Міністерство закордонних справ України
Міністе́рство закордо́нних справ Украї́ни (МЗС України) — центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МЗС України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зовнішніх відносин України.
Міністерство закордонних справ України | |
---|---|
(МЗС України) | |
| |
Загальна інформація | |
Країна | Україна |
Дата створення | 12 листопада 1917 |
Попередні відомства | Міністерство закордонних справ УРСР |
Керівництво діяльністю здійснює | Президент України |
Керівне відомство | Кабінет Міністрів України |
Штаб-квартира | м. Київ, Михайлівська площа, 1 50°27′25″ пн. ш. 30°31′18″ сх. д. / 50.45694° пн. ш. 30.52167° сх. д. |
Річний бюджет | 8 290 762 400 ₴[1] |
Відповідальний міністр | Андрій Сибіга |
Підвідомчі органи | Посольство України в Республіці Болгарія |
Ключовий документ | Положення «Про Міністерство закордонних справ України» |
Код ЄДРПОУ | 00026620 |
mfa.gov.ua | |
З 5 вересня 2024 року міністром закордонних справ України є Сибіга Андрій Іванович.
Завдання
ред.Відповідно до постанови[2] Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року № 281 основними завданнями МЗС України є:
- забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері зовнішніх зносин;
- забезпечення:
- захисту національних інтересів України у сфері міжнародних відносин;
- дипломатичними засобами і методами захисту суверенітету, міжнародної безпеки, територіальної цілісності та непорушності кордонів України, її політичних, торговельно-економічних, культурних, гуманітарних та інших інтересів;
- розвитку зв'язків із закордонними українцями та їх громадськими об'єднаннями, координація заходів, що здійснюються органами виконавчої влади з метою розвитку таких зв'язків;
- державних органів інформацією, необхідною для здійснення ефективної зовнішньої та внутрішньої політики України;
- реалізація зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на розвиток політичних, економічних, культурних, гуманітарних, наукових та інших зв'язків з іноземними державами, міжнародними організаціями;
- координація діяльності державних органів щодо забезпечення реалізації єдиного зовнішньополітичного курсу України;
- захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном;
- сприяння утвердженню міжнародного авторитету України, піднесенню у світі її іміджу як надійного і передбачуваного партнера;
- вивчення та проведення аналізу політичної та економічної ситуації, що склалася у світі, зовнішньої та внутрішньої політики іноземних держав, діяльності міжнародних організацій;
- участь у забезпеченні в межах повноважень, передбачених законом, реалізації державної зовнішньоекономічної політики, політики інтеграції національної економіки до світової економічної системи;
- участь у формуванні та реалізації державної політики, спрямованої на інтеграцію України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору;
- участь у забезпеченні розвитку міжнародного права;
- участь у формуванні, реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики;
- координація державної санкційної політики із санкційною політикою ЄС, США, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Канади, інших іноземних держав;
- інші завдання відповідно до закону.
Структура міністерства
ред.Центральний апарат
ред.До центрального апарату міністерства входять:[3]
- Політичний директорат
- Директорат публічної дипломатії та комунікацій
- Директорат економічної дипломатії
- Департамент ЄС і НАТО
- 6 територіальних департаментів
- Департамент міжнародних організацій
- Департамент міжнародної безпеки
- Департамент міжнародного права
- Департамент державного протоколу
- Департамент консульської служби
- Управління цифрової трансформації
- Управління закордонного українства та гуманітарного співробітництва
- Управління електронного діловодства та цифровізації архіву
- Режимно-секретне управління
- Відділ взаємодії з державними органами
- Сектор з питань запобігання та виявлення корупції
- Сектор мобілізаційної роботи та цивільного захисту
- Відділ патронатної служби
- Відділ кіберзахисту
- Сектор контролю
- Сектор внутрішнього аудиту
- Профспілковий комітет МЗС
- Департамент забезпечення роботи керівництва МЗС
- Департамент фінансово-адміністративного менеджменту
- Управління кадрового менеджменту
- Управління бухгалтерського обліку та фінансової звітності
- Юридичне управління
Представництва МЗС у регіонах України
ред.- Львів
- Ужгород
- Група радників Представництва МЗС України у Львові, які на постійній основі працюють у м. Ужгород
- Одеса
- Представництво МЗС України в Одесі
- Консульський пункт МЗС в Одеському морському торговельному порту
- Консульський пункт МЗС України в КП «Міжнародний аеропорт Одеса»
- Сімферополь
Виконання консульських функцій Представництва МЗС у Сімферополі тимчасово покладено на Представництво МЗС в Одесі
Інші установи, заклади та підприємства при МЗС України
ред.До структури МЗС України також входять:[4]
- Дипломатична академія України імені Геннадія Удовенка при Міністерстві закордонних справ
- Управління підтримки експортерів при МЗС України
- ДУ «Український інститут»[5]
- ДП «Головне управління комплексного обслуговування і будівництва об'єктів дипломатичної служби» (ДП «ГУКОБ»)
Керівництво
ред.- Міністр — Андрій Сибіга.
- Державний секретар міністерства — Олександр Баньков[6][7].
- Перший заступник —
- Заступники міністра — Євген Перебийніс[8], Ірина Боровець [9][10].
- Заступник з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації — Антон Демьохін[11].
