Нагірна

Нагі́рна (до 1917 року — Глинка) — село в Україні, у Баштечківській сільській громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване при впадінні річки Тетерівка у річку Бурти (притока Гірського Тікичу) за 22 км на південний схід від міста Жашків. Населення становить 683 особи (станом на 2001 р.).

село Нагірна
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Уманський район
Тер. громада	Баштечківська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA71060030030017185
Облікова картка	gska2.rada.gov.ua
Основні дані
Засноване	кінець 16 століття
Населення	683 (станом на 2001 рік)
Поштовий індекс	19223
Телефонний код	+380 4747
Географічні дані
Географічні координати	49°12′40″ пн. ш. 30°17′16″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	194 м
Відстань до обласного центру	129,7 (фізична) км
Найближча залізнична станція	Жашків
Відстань до залізничної станції	18 км
Місцева влада
Адреса ради	19223, Черкаська обл., Уманський р-н, с. Нагірна
Сільський голова	Лісецький Василь Іванович
Карта
Нагірна
Нагірна
Мапа
Нагірна у Вікісховищі

Історія

До Жовтневого перевороту село належало до Красилівської волості Таращанського повіту Київської губернії і називалося Глинка. Причиною того є великі поклади рудої глини, яку з часом використали для розбудови сіл. Тоді це були розкидані хутори, які налічували по кілька хат. Після Дрижипільської битви село почало укрупнюватися, розбудовуватися обабіч річки.

У 1929 році, під час примусової колективізації, було утворено перші колгоспи, які пізніш об'єдналися в один — «12-річчя Жовтня».

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932-1933 та 1946-1947 роках. 119 мешканців села стали жертвами голодомору.

427 мешканців села брали участь у боях німецько-большевицької війни, 265 з них загинули, 114 нагороджені орденами й медалями. На честь воїнів, що відвоювали село, в 1956 році в селі встановлено пам'ятник.

Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу «Прогрес», за яким було закріплено 3372 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3188,4 га орної землі. Господарство було багатогалузеве, спеціалізувалось на вирощуванні зернових і технічних культур, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво і рибництво. Працювали столярно-теслярна майстерня, пилорама, млин.

Також на той час працювали середня школа, бібліотека з фондом 12 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, дитячі ясла, магазин, побутова майстерня.

У 2003 році село газифіковано.

Галерея

• 
  Центр села
• 
  Сільська рада
• 
  Будинок культури
• 
  ФАП
• 
  Магазин
• 
  Ставок на річці Тетерівка
• 
  Меморіал Слави
• 
  Братська могила радянських воїнів

Джерела

Література

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.