Міністр оборони Естонії

Міністр оборони Естонії (ест. Eesti kaitseminister) — голова військового міністерства уряду Естонської Республіки. Є одним з найважливіших членів уряду, що відповідає за координацію політики в області національної оборони й збройних сил, а також займається формуванням і керівництвом міністерства оборони. Міністр оборони призначається і звільняється з посади прем'єр-міністром держави на основі голосування парламенту Рійгікогу й вступає на посаду з принесення присяги перед депутатами.

Міністр оборони Естонії ест. Eesti kaitseminister
Штандарт міністра оборони Естонії
Посаду обіймає Ханно Певкур від 18 липня 2022
Міністерство оборони Естонії
Тип	міністр
Член	Уряду Естонії
Підзвітний	Президенту Естонії
Місце	Естонія, Таллінн
Призначає	Прем'єр-міністр Естонії
Термін каденції	до розпуску Кабміну або відставки
Створення	1918
Перший на посаді	Андрес Ларка
Вебсайт	www.kaitseministeerium.ee

Первісна посада була заснована в 1918 році, під час існування Першої Естонської Республіки, й іменувалася військовим міністром (ест. Sõjaminister), проте вже 1 квітня 1929 року цей пост був перейменований в міністра оборони, але в 1937 році знову став військовим міністром. Хоча назва посади, а згодом і міністерства, часто змінювалася, основні обов'язки впродовж всієї історії існування відомства залишилися майже незмінними.

Після відновлення незалежності Естонії в 1991 році і утворення нового Міністерства оборони в 1992 році посада знову стала називатися міністром оборони.

Список міністрів оборони

Повний список міністрів оборони Естонської Республкіки на 29 квітня 2021 року:

1918—1929 (Військовий міністр)

Ім'я	На посаді	Партія
Андрес Ларка	24 лютого —27 листопада 1918	безпартійний
Костянтин Пятс	27 листопада 1918 —8 травня 1919	безпартійний
Отто Штрандман	8 травня —18 листопада 1919	Робітнича партія
Аугуст Ганко	18 листопада 1919 —28 липня 1920	безпартійний
Олександр Тиніссон	28 липня —26 жовтня 1920	безпартійний
Антс Пійп	26 жовтня 1920 —25 січня 1921	Робітнича партія
Яан Соотс	25 січня 1921 —2 серпеня 1923	Асамблея фермерів
Адо Андеркопп	2 серпеня 1923 —19 лютого 1924	Робітнича партія
Оскар Амберг	19 лютого —18 жовтня 1924	Християнська народна партія
Антс Курвітс	26 березня —18 жовтня 1924	безпартійний
Яан Соотс (2-й раз)	16 грудня 1924 —4 березня 1927	Асамблея фермерів
Ніколай Реек	4 березня 1927 —4 грудня 1928	безпартійний
Міхкель Джухкам	4 грудня 1928 —31 березня 1929	Робітнича партія

1929—1937 (Міністр оборони)

Ім'я	На посаді	Партія
Міхкель Джухкам	1 квітня —9 липня 1929	Робітнича партія
Оскар Кестер	9 липня 1929 —12 лютого 1931	Партія поселенців
Аугуст Керем	12 лютого 1931 —19 листопада 1932	Народна партія
Олександр Тиніссон (2-й раз)	1 листопада 1932 —18 травня 1933	безпартійний
Аугуст Керем (2-й раз)	18 травня —21 жовтня 1933	Народна партія
Пауль Лілль	21 жовтня 1933 —28 лютого 1937	безпартійний

1937—1940 (Військовий міністр)

Ім'я	На посаді	Партія
Пауль Лілль (2-й раз)	1 березня 1937 —12 жовтня 1939	безпартійний
Ніколай Реек (2-й раз)	12 жовтня 1939 —21 квітня 1940	безпартійний

1953—1992 (Військовий міністр у вигнанні)

Ім'я	На посаді	Партія
Гейнріх Марк	8 травня 1971 —3 квітня 1973	безпартійний
Авді Андрессон	3 квітня 1973 —20 червня 1990	безпартійний
Юрі Тумепуу	20 червня 1990 —15 вересня 1992	безпартійний

1992— (Міністр оборони)

Ім'я	На посаді	Партія
Уло Улуотс	18 червня —21 жовтня 1992	Народний фронт
Хайн Ребас	21 жовтня 1992 —5 серпня 1993	Партія національної незалежності
Юрі Луїк	23 серпня 1993 —8 листопада 1994	Ісамаалійт
Індрек Каннік	7 січня 1994 —23 травня 1995	Ісамаалійт
Енн Тапп	28 червня 1994 —17 квітня 1995	Ісамаалійт
Андрус Йовель	17 квітня 1995 —25 березня 1999	Коаліційна партія
Юрі Луїк (2-й раз)	25 березня 1999 —28 січня 2002	Ісамаалійт
Свен Міксер	28 січня 2002 —10 квітня 2003	Центристська партія
Маргус Гансон	10 квітня 2003 —22 листопада 2004	Партія реформ
Яак Йоерюут	22 листопада 2004 —8 жовтня 2005	Партія реформ
Юрген Лігі	10 жовтня 2005 —5 квітня 2007	Партія реформ
Яак Аавіксоо	5 квітня 2007 —6 квітня 2011	Вітчизна
Март Лаар	6 квітня 2011 —14 травня 2012	Вітчизна
Урмас Рейнсалу	14 травня 2012 —26 березня 2014	Вітчизна
Свен Міксер (2-й раз)	26 березня 2014 —14 вересня 2015	Соціал-демократична партія
Ганнес Хансо	14 вересня 2015 —23 листопада 2016	Соціал-демократична партія
Маргус Цахна	23 листопада 2016 —12 червня 2017	Вітчизна
Юрі Луїк (3-й раз)	12 червня —26 січня 2021	Вітчизна
Калле Лаанет	26 січня 2021—18 липня 2022	Партія реформ
Ханно Певкур	з 18 липня 2022	Партія реформ

Функції міністра оборони

Міністр оборони є членом уряду Естонії, який керує організацією національної оборони країни. Він організовує роботу міністерства оборони і ухвалює рішення з питань, що належать до сфери діяльності міністерства. Крім того, міністр звітує перед урядом про діяльність міністерства оборони і вносить пропозиції щодо розв'язання питань, що стосуються сфери діяльності міністерства.

Міністр оборони призначає керівників урядових агентств, що входять в сферу управління міністерства, а також заступників міністра оборони та керівників департаментів, а також командувачів збройними силами і пропонує уряду призначати і знімати з посади командувача Армією оборони і головнокомандувача Генерального штабу.

Міністр оборони надає уряду пропозиції щодо бюджету міністерства, і при необхідності — додаткового бюджету. Він ухвалює рішення про використання бюджетних ресурсів та контролює виконання бюджету. На підставі державного бюджету міністр також погоджує бюджети державних органів, які належать до сфери управління міністерства.

Міністр оборони ухвалює рішення про формування державних установ, що перебувають у віданні міністерства, і затверджує їх статут, структуру та організацію роботи.

Посилання

• www.valitsus.ee [Архівовано 29 квітня 2021 у Wayback Machine.] — Вебсайт уряду Естонії
• www.kaitseministeerium.ee [Архівовано 30 березня 2015 у Wayback Machine.] — Вебсайт Міністерства оборони Естонії
• www.kaitseministeerium.ee [Архівовано 29 квітня 2021 у Wayback Machine.] — Інформація про міністра оборони на вебсайті Міністерства оборони Естонії