Відкрити головне меню

Едуард Ернестович Мірам
рос. Эдуард Эрнестович Мирам
нім. Karl Eduard Miram
Народився 4 (17) серпня 1811(1811-08-17)
Мітава, Курляндська губернія, Російська імперія
Помер 23 березня (5 квітня) 1877(1877-04-05) (65 років)
Київ, Російська імперія
Місце проживання Російська імперія
Громадянство
(підданство)
Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Діяльність лікар
Alma mater Дерптський університет
Сфера інтересів фізіологія, зоологія
Заклад Київський університет Святого Володимира
Науковий ступінь доктор медицини
Науковий керівник Йоганн Петер Мюллер
Нагороди
Орден Святої Анни 3 ступеня
(1851)
Орден Святої Анни 2 ступеня
(1853)
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
(1858)

Едуард Ернестович Мірам (нім. Karl Eduard Miram) (нар. 4 (17) серпня 1811(18110817), Мітава, Російська імперія- 23 березня (5 квітня) 1877, Київ, Російська імперія) — фізіолог, зоолог, професор Київського університету німецького походження, завідувач кафедри фізіології, декан медичного факультету.

БіографіяРедагувати

Дитинство і навчанняРедагувати

Едуард Мірам народився у Мітаві, у родині купця 2-ї гільдії Ернеста Карла Мірама, протестанта-євангеліста. Мати - Марія Лангманн.[1]

Навчався спочатку в училищі Спековіуса, пізніше у Мітавській гімназії. Батьки не мали можливості оплатити сину навчання в університеті, тому Едуард сподівався на допомогу багатих знайомих, які жили у Петербурзі. У вересні 1829 року він почав навчання у Петербурзькій медико-хірургічній академії. Впродовж двох років Мірам вивчав анатомію, яка викладалася професорами Петром Загорським і Іллею Буяльським більш якісно, ніж всі інші предмети. Таке навчання далі не влаштовувало Едуарда, тому з 5 вересня 1831 року він перевівся на медичний факультет Дерптського університету. Тут він зблизився з професором фізіології Мартином Ратке[ru] і професором анатомії Александром Гуком[en]. За їх допомогою він отримав місце викладача природознавства у чоловічому пансіоні доктора філософії Раушенбаха, що дало йому постійний заробіток.

У ВільніРедагувати

Після закінчення університету влітку 1833 року на запрошення професора Едуарда Ейхвальда Мірам поступив помічником прозектора із порівняльної анатомії при Віленській медико-хірургічній академії. 10 вересня 1833 року Мірам прибув у Вільно, де йому облаштували квартиру поблизу зоологічного музею і анатомічного театру, а також виплачували регулярну грошову винагороду. Його також було призначено завідувачем зоологічного кабінету, він готував препарати для лекцій професорів Ейхвальда і Адамовича[ru], досліджував будову тварин. 17 червня 1836 року Мірам витримав екзамен на ступінь лікаря, а 4 березня 1837 року був призначений прозектором порівняльної анатомії. З 20 грудня 1838 року йому було доручено читати лекції із порівняльної анатомії, а з 16 вересня 1839 року - ще й із зоології. З 8 березня 1840 року Мірам виконував обов'язки ад'юнкт-професора з анатомії.

Навесні 1840 року академію відвідав міністр народної освіти граф Сергій Уваров, який зокрема відвідав лекції Мірама та відзначив їх якість.[2] Влітку того ж року було прийнято рішення закрити Віленську академію, а її колекції і кабінети передати до новоствореного Київського університету святого Володимира. Міраму було запропоновано відправитися на закордонне навчання, на що він дав згоду. 7 грудня 1840 року наказом міністра його було відправлено за кордон на півтора роки.

Наукова подорож по ЄвропіРедагувати

22 грудня 1840 Едуард Мірам виїхав з Вільна до Кенігсбергу в супроводі професора Ратке. Там він познайомився з професором Фрідріхом Бурдахом, приват-доцентом Адольфом Грубе[ru] і Карлом Буровом[de], з якими провів наукові співбесіди. 11 січня 1841 року Мірам приїхав до Берліна. Після зустрічей з професорами Йоганном Мюллером і Мартіном Ліхтенштайном розпочав відвідувати лекції з зоології, анатомії і фізіології, а також проводив дослідження в їх лабораторіях, куди мав вільний доступ.

