Андрес Ларка (ест. Andres Larka, * 5 березня 1879, с. Піліствере, волость Кио, повіт Вільяндімаа, Естонія — † 8 січня 1942, м. Малмиж, Росія) — військовий міністр Естонії, начальник генерального штабу Естонської армії під час війни за незалежність.

Андрес Ларка
ест. Andres Larka
Ларка.jpg
Народження 5 березня 1879(1879-03-05)
с. Піліствере, волость Кио, повіт Вільяндімаа, Естонія
Смерть 8 січня 1942(1942-01-08) (62 роки)
м. Малмиж, Росія
Громадянство Естонія Естонія
Освіта Віленське військове училищеd
Партія Вапси
Звання генерал
Командування начальник генерального штабу Збройних сил Естонії
військовий міністр Естонії
Війни / битви Війна за незалежність Естонії
Нагороди
Order of Lāčplēsis
CMNS: Андрес Ларка на Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Народився 5 березня 1879 року в селі Піліствере (тепер волость Пиг'я-Сакала повіту Вільяндімаа).

Початкову освіту здобув у сільській школі, згодом навчався в гімназії та Псковському кадетському корпусі. 1902 року закінчив Віленське військове училище, а в 1912 — Миколаївську академію Генерального штабу.

В Російській арміїРедагувати

У російській армії служив у 113-му Староруському піхотному полку. Учасник російсько-японської війни у складі 117-го Ярославського піхотного полку, після якої знову повернувся в Староруський полк.

Після закінчення Академії Генштабу служив у Віленському військовому окрузі. Учасник Першої світової війни, воював у Східній Прусії і Польщі, потім на Румунському фронті. Служив у штабі 5-го Сибірського корпусу, був начальником штабу 159-ї стрілецької дивізії.

Військовий міністр ЕстоніїРедагувати

З 1918 служив в Естонській армії, сформував і очолив артилерійську бригаду в Хаапсалу. З лютого 1918 — військовий міністр Тимчасового уряду Естонії, один із засновників Естонської армії.

Активно брав участь у створенні воєнізованої організації «Кайтселійт». Його діяльність викликала невдоволення німецької окупаційної влади і у вересні 1918 був змушений виїхати до Фінляндії. У жовтні 1918 пропагував ідею незалежності Естонії у Стокгольмі та Копенгагені.

У листопаді 1918 повернувся до Естонії. З листопада по грудень 1918 обіймає посаду військового міністра і начальника Генерального штабу Естонської армії.

З 1 лютого 1919 до 1 січня 1925 року — заступник військового міністра. Нагороджений Хрестом Свободи першого розряду першого ступеня.

Захворівши на туберкульоз, пішов у відставку і виїхав до Швейцарії. Після успішного лікування повернувся до Естонії.

Політична кар'єраРедагувати

 
Андрес Ларка (по центру) та Артур Сірк (ліворуч) серед своїх прихильників
 
Генерал Андрес Ларка виступає на мітингу вапсів (ліворуч Артур Сірк)

З 1928 брав участь у політичній діяльності. У 1930 обраний головою правління Естонського союзу учасників Визвольної війни (Союзу вапсів), який з ветеранської організації трансформувався в націоналістичну політсилу, яка здобула значну популярність у суспільстві шляхом критики політичної верхівки.

У 1933 союз був розпущений, але незабаром сформувалась організація-наступник «Рух учасників Визвольної війни», яка зберегла і нарощувала політичний вплив. У жовтні 1933 проект Конституції Естонії, запропонований вапсами, був схвалений на референдумі (раніше два проекти, висунуті традиційними політичними силами, були відхилені на референдумах).

Реальним лідером вапсів був адвокат Артур Сірк, а фігура Адреса Ларка надавала руху солідність. У 1934 балотувався на пост державного старійшини (глави держави) Естонії разом з Костянтином Пятсом, Йоханом Лайдонером і Аугустом Реєм.

Однак вибори не відбулися через державний переворот, організований Пятсом і Лайдонером, щоб не допустити обрання Андреса Ларка, який вважався фаворитом виборчої кампанії. Союз вапсів був заборонений, а Ларка двічі перебував у в'язниці — у 1934—1935 (арештований відразу ж після перевороту разом з 400 учасниками руху вапсів) і в 1935—1937 (за звинуваченням в антиурядовій змові). Після звільнення з в'язниці в 1937 відійшов від політичної діяльності.

ЗагибельРедагувати

23 липня 1940 заарештований органами НКВС. У червні 1941 засуджений до восьми років позбавлення волі. Помер в ув'язненні 8 січня 1942 в місті Малмиж Кіровської області Росії.

ПосиланняРедагувати