Відкрити головне меню

Віта́лій Гео́ргійович Мінте́нко (нар. 29 жовтня 1972, Сторожинець, Чернівецька область, СРСР) — радянський та український футболіст, що виступав на позиціях півзахисника та нападника. Відомий завдяки виступам у складі київського «Динамо», чернівецької «Буковини», донецького «Металурга» і низки інших українських та ізраїльських клубів.

Ф
Віталій Мінтенко
Особові дані
Повне ім'я Мінтенко Віталій Георгійович
Народження 29 жовтня 1972(1972-10-29) (46 років)
  Сторожинець, СРСР
Зріст 178 см
Вага 71 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція Півзахисник, Нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1989 СРСР «Волинь» 4 (0)
1990—1991 СРСР «Динамо» К 0 (0)
1992 Україна «Буковина» 16 (4)
1992—1994 Україна «Динамо» К 22 (3)
1993 Україна «Динамо-2» К 3 (5)
1994 Ізраїль «Іроні» 6 (1)
1994—1995 Ізраїль «Маккабі» Г 16 (2)
1995—1996 Україна «Буковина» 50 (20)
1997 Україна «Прикарпаття» 14 (4)
1997—2001 Україна «Металург» Д 65 (13)
1997—1998 Україна «Металург-2» Д 2 (0)
1999   Ізраїль «Хапоель» Є 11 (3)
2001   Україна «Кривбас» 5 (2)
2002—2003 Україна «Дніпро» Д 1 (0)
2003 Україна «Дніпро-2» Д 4 (1)
2003   Україна «Металіст» 10 (2)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 28 травня 2013.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Віталій Мінтенко народився у буковинському містечку Сторожинець. Вихованець київського спортінтернату[1]. Виступати на професійному рівні розпочав у складі луцької «Волині», за яку відіграв 4 поєдинки у 1989 році, після чого перейшов до лав київського «Динамо». Однак у складі киян жодного разу на полі так і не з'явився, відігравши два сезони за дубль.

У 1992 році перейшов до чернівецької «Буковини», де одразу ж став гравцем основи. Впевнена гра футболіста змусила вдруге звернути на нього увагу тренерського штабу «Динамо» і Мінтенко повернувся до Києва. За два сезони у складі «біло-синіх» Віталій двічі став чемпіоном країни та одного разу завоював кубок, однак задовольнявся переважно виходами на заміну, що не могло його влаштовувати, тому у 1994 році він вирішив скуштувати легіонерського хліба і вирушив до Ізраїлю.

Втім, за кордоном футболісту теж не вдалося проявити свої найкращі якості, у пошуках власної гри він навіть змінив один ізраїльський клуб на інший, після чого вирішив повернутися до України, де пристав на пропозицію тренерського штабу «Буковини». У Чернівцях в Мінтенка вдруге виходило майже все: він демонстрував доволі пристойну результативність, забивши за два сезони 20 м'ячів, а у сезоні 1995/96 разом з командою посів друге місце у турнірі першої ліги, пропустивши вперед лише полтавську «Ворсклу», що демонструвала на той час просто відмінну, як для першої ліги, гру.

У 1997 році Мінтенко транзитом через івано-франківське «Прикарпаття» опинився у донецькому «Металурзі». В новому клубі Віталій розпочав дуже потужно, однак згодом його гра дещо потьмяніла і у 1999 році його було віддано у оренду єрусалимському «Хапоелю», а у 2001 році футболіст пробував свої сили у «Кривбасі» також на орендних засадах.

У 2002 році Віталій Мінтенко поповнив лави дніпропетровського «Дніпра», однак в одному з контрольних поєдинків отримав важку травму — перелом ноги[2]. Через це він пропустив майже увесь сезон, а 2003 рік став для нього останнім у кар'єрі — після всього лиш одного матчу у складі «дніпрян», футболіст перейшов до харківського «Металіста», разом з яким завоював «срібло» першої ліги та право виступу у вищому дивізіоні. Проте сезон у «еліті» харків'яни розпочали вже без Мінтенка. Були чутки про поверення Віталія у великий футбол як гравця «Буковини», втім, через певні причини справдитися їм не довелося[3].

ДосягненняРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати