Нова Іванівка (Болградський район)
Нова́ Іва́нівка (в минулому — Іванова, Іски-Кубей, Болгарська Іванівка[1]) — село Арцизької міської громади в Болградському районі Одеської області в Україні. Населення становить 1600 осіб. Виникнення Нової Іванівки пов'язане з переселенням на початку XIX століття задунайських болгар на територію Росії. Зупинившись у 1821-1822 рр. у долині річки Киргиж-Китаю, вони заснували село, назвавши його на честь головного куратора задунайських поселенців Івана Микитовича Інзова — Іванове. Одночасно село називали Іванівкою Болгарською. Переселенці одержали землю, на кілька років звільнялись від податків та військової служби.
| село Нова Іванівка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Одеська область | ||||
| Район |  Болградський район
| ||||
| Тер. громада | Арцизька міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA51060010080081517 | ||||
| Облікова картка | Нова Іванівка (Болградський район) | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1821 | ||||
| Населення | 2018 | ||||
| Площа | 3,54 км² | ||||
| Густота населення | 570,06 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 68430 | ||||
| Телефонний код | +380 4845 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 45°54′55″ пн. ш. 29°4′58″ сх. д. / 45.91528° пн. ш. 29.08278° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
45 м | ||||
| Водойми | р. Киргіж-Китай | ||||
| Відстань до районного центру |
35 км | ||||
| Найближча залізнична станція | Аліяга | ||||
| Відстань до залізничної станції |
20 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 68430, с.Нова Іванівка, вул.Кооперативна, 32 | ||||
| Карта | |||||
  Нова Іванівка | |||||
 Нова Іванівка | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Географія
ред.Село розташоване в південно-західній частині Арцизького району, Одеської області. Межує з двома районами: Болградським і Тарутинським. При цьому знаходиться поблизу кордону з Молдавією (25 км) і має гарне географічне розташування. При поліпшенні стану дорожнього покриття є всі передумови для появи більш активного транспортного потоку.
Історія
ред.За даними 1859 року у болгарській колонії Іванова (Іски-Кубей) Аккерманського повіту Бессарабської області мешкало 668 осіб (335 чоловічої статі та 333 — жіночої), налічувалось 106 дворових господарств, існувала православна церква[2].
Станом на 1886 рік у болгарській колонії, центрі Іваново-Болгарської волості, мешкало 1165 осіб, налічувалось 167 дворових господарств, існували православна церква, школа, 2 лавки[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1748 осіб (889 чоловічої статі та 859 — жіночої), з яких 1740 — православної віри[4].
У 1940-1962 рр. село було районним центром Новоіванівського району.
Населення
ред.Згідно з переписом 1989 року населення села становило 2623 особи, з яких 1241 чоловік та 1382 жінки.[5]
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 2027 осіб.[6]
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| болгарська | 88,06 % |
| російська | 5,3 % |
| українська | 3,62 % |
| гагаузька | 1,93 % |
| молдовська | 0,84 % |
| вірменська | 0,15 % |
| німецька | 0,1 % |
Економіка
ред.Площа господарської території становить 6819 тис. га. З них 5692 тис. га — сільськогосподарські угіддя. Основні види діяльності — зерновиробництво, виноградарство, легка промисловість.
Герб та прапор
ред.На червоному полі срібний орел із розпростертими крилами та золотим озброєнням, що тримає у кігтях золоту виноградну лозу з двома гронами та п'ятьма листями. База зелена завершена двома срібними хвилястими нитяними облямівками. Щит розміщений у золотому картуші, увінчаний золотою сільською короною та прикрашений знизу зеленою стрічкою з назвою села золотими літерами.
Символіка
ред.Орел символізує генерала Івана Нікитича Інзова — голову Піклувального Комітету з іноземних колоністів Південної Росії, на честь якого назване село. Виноградна лоза, яку несе орел, символізує болгарських переселенців, якими опікувався генерал у скрутні часи облаштування на новій батьківщині. Зелена геральдична база символізує родючий Буджацький степ, праця на якій дала переселенцям достаток та добробут. Дві срібні хвилясті лінії нагадують річки, і болгарський Дунай, і український Киргиж-Китай.
Виноградна лоза вказує на поширення виноградарства у селі, та є символом родючості та багатства. Зелений колір символізує свободу, родючість землі, відродження та процвітання сільського господарства, червоний — мужність, гідність та працю.
Люди
ред.В селі народився Кіскін Петро Христофорович (нар.1923) — радянський вчений в області захисту рослин і ампелографії[8].
Примітки
ред.- ↑ Карта РККА L-35 (Б и Г), 1941(рос.)
- ↑ Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 305)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-5. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
- ↑ Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)
Джерела
ред.- Історія міст та сіл України, Том Одеська область, стор. 213—214 (рос.)
- Нова Іванівка — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР [Архівовано 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
- Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 215.