса-Головна, пам'ятка архітектури, головний залізничний вокзал міста Одеси.
| Одеський залізничний вокзал | |
|---|---|
 Вокзал Одеса-Головна | |
| 46°28′04″ пн. ш. 30°44′25″ сх. д. / 46.4678583° пн. ш. 30.7404056° сх. д.Координати: 46°28′04″ пн. ш. 30°44′25″ сх. д. / 46.4678583° пн. ш. 30.7404056° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Одеса: Приморський район |
| Архітектор | В. О. Шретер |
| Дата початку спорудження | літо 1880 року |
| Дата закінчення спорудження | 1884 |
| Відкриття | 1880 |
| Дата зруйнування | 1944 |
| Власник | Одеська залізниця |
| Оператор | УЗ |
| Частина від | Одеса-Головна |
| Адреса | 65023, Одеса, Привокзальна площа, 2 |
  Одеський залізничний вокзал Одеський залізничний вокзал (Україна)  | |
 Одеський залізничний вокзал у Вікісховищі | |
Історія
ред.15 січня 1863 в Санкт-Петербурзі було ухвалено рішення про будівництво і затверджений статут Одесько-Балтської залізниці. Згідно рішення за державні кошти було заплановано будівництво залізничної лінії від Одеси до Балти. Для управління роботами був відряджений барон Унгерн-Штернберг, а загальне керівництво було доручено губернаторові краю — генерал-ад'ютанту Павлу Коцебу.
4 травня 1863 відбулася урочиста закладка Одесько-Парканської залізниці, а незабаром почалося будівництво лінії від Роздільної до Балти. У грудні 1864 року виданий наказ про продовження Одесько-Балтської лінії через Кременчук до Харкова.
У 1867 відкрита лінія через Пересип до соляного промислу Новосельського, а у 1872, за пропозицією директора РОПіТ адмірала А. М. Чіхарева, прокладена від неї гілка до міських купалень на Куяльницькому лимані.
Старий залізничний вокзал Одеси був «низькоповерховий». Цей залізничний вокзал Одеси був створений у неокласичному стилі, за «тупиковою» схемою розташування наприкінці перонів. Пасажирів з міста доставляли до станції Товарна спеціальним поїздом. Оскільки старий вокзал вже не відповідав потребам міста і знаходився в незручному для пасажирів місці, з дозволу імператора Олександра II було ухвалено рішення про будівництво нового вокзального комплексу. Влітку 1880 Товариство Південно-Західних залізниць заклало будівлю залізничного вокзалу.
Вокзал відкритий у 1883. Автор проєкту будівлі вокзалу — петербурзький зодчий Віктор Шретер, а будівництво велося під керівництвом архітектора Олександра Бернардацці, який у 1856-1858 виконував обов'язки міського архітектора і працював архітектором при Новоросійському університеті.
У 1884 побудований новий залізничний вокзал в Одесі. Вокзал був розташований на старій межі Порто-Франко і закінчував перспективу Італійської (нині — Пушкінської) вулиці. Будівля була споруджена у неокласичному стилі з популярними тоді ренесансно-барочними елементами[1], з «тупиковою» схемою розташування. Від вулиці Пушкінської були входи для пасажирів 1-го і 2-го класів, а 3-й клас мав вхід з боку Сінної площі. На площу виходили три арки головного фасаду в обрамленні колон доричного ордера.
Під час Другої світової війни будівля вокзалу була підірвана в останні дні окупації Одеси у 1944. Після звільнення міста ухвалено рішення про будівництво нового вокзалу на місці зруйнованого.
Вокзал побудований у найкоротші терміни — з листопада 1950 по липень 1952 за проєктом архітектора Леоніда Чуприна.
12 липня 1952 вокзал введений в експлуатацію. Нова будівля повторює в цілому старий вокзал.
У 1963—1973 господарство вокзалу переведене на електричну тягу.
У 1983 проведена централізація стрілок в технічному парку[2].
Примітки
ред.- ↑ Моргун Е. Л. Этапы становления и развития архитектуры историзма в Одессе. ст. 76
- ↑ Хронологія будівництва Одеського залізничного вокзалу (рос.)
Література
ред.- Моргун Е. Л. Этапы становления и развития архитектуры историзма в Одессе // Одесская государственная академия строительства и архитектуры. — 2009. — № 4. (рос.)