Адо Андеркопп

естонський політик

Адо Андеркопп (ест. Ado Anderkopp; 6 січня 1894, Ревельська губернія, Російська імперія — 30 липня 1941, Таллінн, Естонія) — естонський політичний і державний діяч, дипломат, журналіст, редактор, спортсмен.

Адо Андеркопп
ест. Ado Anderkopp


Міністр оборони Естонії
2 серпня 1923 — 19 лютого 1924
Попередник: Яан Соотс
Наступник: Оскар Амберг
Міністр юстиції та внутрішніх справ Естонії
12 квітня 1930 — 18 травня 1933
 
Народження: 18 січня 1894(1894-01-18)[1][2]
Q12369978?, Läänemaad, Естляндська губернія, Російська імперія[3]
Смерть: 30 липня 1941(1941-07-30) (47 років)
Таллінн, Райхскомісаріат Остланд, Німеччина, Німецький рейх
Країна: Естонія
Освіта: Гімназія Густава Адольфа
Партія: National Front for the Implementation of the Constitutiond
Нагороди:
Орден Білої зірки 2 ступеня орден Естонського Червоного Хреста 1st Class of the Order of the Cross of the Eagle

БіографіяРедагувати

Син фермера. Після закінчення в 1913 році Ревельської гімназії Густава Адольфа, до 1917 вивчав право в Петроградському університеті. У 1917 — чиновник МВС і Міністерства торгівлі і промисловості Росії.

Був одним із творців у 1917 році партії праці Естонії (соціал-демократичної орієнтації, з середини 1920-х років — правоцентристська партія).

Після здобуття державної незалежності Естонії в 1918 і естонської війни за незалежність проти Радянської Росії (1918-1920 рр.) Андеркопп взяв участь в організації воєнізованих частин у північно-східній частині Естонії.

Член Естляндських Установчих Зборів (1919-1920), депутат парламенту Естонії (Рійгікогу), Національних Зборів і Державних Зборів.

У 1921-1929 — відповідальний редактор партійної газети «Вільна країна» («Vaba Maa»). З 1923 по 1929 — голова ЦК естонської партії праці.

З 2 серпня 1923 по 19 лютого 1924 — міністр оборони Естонії.

З 12 квітня 1930 по 12 лютого 1931 — міністр юстиції і внутрішніх справ.

З 19 лютого 1932 по 19 липня 1932 — міністр внутрішніх справ.

З 19 липня 1932 по 18 травня 1933 — міністр юстиції і внутрішніх справ.

З 1921 по 1925 входив до складу естонської делегації на Асамблеях Ліги Націй.

Крім того, був відомим спортивним діячем Естонії. Один із засновників Естонського олімпійського комітету, команда незалежної Естонії брала участь в Олімпійських іграх в 1920-1936 роках.

З 1920 був головою естонської спортивної конфедерації (Eesti Spordi Liit), президентом Естонського футбольного союзу (1930-1939) і талліннського футбольного клубу «Kalev» (1920-1921, 1923 і 1934-1940).

Після загарбання Естонії Радянським Союзом 22 липня 1940 року заарештований. 28 липня 1941 засуджений до смертної кари. Два дні потому розстріляний в Талліні.

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати