Новосільське (Ізмаїльський район)

село Ренійської міської громади у Ізмаїльському районі Одеської області

Новосі́льське (рум. Satu-Nou, до 1947 — Сатул-Ноу) — село Ренійської міської громади , у Ізмаїльському районі Одеської області України. Населення становить 3572 осіб.

село Новосільське
Novosilske-reni prapor.png
Прапор
Церква Св. Ферапонта
Церква Св. Ферапонта
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Ізмаїльський район
Громада Ренійська міська громада
Код КОАТУУ 5124182901
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1813
Колишня назва Сатул-Ноу (рум. Satu-Nou)
Населення 3572
Площа 3,61 км²
Густота населення 989,47 осіб/км²
Поштовий індекс 68830
Телефонний код +380 4840
Географічні дані
Географічні координати 45°20′11″ пн. ш. 28°34′47″ сх. д. / 45.33639° пн. ш. 28.57972° сх. д. / 45.33639; 28.57972Координати: 45°20′11″ пн. ш. 28°34′47″ сх. д. / 45.33639° пн. ш. 28.57972° сх. д. / 45.33639; 28.57972
Середня висота
над рівнем моря
10 м
Водойми Ялпуг, Кугурлуй
Місцева влада
Адреса ради 68800, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Соборна, 103
Карта
Новосільське. Карта розташування: Україна
Новосільське
Новосільське
Новосільське. Карта розташування: Одеська область
Новосільське
Новосільське

CMNS: Новосільське у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Село розташоване на відстані 40 км від районного центру і 8 км від річки Дунай. Через село проходить асфальтована дорога Рені- Ізмаїл. Найближча залізнична станція Ізмаїл — 25 км.

ІсторіяРедагувати

У районі села відкриті і досліджені ряд древніх поселень, що підтверджують що, людське життя тут почалася ще 6 тисяч років тому. У 1983 році учнями Новосільської СШ (клуб «Істрос»), відкрито полотно, бруковане каменем древньої дороги, що веде від УТМР до ​​берега р. Дунай. До 1971 року в цьому районі зберігся земляний оборонний вал з ровом з північного боку, названий старожилами «Троянів вал». Виходячи з археологічних розкопках вал будувався ще в 7-6 столітті до н. е. гетодакамі. Пізніше, вже на початку нашої ери зміцнювався римлянами. Він охороняв від натиску варварів з півночі поселення і переправу.

На думку великого знавця історій краю, вчителя Новосільської СШ Михайлеску Івана Івановича, римляни побудували тут і ряд оборонних каналів, які йшли паралельно Дунаю (Стримба, гирло Казакул, Болда). Римські назви зберегли і ряд каналів як: Репіда, Скунда і Векета.

У селі знайдені монети Фаустини Молодшій, Марка Аврелія і Олександра Півночі. З самого початку християнства наш край потрапляє під його вчення. У південній частині села (вул. Ламанского), були знайдені монети всіх епох Візантії, на яких написано «Ісус Христос — цар царів».

Від часу татаро-монгольського ярма (1241 р.-1501 р.) ми зберегли імена озер (Кугурлуй — озеро черепашок, Картал — орел, Дервент-Грініца — Замок).

Ми були частиною Молдавського князівства з дня його утворення (1359 р.) до 1538, коли Баязид Чудовий, Султан Турецький у війні з молдавським господарем Петром Рареш не прихопив Ізмаїл з усією округою.

У цей час наше село називалося, судячи з середньовічним грамотам «Вадул Облучіцей». Слід зазначити, що ще один брід (переправа) тут пролягав через Ялпуг-Кугурлуй, де сьогодні пролягає траса — дамба Рені — Ізмаіл.

Недалеко від нього, у районі заправки в 1999 році житель села, Іван Анастасійович Неделку знайшов першу молдавську монету на всьому лівобережжі Дунаю. Це грот Олександра Доброго (1400 р.-1432 р.).

Облучіцу і Рені ми зустрічаємо і на першій карті Молдавського князівства, виданої в 1541 р у Відні австрійським дипломатом Г. Гейхерсдорфом.

10-11 червня 1574 року в 4-х км на північ від села Новосільське в останній битві молдавсько-українського війська, під командуванням господаря Іоана-Воде Лютого з турецько-татарської армадою загинуло в пожежі село Рошкани. Врятувалася населення втекло до космитам Облучіци. Вважається, що з цього часу з'являється назва Сату- Ноу (Нове Село).

Про те, що люди жили в цей час в селі говорить наявність двох середньовічних кладовищ виявлених під час риття траншей для газу поруч з церквою і в 1,2 км східніше по вул. Леніна, а також знахідки монет і прикрас.

Офіційно село ніколи не називалося Енікьой- по турецкі- Нове село.

За матеріалами перепису 1827 року (книга «Буджак») пишеться, що село засноване в 1813 році і побудована з тину (журугіце) в 1810 р.

Таким чином в наше село до 1820 року прибуло близько 74 сімей молдаван, 37 болгар напевно був якийсь відсоток гагаузів які за своїм і перевели в Еники.

Після революції 1917 року наш край за рішенням «Сфатул Церій» відходить до Румунського Королівству. На полях 1 світової війни в різних арміях впало 200 Новосельцев.

З 1918 р по 1940 р. Новосільське перебувало під окупацією Румунії, а в кінці 1940 р. Червона Армія звільнила наш край від панівних експлуататорів. Коли в червні 1941 року почалася Велика Вітчизняна війна, наше село знову було окуповано румунами.

26 серпня 1944 року- Наш край був звільнений 3-им Українським фронтом під командуванням маршала Толбухіна Ф. І.

СьогоденняРедагувати

Виконком сільської ради здійснює контроль та керівництва роботи школи, дитячого садка, лікарської амбулаторії, будинку культури, планує і здійснює контроль над благоустроєм села. Забезпечує дотримання Законів України, охорону громадського порядку і прав жителів громади, контролює діяльність сільських установ, медичного обслуговування.

У селі здійснюють діяльність такі організації:

  • УВК — Ліцей «Новосільське» — які відвідують 375 учня. У школі кілька мов навчання: російська, українська, молдавська, англійська і французька. У ліцеї є класи з поглибленим навчанням різних предметів: математика, історія, біологія.
  • Дитячий садок — яслі «Мартічка» який відвідує 100 дітей. Це двоповерхова будівля з усіма зручностями для виховання дітей.
  • Будинок культури на 500 місць. Тут проводяться численні заходи та концерти, присвячені різним святам, виступають самодіяльні ансамблі з усього району і області.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом 1989 року чисельність наявного населення села становила 3716 осіб, з яких 1831 чоловік та 1885 жінок.[1]

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 3583 особи.[2]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
молдовська 92,05 %
російська 3,22 %
українська 2,1 %
болгарська 1,26 %
гагаузька 0,7 %
румунська 0,17 %
білоруська 0,03 %

ГалереяРедагувати

ПостатіРедагувати

  • Флоря Віталій Валентинович (1996—2019) — солдат Національної Гвардії України[4][5].

ПриміткиРедагувати