Март Лаар (ест. Mart Laar; нар. 22 квітня 1960) — естонський політик та історик, прем'єр-міністр країни з 1992 до 1994 та з 1999 до 2002 року.[1] Визначний тим, що протягом свого терміну зробив значний внесок у розвиток швидкого економічного дива в Естонії протягом 1990-х років.[1]

Март Лаар
ест. Mart Laar
Март Лаар
Прапор
3-й Прем'єр-міністр Естонії
21 жовтня 1992 — 8 листопада 1994 року
Попередник: Тійт Вяхі
Наступник: Андрес Таранд
Прапор
7-й Прем'єр-міністр Естонії
25 березня 1999 — 28 січня 2002 року
Попередник: Март Сііманн
Наступник: Сіім Каллас
 
Народження: 22 квітня 1960(1960-04-22) (61 рік)
Вільянді, Естонська РСР, СРСР
Країна: Естонська Республіка
Освіта: Тартуський університет
Партія: Союз Вітчизни і Res Publica
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Закінчив Тартуський університет 1983 року й отримав ступінь магістра при тому ж університеті 1995. Працював учителем історії в Таллінні. Лаар є головою партії Союз Вітчизни. Будучи політиком, Лаар написав кілька книг з історії Естонії та Росії. Був головою Ради істориків при Фонді Естонської Спадщини, Товариства за збереження естонської історії й Товариства естонських студентів.

За час перебування при владі було відновлено право власників на приватну власність, націоналізовану 1940 року, а також вжито спроб щодо продажу іноземному капіталу двох найбільших у республіці підприємств: електростанції у Нарві та Естонської залізниці. За врядування Лаара було ухвалено закони про громадянство, про іноземців, про вибори та про реформу загальноосвітньої школи.

Март Лаар був членом спільноти Монта Пелевіна.[2]

Разом з Вацлавом Гавелом, Філіпом Димитровим, Арпадом Генцом, Петром Пітхартом та іншими лідерами перехідного періоду брав участь у Міжнародному демократичному комітеті, що був проведений у Кубі. [3]

У квітні 2008 року був нагороджений міжнародною премією Мілтона Фрідмана за проведення реформ в Естонії.

З травня 2006 року Март Лаар працював у Тбілісі як радник з реформ на громадських засадах президента Грузії Міхеїла Саакашвілі.

У квітні 2011 року Март Лаар обійняв посаду Міністра оборони в уряді на чолі з Прем'єр-міністром Андрусом Антипом до його відставки з причин погіршення стану здоров'я у травні 2012 року.[4]

18 лютого 2012 року у пана Марта стався серцевий напад, і він пішов у відставку як Міністр оборони через 3 місяці.[5] До жовтня 2012 року Март Лаар зник з очей публіки, але повідомлялося згодом, що він поступово одужує.[6]

Цікаві фактиРедагувати

  • Мартін Лаар зізнався, що перед тим, як стати Прем'єр-міністром, єдиною прочитаною ним книгою з економіки була "Свобода вибору" Мілтона Фрідмана.[7]
  • Музей "Будинок терору" в Угорщині нагородив Марта Лаара премією "Петефі" в 2011 за його внесок злочинів комунізму.[8]

ДжерелаРедагувати

  1. а б Page, Kogan Kogan (2003-11). Europe Review (en). Kogan Page Publishers. ISBN 978-0-7494-4067-1. 
  2. The Mont Pelerin Society | RNH (en-US). Процитовано 2020-11-28. 
  3. ICDC: International Committee for Democracy in Cuba. www.icdcprague.org. Процитовано 2020-11-27. 
  4. Mart Laar becomes Estonia's new Defense Minister | Atlantic Council. web.archive.org. 2013-05-09. Процитовано 2020-11-28. 
  5. Mart Laar tendered his resignation to the Prime Minister | IRL. web.archive.org. 2013-10-17. Процитовано 2020-12-03. 
  6. Mart Laar astub pärast kaheksakuulist vahepausi taas avalikkuse ette. Postimees (et). 2012-09-19. Процитовано 2020-12-03. 
  7. Walking on Water: How to Do It | The Brussels Journal. www.brusselsjournal.com. Процитовано 2020-11-29. 
  8. ERR (2011-12-15). Laar Receives Award for Shedding Light on Communist Crimes. ERR (en). Процитовано 2020-12-03.