Вікіпедія

Оборона Полоцька

Оборона Полоцька — бойові дії радянських та німецьких військ в ході Смоленської битви у липні 1941 року.

Оборона Полоцька
Німецько-радянська війна
Операція «Барбаросса»
Бойові дії на північному фланзі Західного фронту 1-10.07.1941 р. 1. Лінія Полоцького УРу. 2. Оточення частин 17-ї танкової дивізії.
Бойові дії на північному фланзі Західного фронту 1-10.07.1941 р.
1. Лінія Полоцького УРу.
2. Оточення частин 17-ї танкової дивізії.

Бойові дії на північному фланзі Західного фронту 1-10.07.1941 р.
1. Лінія Полоцького УРу.
2. Оточення частин 17-ї танкової дивізії.
Дата: 2 липня — 16 липня 1941
Місце: Вітебська область, Білоруська РСР, Псковська область, РРФСР
Результат: Відступ радянських військ
Сторони
Третій Рейх Третій Рейх СРСР СРСР
Командувачі
Третій Рейх Г. Гот
Третій Рейх А. Кунцен
Третій Рейх А. Шуберт
Третій Рейх О. Ферстер 		СРСР А. І. Еременко
СРСР П. П. Єршаков
СРСР О. І. Зигін
Військові формування
Третій Рейх група армій «Центр» Союз Радянських Соціалістичних Республік Західний фронт

Передумови ред.

Полоцький укріпрайон почав будуватися ще 1927 року. Станом на 1938 рік в укріпрайоні знаходилося 263 кулеметні вогневі точки на 450 станкових кулеметів та 10 протитанкових вогневих пунктів — 45-мм гармати в бронебаштах танків Т-26; протяжність по фронту становила 56 кілометрів.

Напередодні нацистсько-радянської війни Полоцький укріплений район був укомплектований особовим складом по штату мирного часу, там знаходилася 50-та стрілецька дивізія та частини 17-ї стрілецької. Перед самим початком війни ці дивізії передислоковані в Гродненську область, в місті лишилися 390-й артилерійський полк та два дивізіони, що очікували відбуття залізницею. З 23 липня в місті створюється 55-й звідний полк. Для посилення оборонних укріплень над спорудами укріпрайону працювало до 5000 полочан, військовозобов'язаних до ДОТів довозили з Московської області.

На початку липня основні сили групи армій «Центр» проводили завершальні бої по ліквідації угруповань оточених радянських військ в часі Білостоцько-Мінської битви.

Для наступу на Москву через Смоленськ німецьким командуванням виділяються 2-га Гудеріана та 3-тя Гота танкові групи Вермахту під загальним керунком генерал-фельдмаршала фон Клюге.

В напрямі Полоцька передовий загін 19-ї танкової дивізії шосейними шляхами від Вільнюса через Глибоке і Постави подолав до 200 кілометрів та підійшов до річки Західна Двіна, де знаходилася в середній течії 22-га армія генерал-лейтенанта П. П. Єршакова — 6 стрілецьких дивізій, перекинутих з Уралу.

Бої за Полоцьк ред.

26 червня командування укріпрайоном приймає полковник Деві Микола Сергійович (загинув у вересні 1941 року в атаці).

Перша німецька колона з'явилася під Полоцьком вже 27 червня, в ранковому бою зведений полк майора Колоколова їх розбив.

29 червня утворюється Полоцька бойова ділянка — включала в себе і 61-й Полоцько-Себезький УР з системою ДОТів у числі п'яти кулеметно-артилерійських батальйонів — під керуванням комбрига Зигіна.

3 липня німецькі сили в районі Полоцька починають загальний наступ з Даугавпілса та Молодечна. 19-та танкова армія генерала Отто фон Кнобельсдорфа в напруженому бою витіснила радянські сили з південного берега Західної Двіни біля Дісни та 4 липня за підтримки авіації займає плацдарм.

Діюча правіше 18-та моторизована дивізія наштовхулася на оборонні споруди Полоцького укріпрайону біля Вєтрино — Фариново та зупинена силами 174-ю стрілецькою дивізією комбрига О. І. Зигіна. Через запеклий опір німецькі сили в цьому напрямі відмовляються від лобового наступу, з Мінська під Полоцьк сюди перекидається 14-та моторизована дивізія.

Протягом боїв 4—5 липня з частинами 98-ї стрілецької дивізії, що тримала оборону по лінії Верхньодвінськ — Дієна німецька 19-та танкова дивізія форсувала Західну Двіну на стику 98-ї та 174-ї стрілецьких дивізій і захопила невеликий плацдарм на правому березі. В ході боїв 5-7 липня радянські війська під натиском переважаючих сил противника відходять на першу лінію укріпрайону біля села Плиговки. Частини 186-ї стрілецької дивізії, не встигнувши закріпитися, відкинуті на ділянці Улла — Бешенковичі німецькою 20-ю танковою дивізією. В бій кинуті резервні ударні групи зі складу 494-го стрілецького полку.

З 5 липня радянські війська без особливих успіхів контратакують нацистські сили, що розширювали плацдарм біля міста Дісни. 7 липня німецькі війська почали атаку на сили 22-ї армії по всьому фронту, на правому фланзі піхотні дивізії групи армій «Північ» проривають позиції Себезького укріпрайону, однак генерал-лейтенант А. І. Єрьоменко проводить передислокацію сил і це дало змогу стабілізувати ситуацію того дня.

6 липня в ході контратак 174-ю стрілецькою дивізією із втратами серед бійців було підбито 6 німецьких танків та 4 літаки.

7 липня 30 танків німецької 19-ї танкової дивізії за підтримки авіції — Ю-87 та Ю-88 — атакують оборону Полоцької бойової ділянки на півночі, через надзвичайно великі втрати радянські сили відведені на лінію ДОТів. Того ж дня комдив 174-ї стрілецької дивізії очолює контратаку — разом з частинами 98-ї стрілецької дивізії, у цілоденному бою навіть було захоплено 1 танк та 2 броньовики, але вибити німців не було сил.

8 липня радянські сили відбили спроби німецьких військ розширити плацдарм біля Дісни, 126-та стрілецька дивізія, що була перекинута сюди, зазнала значних втрат, був убитий командир дивізії М. А. Кузнецов, два командири полків, начальник штабу дивізії та начальник відділення штабу. Німецька 20-та дивізія 39-го мотокорпусу форсувала Західну Двіну біля Улли та прорвалася в напрямі Вітебська. Того ж дня 15-кілометровий відтинок оборони займають курсанти Лепельського мінометного училища. 186-та стрілецька дивізія опиняється в оточенні; з 13700 бійців її складу вирвалося з «котла» 3000.

9 липня напружені бої велися під Борковичами, того ж дня німецькі танкові з'єднання прорвалися до Вітебська. Того ж дня почалися бої в напрямі Боровух, де наступали до 100 танків з піхотою, бої велися в укріплених пунктах Заручев'є, Залесьє, Махірово, Осеротки. В боях за Боровуху Першу німці в 5 атаках втратили до 2000 солдатів вбитими.

10 липня 174-та стрілецька дивізія відбивала атаки біля Владичина і Мехелево, нацистські сили блокували 6 ДОТів та 2 підірвали. Німецькі 14-та моторизована та 19-та танкова дивізії направили до 100 танків та 30-40 гармат на Городок.

Вночі на 11 липня на плацдарм — на Західній Двіні переправляються 86-та та 206-та піхотні дивізії 23-го армійського корпусу.

 
Німецькі вояки зазирають в здобутий ДОТ

22-га радянська армія продовжувала вести бої з німецькими силами, котрі обходили фланги Себезького та Полоцького укріпрайонів; 11 липня армія отримує наказ — 51-шу стрілецькому корпусу зайняти новий оборонний рубіж, 62-гу стрілецькому корпусу лишити в Полоцькому укріпрайоні не більше полку та гарнізон, основним силам у співдії з 19-ю армією ліквідувати німецький прорив біля Улли, 508-й радянський полк в атаці на переправі знищив кілька десятків німецьких солдатів, вивів з ладу до 50 автомобілів, на виявленому аеродромі виведено з ладу до 30 літаків люфтваффе; під сильним вогнем противника радянські бійці відходять.

Проте основні сили 62-го корпусу продовжували бої на попередніх позиціях, 174-та стрілецька дивізія захищалася на лінії Полоцького укріпрайону та намагалася вибити нацистські сили з прориву біля Боровухи.

Для оточення Полоцько-Невельського радянського угрупування німецьке командування кидає сусідні фланги груп армій «Північ» та «Центр». Проти стрілецьких дивізій 22-ї армії рушають 2-й та 50-й армійські корпуси 16-ї армії групи армій групи «Центр», 3-й танкова група — 3 піхотні дивізії 27-го корпусу, танкова та моторизована дивізії 57-го, біля Улли Західну Двіну форсували три дивізії 39-го мотокорпусу.

11—13 липня 23-й армійський корпус завдає щоденних ударів у напрямку Старий Двор — Боровуха Перша.

