Відкрити головне меню
Desmopressin.svg
Десмопресин
Систематизована назва за IUPAC
(2S)-N-[(2R)-1-[(2-amino-2-oxoethyl)amino]-5-
(diaminomethylideneamino)-1-oxopentan-2-yl]-1-
[(4R,7S,10S,13S,16S)-7-(2-amino-2-oxoethyl)-10-
(3-amino-3-oxopropyl)-16-[(4-hydroxyphenyl)methyl]-
6,9,12,15,18-pentaoxo-13-(phenylmethyl)1,2-dithia-
5,8,11,14,17-pentazacycloicosane-4-carbonyl]
pyrrolidine-2-carboxamide
Класифікація
ATC-код H01BA02
PubChem 5311065
Хімічна структура
Формула C46H64N14O12S2 
Мол. маса 1069,22 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 0,16% (перор.) 0,25% (сублінг.), 3,3-4,1% (інтр.), 100% (в/в)
Метаболізм Шлунково-кишковий тракт, тканини організму
Період напіввиведення 8 хв. (початковий), 75 хв. (кінцевий) при в/в та інтраназ. введенні з низькою концентрацією; 3,3-3,5 год. при інтраназ. введенні з високою концентрацією
Екскреція Нирки
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата МІНІРИН,
«Феррінг ГмбХ», Німеччина
UA/5118/01/01
15.09.2016-15/09/2021
ОКТОСТИМ,
«Феррінг ГмбХ», Німеччина
UA/12728/01/01
16.05.2018-необмежений
УРОПРЕС
ПАТ «Фармак», Україна
UA/6944/01/01
04.07.2017-необмежений
[1]


Десмопресин (англ. Desmopressin, лат. Desmopressinum) — лікарський препарат, який є синтетичним аналогом гормону задньої долі гіпофізу вазопресину.[2][3] Десмопресин застосовується як перорально, так і інтраназально, підшкірно та внутрішньовенно.[2][4][5] Уперше десмопресин схвалений для клінічного застосування у 1974 році.[2]

Зміст

Фармакологічні властивостіРедагувати

Десмопресин — лікарський препарат, що є синтетичним аналогом гормону задньої долі гіпофізу вазопресину або антидіуретичного гормону, та за хімічною будовою є поліпептидом. Завдяки структурним змінам відносно природньої молекули вазопресину — дезамінування 1-цистеїну й заміщення 8-L-аргініну на 8-D-аргінін, десмопресин має менш виражену дію на периферичні судини, тому при його застосуванні спостерігається менш виражене звуження периферичних судин та менш виражений підйом артеріального тиску. Проте при застосуванні десмопресину посилюється антидіуретичний ефект та подовжується тривалість цього ефекту, підвищується проникність клітин епітелію дистальних відділів звивистих канальців нирок для води та підвищується її реабсорбцію в нирках, наслідком чого є зменшення об'єму сечі, що виділяється, та збільшення її осмолярності та зниження осмолярності плазми крові. Наслідком цього є зниження частоти сечовипускання, зменшення об'єму сечовипускання та зниження потреби в поповненні запасів води.[4][5] Десмопресин також сприяє збільшенню в плазмі фактору зсідання крові VIII, фактору Віллебранда, а також збільшує кількість плазматичного активатора плазміногену.[6][7][5] Десмопресин застосовується у лікуванні нецукрового діабету центрального генезу, первинному енурезі, ніктурії та поліурії в дорослих, а також для діагностики нецукрового діабету.[8] У зв'язку із тим, що десмопресин підвищує рівень фактору зсідання крові VIII і фактору Віллебранда, він з 1977 року застосовується для лікування гемофілії А та хвороби Віллебранда.[6][7]

ФармакокінетикаРедагувати

Десмопресин швидко всмоктується після інтраназального та перорального застосування, максимальна концентрація препарату в крові досягається за різними оцінками від 0,5 до 4 годин. При інтраназальному застосуванні біодоступність десмопресину становить 3,3—4,1 %, при пероральному та сублінгвальному застосуванні у зв'язку із швидким руйнуванням десмопресину ферментами травного тракту біодоступність становить 0,16—0,25 %. При внутрішньовенному застосуванні біодоступність препарату становить 100 %. Десмопресин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр[8][5], погано проникає через плацентарний бар'єр та в грудне молоко.[3] Десмопресин метаболізується як ферментами шлунково-кишкового тракту, так і ферментами інших тканин організму. Виводиться препарат із організму із сечею у вигляді метаболітів. Хоча період напіввиведення десмопресину становить у першій фаз лише 8 хвилин, а кінцевий становить 75 хвилин, дія препарату триває від 5 до 21 години.[8][5]

Покази до застосуванняРедагувати

Десмопресин застосовують при нецукровому діабеті центрального генезу, первинному енурезі, ніктурії та поліурії в дорослих, а також для діагностики нецукрового діабету, для лікування гемофілії А та хвороби Віллебранда.[4][5]

Побічна діяРедагувати

При застосуванні десмопресину можуть спостерігатися наступні побічні ефекти[4][5]:

ПротипоказиРедагувати

Десмопресин протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату; вродженій або психогенній полідипсії або полідипсії у хворих на алкоголізм; серцевій недостатності; за необхідності лікування діуретиками; діагностованій гіпонатріємії; помірній або важкій нирковій недостатності; синдромі порушення секреції антидиуретичного гормону; при важких формах хвороби Віллебранда; зниженні активності фактора зсідання крові VIII до 5 % та наявності антитіл до фактора VIII.[4][5]

Форми випускуРедагувати

Десмопресин випускається у вигляді таблеток по 60, 120 і 240 мкг; назальних крапель по 100 мкг/мл у флаконах по 5 мл; назального спрею по 10 мкг/мл по 50 або 60 доз; та в ампулах по 1 мл із вмістом діючої речовини 4 і 15 мкг/мл.[9][8]

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати