Відкрити головне меню


Нецукро́вий діабе́т (також нецукрове сечовиснаження; лат. diabetes insipidus) — хвороба, пов'язана із ураженням задньої частки гіпофізу або гіпоталамусу, що призводить до зниження секреції антидіуретичного гормону (вазопресину), в результаті посилюється виділення сечі. Ця патологія іноді розвивається після черепно-мозкової травми, менінгіту, при пухлинах головного мозку.[1][2]

Нецукровий діабет
3D модель вазопресину
3D модель вазопресину
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 E23.2 N25.1
OMIM 304800
DiseasesDB 3639
MedlinePlus 000377
eMedicine med/543 ped/580
MeSH D003919
CMNS: Diabetes insipidus на Вікісховищі

ЕпідеміологіяРедагувати

Нецукровий діабет — рідкісна хвороба з поширеністю 1:25000. Нецукровий діабет може виникнути в будь-якому віці з рівною ймовірністю як серед чоловіків, так і серед жінок. Те, у якому віці виникла ця хвороба, залежить від етіології. Менше 10% випадків цієї хвороби є спадковими. Х-зв'язаний нефрогенний нецукровий діабет становить 90% від всіх спадкових форм нецукрового діабету і має частоту 4–8:1000000 живонароджених хлопчиків. Решта (приблизно 10%) випадків становить аутосомний нецукровий діабет.[3]

Станом 01.01.2008 р. в Україні офіційно зареєстровано 3516 хворих на центральний нецукровий діабет, у тому числі 294 дитини. Щорічно таких хворих зростає в середньому на 5 %.[2]

ЕтіологіяРедагувати

Захворювання, зумовлене порушенням синтезу, транспорту та вивільнення нейрогіпофізарного гормону вазопресину (антидіуретичного гормону гіпофізу, АДГ), що призводить до підвищення осмолярності плазми, проявляється значною полідіпсією та поліурією.

Клінічні ознакиРедагувати

Хворі відчувають виражену спрагу, внаслідок чого випивають до 5—10 л рідини на день; збільшується діурез, причому відносна густина сечі знижується до 1001—1006, патологічних елементів у ній немає.

Серед інших проявів:

  • Ознаки дегідратації: шкіра суха, пітливості не буває навіть тоді, коли втрата води з сечею повністю компенсується щедрим прийомом рідини.*
  • Астенічний синдром: виникає безсоння, підвищена дратівливість. Характерні психічні та емоційні порушення: головний біль, емоційна лабільність, психози, зниження розумової активності.
  • Фізична астенізація проявляється схудненням (дуже рідко спостерігається ожиріння), діти відстають у рості, фізичному і статевому розвитку.
  • Дисфункція шлунково-кишкового тракту: зниження слиновиділення, інтенсивний питний режим викликає вторинне порушення секреторної і кислотоутворюючої функції шлунку — анорексія, симптоми гіпоацидного гастриту.
  • Дисфункція серцево-судинної системи: при поліурії зі зменшенням об'єму циркулюючої плазми формується компенсаторна тахікардія, лабільність пульсу, артеріальна гіпотензія, порушення терморегуляції.
  • Статева дисфункція: у жінок — порушення менструальної функції, безпліддя; у чоловіків — зниження лібідо, потенції.

ЛікуванняРедагувати

Для лікування цієї хвороби використовують препарати десмопресину (синтетичного аналогу натурального антидіуретичного гормону). Хворі потребують безперервного, довічного прийому препаратів десмопресину. На фоні адекватного лікування хворі не відчувають проявів хвороби, відновлюється їх нормальна працездатність. У разі перерви в лікуванні розвивається виражене зневоднення з наступним порушенням функціонування різних органів і систем, що несе загрозу для життя.

ПриміткиРедагувати

  1. Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.
  2. а б Проект розпорядження КМУ "Про схвалення Концепції Державної цільової програми «Цукровий діабет та нецукровий діабет» на період 2.[недоступне посилання з липень 2019]
  3. Kalra, Sanjay; Zargar, Abdul Hamid; Jain, Sunil M.; Sethi, Bipin; Chowdhury, Subhankar; Singh, Awadhesh Kumar; Thomas, Nihal; Unnikrishnan, A. G. та ін. (2016). Diabetes insipidus: The other diabetes. Indian Journal of Endocrinology and Metabolism 20 (1). с. 9–21. ISSN 2230-8210. PMC PMCPMC4743391. PMID 26904464. doi:10.4103/2230-8210.172273. Процитовано 2019-05-11.