До 12 липня німецьке командування зуміло сконцентрувати проти 6 дивізій радянської першої лінії оборони свої 16 дивізій.

12 липня 14-та моторизована та 19-та танкова дивізії 57-го мотокорпусу 3-ї танкової групи Гота завдають удару з плацдарму в зоні захисту 22-ї радянської армії біля Дісни та проривають оборону. Зі сторони Постав підходять 6-та та 26-та піхотні дивізії 6-го армійського корпусу, котрі змінили 18-ту моторизовану дивізію.

Протягом 12-13 липня велися надзвичайно кровопролитні бої за Вітебськ; 13 липня комбриг Зигін доповідав в штаб 62-го стрілецького корпусу, що з трьох батальйонів 494-го стрілецького полку лишилося не більше півтори роти.

19-та танкова армія захоплює Дретунь, займає радянську базу постачання та 13 липня продовжує наступ на Невель, але радянська 48-ма танкова дивізія 22-ї армії стримує наступ. Атака радянських частин 62-го корпусу в тил зі сторони Полоцька сповільнила просування німецької 18-ї моторизованої дивізії. 14-та моторизована дивізія разом з 19-ю танковою починають наступ на Невель з плацдарму північніше Полоцька в районі Владичино; в тому ж часі продовжуються німецькі атаки на Боровуху. Біля залізничної станції Дретунь знаходився військовий польовий госпіталь 62-го стрілецького корпусу, багато з них загинуло після того, як до госпіталю прорвалися німецькі автоматники. В напружених боях цього дня тільки 494-й полк 174-ї стрілецької дивізії знищив сотні гітлерівців, 47 кулеметів, до 30 танків, 21 автомобіль, 14 гармат та мінометів — по звітах командування полку.

В часі з 13 по 15 липня німецькі бомбардувальники кількістю по 20-30 літаків регулярно бомбардували Полоцьк за постійної підтримки артилерії, тривали безперервні пожежі.

До вечора 14 липня під Гомелем німецьким командуванням було підготовано позиції 38 артилерійських батарей — від 37-мм протитанкових гармат до 210-мм мортир.

15 липня зранку німецька артилерія починає прицільний обстріл, містечко Гомель зазнало великих руйнацій; до полудня було знищено 5 ДОТів та прорвано радянську оборону. Зі сторони Боровухи Другої 23-й німецький корпус займає правобережну частину Полоцька, радянські війська підірвали всі 3 мости через Західну Двіну.

Вночі з 15 на 16 липня починається відхід радянських військ. В ніч на 16 липня німецькі сили займають лівобережну частину Полоцька, радянська 19-та танкова дивізія займає Невель, їй на противагу висувається 12-та піхотна дивізія групи армій «Центр».

На правий фланг 23-го корпусу підходять дві піхотні дивізії 6-го армійського корпусу, котрі брали участь у прориві Полоцького укріпрайону.

Під загрозою оточення 22-га радянська армія отримає наказ про відступ, проте деякі довгочасні оборонні споруди Полоцького укріпрайону продовжували бойові дії до 19 липня, радянські піхотні частини під Боровухою Першою — до 17 липня. Сучасники тих подій оповідають, що ДОТ у Головнях відстрілювався до 17 липня тому, що радянські кулеметники там були замкнені[1].

Запекла оборона 22-ї армії під Полоцьком стримала німецький наступ на північній частині центральної ділянки нацистсько-радянського фронту. Після обходження Полоцька нацистські сили наштовхнулися біля Невеля на оборону другого ешелону 22-ї армії, по тому — під Великими Луками. Відчайдушний опір радянських військ, зокрема, в боях під Великими Луками, посприяв відходу 22-ї армії з «котла».

20 липня 98-ма та 112-та дивізії 51-го стрілецького корпусу 22-ї армії зміг вирватися з оточення, із залишків дивізій формуються зведені полки, котрі зайняли оборону по річці Ловать.

21 липня вирвалися з оточення частини 62-го стрілецького корпусу, серед них і 174-та стрілецька дивізія. Цього ж дня після багатоденних із великими втратами з обидвох сторін боїв радянські 48-ма танкова дивізія, 126-та та 179-та стрілецькі дивізії вибили нацистів з Великих Лук.

Для прикриття ділянки між Західним та Північно-Західним фронтами із складу Фронту резервних армій перекидаються 29-та армія генерал-лейтенанта І. І. Масленнікова та 30-та генерал-майора В. О. Хоменка.

Див. також ред.

Джерела ред.

Посилання ред.

  1. ↑ Лепель (рос.). Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 21 грудня 2013.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оборона_Полоцька&oldid=41675844