Мурський Володимир Васильович

|Примітки=

Володимир Мурський
Народився	10 листопада 1888(1888-11-10) Замарстинів, Королівство Галичини та Володимирії,  Австро-Угорщина
Помер	19 липня 1935(1935-07-19) (46 років) Стамбул, Туреччина
Поховання	Католицький цвинтар Ферікьой
Громадянство	Австро-Угорщина→  УНР→  Польща
Національність	українець
Діяльність	журналіст
Мова творів	українська, турецька, фарсі

Володимир (Володимир Васильович) Мурський (10.11.1888, Замарстинів — 19.07.1935, Стамбул) — український журналіст, письменник, педагог, громадський діяч, дипломат. Представник екзильного уряду УНР в Туреччині (1929—1935).

Життєпис

Дитинство та освіта

Народився 10 листопада 1888 року в Замарстинові, що у передмісті Львова. Батько Володимира, Василь Тимофійович Мурський, важко хворів та помер у молодому віці, залишивши після себе чотирьох дітей (трьох синів і доньку), вихованню яких присвятила себе його дружина Антоніна Мурська (Савко).

Володимир як найстарший з-поміж дітей першим почав здобувати освіту. Наприкінці XIX століття родина переїхала до Одеси, де Володимир навчався в Рішельєвській гімназії, що на той час була найпрестижнішим державним середньоосвітнім навчальним закладом у місті.

У ті роки там навчались відомі та знамениті в майбутньому люди, серед них і діячі українського визвольного руху, зокрема генерал-хорунжий армії УНР Андрій Гулий-Гуленко. Однак у 1905 році Мурські повернулися до Галичини і Володимир був змушений завершувати навчання вже у Львові. Там Володимир Васильович завершив середню школу та здобув вищу філологічну освіту і спеціальність народного вчителя, закінчивши філософський факультет Львівського університету.

Громадська та політична діяльність

До початку Першої світової війни працював учителем. 1917—18 активно пропагував національно-державну і культурну політику Української Центральної Ради, редагуючи разом з Іваном Липою часопис «Українське слово» в Одесі, а згодом — очолюючи департамент преси і пропаганди Української Народної Республіки. Увійшов до складу Одеського Українського керовничого комітету, громадської організації, яка репрезентувала український рух у місті та була визнана Тимчасовим урядом і Українською Центральною Радою.

У травні 1917 року В. Мурського обирають писарем ради Українського вчительського товариства, пізніше цього ж року — писарем громадської організації "Комітет допомоги виселенцям Галичини, Буковини й Угорщини".

На початку березня 1918 року, коли Одеса була звільнена від більшовиків, Мурському доручено від імені української влади Одеси координувати відносини з австро-німецьким військовим командуванням.

У 1920—1921 роках разом з В. Піснячевським, І. Кедрином, А. Хомиком редагував журнал «Воля» (останні 3 номери — «Воля України»), у якому надрукувала свої перші літературні твори Оксана Драгоманова, двоюрідна сестра Лесі Українки.

У 1921 році Володимир Мурський разом зі своєю дружиною, перекладачем, Софією Мурською (донька Францішки Вольської) жили у Відні, де Мурського призначили пресовим референтом посольства УНР. Софія, у 1918—1921 роках працювала в апараті Міністерства закордонних справ УНР.

У лютому 1922 року Володимира Мурського призначили виконувачем обов`язків директора Департаменту преси та інформації Міністерства преси і пропаганди УНР.

З 1929 по 1935 рік Володимир Мурський був представником екзильного уряду УНР у Туреччині. У 1935 році помер у Стамбулі, як вважалося, внаслідок раку, але сьогоднішні дослідники пов'язують його смерть з низкою загадкових смертей діячів УНР в Стамбулі, які, можливо, були отруєні агентами ДПУ.

Могила В.Мурського у Стамбулі

Могила Володимира Мурського була знайдена в Стамбулі у 2018 році активісткою кримської діаспори та Українського культурного товариства Стамбула Аліє Усеїновою та зараз опікується Генеральним Консульством України у Стамбулі.

29 листопада 2020 р. під час офіційного візиту до Турецької Республіки Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль відвідав могилу В. Мурського, вшанувавши його пам'ять.

Автор праць

• "Ukrayna ve istiklâl mücahedeleri" (Україна та її боротьба за незалежність) (1930)
• "Yeni Rusya'nın iç yüzü" (Справжнє обличчя нової Росії) (1932)

  

Джерела та література

• Г. В. Стрельський. Мурський Володимир [Архівовано 2 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 136. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

Література

• В. І. Головченко. Мурський Володимир // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
• Володимир Мурський: полум'яний вчитель з обличчям філософа // Чорноморська хвиля Української революції: провідники національного руху в Одесі у 1917-1920 рр.: Монографія / Вінцковський Т. С., Музичко О. Є., Хмарський В. М. та ін. – Одеса: ТЕС, 2011 – 586 с.
• Наріжний С. Українська еміграція: Культурна праця української еміграції 1919–1939 (матеріали, зібрані С. Наріжним до частини другої). К., 1999/ / Репринтне перевидання (передмова та вступне слово — Любомир Винар та Алла Атаманенко):— Львів-Кент-Острог, 2008.
• Державний Центр Української Народної Республіки в екзилі. Філадельфія–К.–Вашингтон, 1993
• Рудницький Я. ДЦ УНР в екзилі між 1940 і 1991/2 роками. Оттава, 1995.

Посилання

• Особливості розвідувальної діяльності військової спецслужби Державного Центру УНР в екзилі у міжвоєнний період
• Перший переклад драматичного твору Лесі Українки англійською мовою [Архівовано 23 липня 2014 у Wayback Machine.]
• Володимир Мурський — представник екзильного уряду УНР у Стамбулі [Архівовано 29 серпня 2018 у Wayback Machine.]
• Томос-1930, або як "український нунцій" у Стамбулі боровся за автокефалію УПЦ [Архівовано 10 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
• Енциклопедія історії України [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]