1 (13) липня Мірам залишив Берлін і вирушив до Галле для вивчення анатомічної колекції Йоганна Меккеля [ru]. Звідти поїхав до Єни, Веймара, Ейзенаха, Касселя, Геттінгена, Марбурга, Гіссена, Дармштадта, Франкфурта-на-Майні. 27 липня (8 серпня) Мірам з Франкфурта вирушив до Вісбадена і Бонна, а звідти до Амстердама. Відвідавши Лейден, 13 (25) серпня приїхав до Лондона, де протягом місяця вивчав зокрема зоологію під керівництвом Річарда Овена. З Лондона відбув до Парижа, де знайомився з французькою наукою впродовж шести місяців. Зокрема прослухав курс експериментальної фізіології нервової системи.

З Парижа Мірам вирушив до Швейцарії для відвідин Берна і Базеля. У Цюриху він зустрівся з анатомом Фридріхом Генле [en] і зоологом Лоренцом Океном. 11 квітня Мірам через Мюнхен поїхав до Відня, де й залишався до 29 квітня. З Відня вирушив до Праги, Дрездена й Лейпцига. 13 травня переїхав до Галле, звідки через Берлін знову опинився у Кенігсберзі. 15 червня Мірам повернувся до рідної Мітави, а 6 липня приїхав до Вільна, де представив звіт про своє відрядження.

У Київському університетіРедагувати

31 липня 1842 року захистив дисертацію на ступінь доктора медицини «De ossibus nasi», після чого його було призначено ад'юнктом по кафедрах фізіології здорової і хворої людини, а вже 10 вересня того ж року - екстраординарним професором фізіології Київського університету. З 21 жовтня 1843 року Мірам був призначений ординарним професором. У 1842-43 роках читав також курс зоології.

З 27 грудня 1843 року працював лікарем при Київській поштовій конторі без оплати.

З 1842 до 1862 роки був завідувачем кафедри фізіології. У 1854-62 роках був деканом медичного факультету. У 1862 році вийшов у відставку після 25-річного терміну служби.

Під час епідемій холери у 1847 і 1857 Мірам завідував двома лікарнями у Києві у Печерський і Пласкій частинах.[3] Також працював дитячем лікарем.

РодинаРедагувати

Був одружений з Емілією Лаупманн (1810-1890) з Лієпаї

Наукова діяльністьРедагувати

Досліджував паразитичних червів. Описував вади розвитку. Досліджень з фізіології за час завідування кафедрою не проводив.

Був членом низки наукових товариств:

  • член-кореспондент Курляндського товариства словесності та тендітних мистецтв (з 15 червня 1839 року)
  • член Імператорського московського товариства природознавців[ru] (з 20 жовтня 1839 року)
  • член Віленського медичного товариства (з 8 грудня 1840 року)
  • член Київського медичного товариства (з 29 жовтня 1843 року)
  • член Королівського товариства північних антикваріїв (Копенгаген, з 27 серпня 1845 року)

Почесний доктор медицини і хірургії Кенігсберзького університету від 1842 року за відмінну роботу у Віленській медичній академії та за наукові праці з порівняльної анатомії.

Основні роботиРедагувати

  • Bemerkungen über Ascaris megalocephala („Dorpater Jahrbücher“, 1834)
  • Bemerkungen über die Anatomie des Pentastoma taonioides (Meckel's „Archiv“, Галле, 1834)
  • Beitr. z. einer Anat. d. Pentastoma taenioides („Nova Acta Acad. Leopoldino-Carolinae“, 1837)
  • Recherches sur l'anatomie d. Pent. taonioides („Annales des Sc. Natureles“, 1838)
  • Ueber d. Lebenskraft d. Eingeweidewürmer (Wiegmann's „Archiv f. Naturgeschichte“, 1838)
  • Ueber einige neue noch nicht beschriebene Eingeweidewürmer» («Bull. de la Soc. des Naturalistes de Moscou», 1840)
  • Beobachtungen über d. schädliche Einwirkung thierischer Stoffe auf d. menschlichen Körper" (Wiegmann's «Archiv», 1838)
  • Ueber den eigenthümlichen Bau d. Gehörorgans einiger Säugethiere" («Bull. de la Soc. des Naturalistes de Moscou», 1840)

МонографіїРедагувати

Попередник:
посади не існувало
Завідувач кафедри фізіології Київського університету Святого Володимира
1844 - 1862
Наступник:
Олександр Вальтер


ПриміткиРедагувати

  1. Erik-Amburger-Datenbank. Ausländer im vorrevolutionären Russland База даних співвітчизників у дореволюційній Росії (нім.)
  2. Аронов, Г. Ю.; Пелещук, А.П. (2001). Физиолог поневоле. Легенди і бувальщина київської медицини. Київ: Століття. с. 11. с. 304. 
  3. Виктор Рожановский. Лютеране в Киеве. Центр немецкой культуры «Widerstrahl

ДжерелаРедагувати