Самородна мідь
Мідь саморо́дна (англ. native copper; нім. gediegenes Kupfer n) — мінерал класу самородних елементів, Cu. Самородна мідь містить 97—99 % Cu. Крім того, вона може містити домішки Fe, Ag, Au, Zn, Pb, Hg, Bi, Sb, V, Ge.
| Мідь | |
|---|---|
 самородок міді | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d] |
| Абревіатура | Cu[1] |
| Хімічна формула | Cu |
| Клас мінералу | самородні елементи |
| Nickel-Strunz 10 | 1.AA.05[2] |
| Група | міді |
| Генезис | гідротермальний, екзогенний |
| Ідентифікація | |
| Колір | світло-рудий до рудого |
| Сингонія | кубічна |
| Просторова група | кристалографічна група 225d[3] |
| Твердість | 2,5—3 |
| Густина | 8,4—8,9 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Кіпр (давньогрецька мова)[2] |
 Самородна мідь у Вікісховищі | |
Сингонія кубічна, структура координаційна.
Вигляд кристалів кубічний, додекаедричний, рідше октаедричний. Прості кристали рідкісні. Звичайні двійникові зростки. Характерні плоскі і обʼємні дендрити, пластини, щільна суцільна маса (найбільший самородок важив 420 т), дрібні вкрапленики, порошкуваті і сферолітові виділення.
Колір у свіжому зламі мінералу — ясно-рожевий, перехідний в мідно-червоний, потім в коричневий. Блиск металічний, злам гачкуватий. Твердість 2,5—3. Густина 8,4—8,9. Ковка. Має високу електропровідність.
Самородна мідь утворюється в ендогенних і екзогенних процесах. Асоціює з купритом, азуритом, малахітом, хризоколою, теноритом і іншими мінералами. Збагачується в основному флотацією. Найбільше родовище — в районі оз. Верхнє (США). В Україні є прояви в Карпатах. Відомо також декілька родовищ самородної міді на Волині, в неопротерозойських базальтах, що належать до траппової формації.
Різновиди
ред.
.jpg)
Розрізняють:
- мідь арсенисту (домейкіт);
- мідь ботритову (застаріла назва дендритів самородної міді);
- мідь білу (домейкіт — Cu3As);
- мідь водну хлорну (меланоталіт — CuCl2);
- мідь деревʼянисту (тонковолокнисті агрегати олівеніту із зони окиснення мідних родовищ);
- мідь залізисту (різновид міді, який містить до 2,5 % Fe);
- мідь золотисту (різновид міді, який містить до 3 % Au);
- мідь йодисту (маршит);
- мідь кремнекислу (хризокола);
- мідь лінзову (ліроконіт);
- мідь оливкову (олівеніт);
- мідь променисту (кліноклаз);
- мідь рубінову (застаріла назва куприту);
- мідь самородну (мідь); мідь селенисту (берцеліаніт);
- мідь селено-свинцеву (суміш мінералів з істотним вмістом клаусталіту PbSe);
- мідь сіру (тетраедрит);
- мідь сірчисту (халькозин);
- мідь склувату (стара назва халькозину; стара назва куприту);
- мідь солянокислу (атакаміт);
- мідь сріблисту (різновид міді, який містить 7,5 % Ag);
- мідь стибіїсту (застаріла назва халькостибіту — CuSbS2; застаріла назва горсфордиту — Cu5Sb);
- мідь фосфорну (застаріла назва лібетеніту; застаріла назва псевдомалахіту);
- мідь хлористу (нантокіт — CuCl); мідь-цинко-мелантерит (мелантерит цинковистий).
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ mineralienatlas.de
Література
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Самородна мідь // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Самородна мідь // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.