Гейнріх Марк
Гейнріх Марк (ест. Heinrich Mark; нар. 1 жовтня 1911, Караскі, Киллесте, Російська імперія — пом. 2 серпня 2004, Стокгольм, Швеція) — естонський державний та політичний діяч, виконувач обов'язків прем'єр-міністра Естонії (8 травня 1971-1 березня 1990), прем'єр-міністр Естонії c повноваженнями президента (1 березня 1990-6 жовтня 1992)[2][3]. Почесний член Естонського літературного товариства, почесний доктор юридичних наук Тартуського університету (1998).
| Гейнріх Марк ест. Heinrich Mark | |||
|---|---|---|---|
| ест. Heinrich Mark | |||
| Прем'єр-міністр c повноваженнями президента | |||
| 1 березня 1990 — 6 жовтня 1992 | |||
| Попередник | Тініс Кінт | ||
| Наступник | Леннарт Мері | ||
| Виконувач обов'язків прем'єр-міністра Естонії | |||
| 8 травня 1971 — 1 березня 1990 | |||
| Попередник | Тініс Кінт | ||
| Наступник | Енно Пенно | ||
| Державний секретар Естонії | |||
| 11 серпня 1953 — 8 травня 1971 | |||
| Попередник | Гельмут Маанді | ||
| Наступник | Арвед Рууса | ||
| Народився |
1 жовтня 1911 Кроотусе, Киллесте, Пилвамаа, Естонія | ||
| Помер |
2 серпня 2004 (92 роки) Стокгольм, Швеція[1] | ||
| Похований | Скугсчюркогорден | ||
| Відомий як | політик, адвокат | ||
| Країна | Естонія | ||
| Національність | естонець | ||
| Alma mater | Тартуський університет | ||
| Батько |
Авґуст Марк (1883 — 1955) | ||
| Мати |
Анна Кароліна Райґ (1887 — 1945) | ||
| У шлюбі з |
Еліс Вріман (11 липня 1920 — 27 грудня 2006) | ||
| Діти | Пеетер Марк | ||
| Нагороди |
| ||
Життєпис ред.
Закінчив початкову школу у рідному селі (1920-1924) та у Кроотусе (1924-1926), Тартуську вчительську семінарію (1926-1930), та правничий факультет Тартуського університету (1933-1938)[4].
Працював вчителем початкової школи у Таллінні (1933-1938, 1940-1941, 1941-1942).
Гейнріх Марк у 1939 році був обраний міським радником Тарту.
У 1940 році помічник адвоката у Тарту та секретар Тартуського університету.
Балотувався у Рійґікоґ від опозиційного Союзу трудового народу Естонії у 1940 році, але згодом був викреслений зі списку кандидатів.
У 1943 році емігрував до Фінляндії, де був одним з організаторів Естонського Бюро, помічником головного редактора газети «Malevlane». Через рік переїхав у Швеції, де оселився у Стокгольмі. У Швеції був асистентом Державної Комісії у справах іноземців.
Гейнріх Марк у 1945-1956 роках був головою робочої групи що опікувалася школами Комітету Естонії.
У період 1953-1971 роках був державним секретарем, а у 1971-1990 — заступником прем'єр-міністра та міністром військових справ у Естонському уряді у вигнанні[5].
З 1954-1975 рік — керівник бюро і помічник голови Комітету Естонії, в 1975-1982 голова, з 1982 року почесний голова Комітету Естонії.
У 1951-1979 роках Гейнріх Марк генеральний секретар Національної ради Естонії.
Уряд Естонської Республіки у вигнанні діяв до 7 жовтня 1992, коли Гейнріх Марк оголосив обраному Рійґікоґу про складання з себе повноважень.
Помер у Стокгольмі[6]. Його прах був спалений, а попіл розвіяний над цвинтарем Скуґсчюркоґорден у Стокгольмі[7].
Вшанування пам'яті ред.
30 вересня 2011 року випущена поштова марка «Heinrich Mark 100», як частина серії марок «Очільники Естонської Республіка у 1918-2018»[8].
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1025961110 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Heinrich Mark [Архівовано 27 лютого 2017 у Wayback Machine.] на сайті Президента Естонії
- ↑ Portree: Heinrich Mark «Eesti Ajaloomuuseum»
- ↑ Historical Dictionary of Estonia. Toivo Miljan
- ↑ Suri riigimees Heinrich Mark PM
- ↑ Stockholmis maeti riigimees Heinrich Mark. Архів оригіналу за 22 вересня 2015. Процитовано 7 травня 2018.
- ↑ Stockholmis maetakse Heinrich Mark. Архів оригіналу за 10 листопада 2015. Процитовано 7 травня 2018.
- ↑ Eesti Vabariigi riigipead, Heinrich Mark 100. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 7 травня 2018.
Посилання ред.
- Гейнріх Марк [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] «Eesti biograafiline andmebaas ISIK»
- Гейнріх Марк «TLÜAR väliseesti isikud»