Міські́ Млини́ — село в Україні, в Опішнянській селищній громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 231 особу. Орган місцевого самоврядування — Опішнянська селищна рада.

село Міські Млини
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Полтавський район
Громада Опішнянська селищна громада
Рада Опішнянська селищна рада
Код КОАТУУ 5321355405
Основні дані
Засноване до 1733
Населення 231
Площа 1,04 км²
Густота населення 222,12 осіб/км²
Поштовий індекс 38165
Телефонний код +380 5353
Географічні дані
Географічні координати 49°56′50″ пн. ш. 34°38′29″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
119 м
Водойми річка Ворскла
Відстань до
обласного центру
47 км
Відстань до
районного центру
42 км
Місцева влада
Карта
Міські Млини. Карта розташування: Україна
Міські Млини
Міські Млини
Міські Млини. Карта розташування: Полтавська область
Міські Млини
Міські Млини
Мапа

CMNS: Міські Млини у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Село розташоване на правому березі річки Ворскли. Вище за течією, на відстані близько 2 км, — село Яблучне, нижче за течією, на відстані 1,5 км, — село Карабазівка, на протилежному березі — село Вільхове. Прилягає до смт Опішні.

Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, заболочені озера.

   
Річка Ворскла перед Опішнянською ГЕС
Опішнянська ГЕС

Територією села проходить автомобільний шлях Н12 (Т 1701).

ІсторіяРедагувати

На території села ще за часів Княжої доби (12 століття) існувало невелике городище. Про це свідчать залишки ровів та земляних валів з південного боку пагорба, який місцеві жителі називають Мигдіємою горою[1]

Саме село виникло з козацької слободи біля переправи через річку Ворскла. Свою назву воно отримало завдяки чималій кількості млинів у цій місцевості.[1]

Перша дерев'яна церква в ім'я святого Василія Великого існувала вже 1733 року, коли Павло Колодяжний подарував церкві срібний напрестольний крест із дарчим написом. Церкву було розібрано через її аварійний стан, а натомість 1812 року, коштом поміщиків Корицьких[2] та Луб'яновського (священницького роду) була зведена нова мурована. 1838 року, дякуючи поміщиці Корицькій, до церкви прибудована мурована дзвіниця[3].

Зруйновано було храм у роки Радянсько-німецької війни, а цеглу використано для будівництва жител. Так само було зруйновано двоповерховий панський будинок.[1]

Станом на 1885 рік у власницькому селі Зіньківського повіту Полтавської губернії, мешкала 1638 осіб, існувала православна церква, поштова станція, один завод.[4]

За переписом 1897 року кількість мешканців становила 995 осіб (491 чоловічої статі та 504 — жіночої), з яких 981 — православної віри.[5]

У січні 1918 року село окупували більшовики. У березні зайшли австро-німецькі війська, а у листопаді того ж року було встановлено українську владу Директорії. Наприкінці червня 1919 року в село вступили денікінці, а у грудні остаточно було встановлено більшовицьку окупацію.

Жертвою голодомору 1932—1933 років стало 11 осіб. Місцева жителька, яка потім іммігрувала до Канади, так згадувала діяльність радянської влади:

  Нас було п'ятеро дітей, але нас тільки двоє в живих осталося […] Дід мав 60 десятин землі. Я мала вісім років у […] 1928 році розкуркулювання прийшло й мого діда забрали. Забрали двох синів — Петра й Гната […] Вивезли на Сибір. Дядьки ніколи не вернулися і дід. Дітей, старшого брата, дядька Петра, вивезли дітей[6]  

За звинуваченням у веденні націоналістичної пропаганди серед односельців у 1944 році були заарештовані Михайло Семенович і Гордій Семенович Шараї та Іван Іванович Безрук.[7]

ЕкономікаРедагувати

У селі розміщена Опішнянська ГЕС. Руслове водосховище розташоване на р. Ворскла. ГЕС введена в експлуатацію в 1958 року. Загальна потужність становить 225 кВт. Площа руслового водосховища  становить 95 га, об'єм при НПР — 1,52 млн м³.[8]

Соціальна сфераРедагувати

У селі розташований обласний дитячо-юнацький оздоровчий табір «Еколог».

У 1973 році була побудована Міськомлинянська загальноосвітня школа. Протягом 30 років у ній навчалися діти з села та поряд розташованих населених пунктів.

У 2003 році Опішнянською селищною радою через демографічну ситуацію було прийняте рішення про переведення школярів із с. Міські Млини до Опішнянської загальноосвітньої школи. Згодом Полтавська обласна рада передала будівлю для реконструкції під дитячий оздоровчий заклад, підпорядкований обласному управлінню освіти і науки.

У оздоровчому таборі відпочивають школярі з усієї області — вихованці гуртків, переможці олімпіад, юні дослідники Малої академії наук, переможці та призери Всеукраїнських, обласних та районних конкурсів.

ТуризмРедагувати

У Міських Млинах знаходиться Меморіальний музей-садиба Леоніда Сморжа. Експозиція налічує близько 500 унікальних авторських гончарних робіт відомих опішнянських гончарів — Івана Білика, Михайла Китриша, Гаврила та Явдохи Пошивайлів, Григорія Тягуна, Василя Омеляненка, Трохима Демченка, Олександри Селюченко. Розмальовані вироби славетними малювальницями Зінаїдою Линник, Параскою Біляк, Мотроною Назарчук. З-поміж них і твори самого власника колекції — Леоніда Сморжа[9].

Визначні місцяРедагувати

  • Братська могила радянських воїнів, 1957 року спорудження, — історична пам'ятка місцевого значення
 
Пам'ятник на братській могилі

Відомі людиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Інформація про Міські Млини на сайті Національного музею-заповідника українського гончарства
  2. Нащадок Корицького Якова, опішнянського сотника (1681—1684) та гадяцького полкового обозного (1687). Корицькі були дідичами с. Міські Млини.
  3. Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква. — Полтава: «Полтавський літератор», 2009.— С. 403
  4. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с.
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с.
  6. Свідчення очевидців Голоду: Матеріали комісії Конгресу США - Том II - History LH66
  7. Державний архів Полтавської області, ф. П-15, оп.1, спр.255, арк.6
  8. Полтавське обласне управління водних ресурсів. Архів оригіналу за 8 грудня 2009. Процитовано 4 квітня 2012. 
  9. Інформація про Меморіальний музей-садибу філософа й колекціонера опішнянської кераміки Леоніда Сморжа на сайті музею

ДжерелаРедагувати

  1. Інформація про табір «Еколог»
  2. Василенко В. И. Местечко Опошня Зеньковского уезда Полтавской губернии: Статистико-экономический очерк — Полтава: Типография Губернского правления, 1889. — 40 с.
  3. Історія села Міські Млини: [Машинопис]
  4. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. — С.189. ISBN 978-966-8250-50-7
  5. Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.