- Спеціальний представник України з питань Близького Сходу та Африки — Максим Cубх[12]
Речники МЗС України
ред.- Долгов Ігор Олексійович (2001—2002)
- Лубківський Маркіян Романович (2003—2005)
- Філіпчук Василь Олександрович (2005—2006)
- Дещиця Андрій Богданович (2006—2008)
- Кирилич Василь Петрович (2008—2009)
- Дикусаров Олександр Олександрович (2010—2013)
- Перебийніс Євген Петрович (2013—2015)
- Беца Мар'яна Олександрівна (2015—2018)
- Зеленко Катерина Михайлівна (2018—2020)
- Ніколенко Олег Ігорович (2020—2024)
- Тихий Георгій Сергійович (з 2024)
Історія
ред.Проголошенням 16 липня Другого Універсалу повідомлялося про утворення Генерального Секретаріату — виконавчого органу влади. З першого дня існування Генерального Секретаріату в його складі розпочало діяльність Генеральне Секретарство з міжнаціональних справ, що стало першим зовнішньополітичним відомством України у двадцятому столітті.
З вересня 1923 по березень 1944 закордонними справами України видав загальносоюзний народний комісаріат. У лютому 1944 була прийнята постанова політбюро ЦК КП(б)У та указ Президії ВР УРСР про утворення Народного комісаріату зовнішніх справ УРСР. У період 1944-91 діяльність МЗС була орієнтована переважно на участь в ООН, роботі в інших міжнародних організаціях[13][14].
Консультативно-дорадчі органи
ред.При МЗС діють консультативно-дорадчі органи:
- Громадська рада[15][16]
- Рада експортерів.
Панорама будівлі
ред.Додаток «Добровільна реєстрація українських громадян»
ред.В лютому 2018 року голова МЗС Павло Клімкін презентував сервіс під назвою «Друг [Архівовано 16 лютого 2018 у Wayback Machine.]». Додаток повинен допомагати українським громадянам уникнути неприємностей під час подорожей світом. «ДРУГ» — це абревіатура: добровільна реєстрація українських громадян. Для користування сервісом достатньо заповнити анкету.
У разі виникнення надзвичайної ситуації в країні, яку зареєстровано в анкеті, система надсилає повідомлення на вказаний номер телефону або на електронну пошту. Також в додатку є карта посольств та консульств з контактами, а в разі необхідності консульство зможе зв'язатися з користувачем за зареєстрованими в системі контактними даними[17].
Див. також
ред.- Список міністрів закордонних справ України
- Український інститут
- Український дипломатичний корпус
- Дипломатичний корпус УНР
- Дипломатичний ранг
- Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв Державного управління справами
- Служба Державного Протоколу та Церемоніалу
- Будівля міністерства закордонних справ України
- Кіт Амбасадор
- Закордонний виборчий округ
Примітки
ред.- ↑ https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/110/f530966n246.xlsx
- ↑ Про затвердження Положення про Міністерство закордонних справ України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 22 вересня 2022.
- ↑ Міністерство закордонних справ України - Структурні підрозділи. mfa.gov.ua (ua) . Процитовано 22 вересня 2022.
- ↑ Міністерство закордонних справ України. Структура. Опубліковано 23.10.2019 року об 11:57
- ↑ Представництво Українського інституту відкрили у Франції. Чим воно займатиметься? // Автор: Ярослав Герасименко. 10.11.2023, 23:44
- ↑ Уряд призначив нового державного секретаря МЗС України. Європейська правда. 15 липня 2020. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 15 липня 2020.
- ↑ Про призначення Банькова О. С. державним секретарем Міністерства закордонних справ. Кабінет Міністрів України. 15 липня 2020. Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 16 липня 2020.
- ↑ Новим заступником глави МЗС став колишній посол у Чехії. Українська Правда. 29 липня 2022. Процитовано 30 липня 2022.
- ↑ Про призначення Боровець І. Г. заступником Міністра закордонних справ України. https://www.kmu.gov.ua/ (укр.). 22 грудня 2023.
- ↑ Боровець Ірина Геннадіївна. https://mfa.gov.ua (укр.).
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2022 року № 685-р «Про призначення Демьохіна А.В. заступником Міністра закордонних справ України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації».
- ↑ Питання Спеціального представника України з питань Близького Сходу та Африки. https://www.president.gov.ua (укр.). 12 липня 2022 року.
- ↑ Міністерство закордонних справ України [Архівовано 23 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- ↑ http://mfa.gov.ua/ua/about-mfa/history [Архівовано 30 січня 2017 у Wayback Machine.] Історія та традиції зовнішньополітичної служби України
- ↑ ГР при МЗС. Легітимний Голова. Архів оригіналу за 2 жовтня 2011. Процитовано 27 вересня 2011.
- ↑ 27 вересня 2011 року в приміщенні дипломатичної академії МЗС України відбулося засідання Громадської ради при МЗС України.
- ↑ У МЗС створили додаток «ДРУГ», що має допомагати туристам за кордоном. Tokar.ua (укр.). 21 лютого 2018. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 21 лютого 2018.
Джерела та література
ред.- Головченко В. І. Міністерство закордонних справ УРСР [Архівовано 23 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 742. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Кулінич М. Л. Міністерство закордонних справ України // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- Віднянський С. В. , Мартинов А. Ю. Еволюція зовнішньої політики України (1991—2006 рр.) // Український історичний журнал. 2006. № 4. С. 32-51. [Архівовано 26 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Зовнішня політика в умовах глобалізації. Анотована історична хроніка міжнародних відносин (1991—2003). К.: Інститут історії України, 2004.
- Зовнішня політика України в умовах глобалізації. Анотована історична хроніка міжнародних відносин (2004—2007) / Авт. кол.: С. В. Віднянський, О. М. Горенко, А. Ю. Мартинов (відп. ред.), В. В. Піскіжова. НАН України. Інститут історії України. К.: Інститут історії України, 2014. 394 с. [Архівовано 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
- Зовнішня політика в умовах глобалізації. Анотована історична хроніка міжнародних відносин (2008—2013). К.: Інститут історії України, 2015.
- Зовнішня політика України в умовах глобалізації. Анотована історична хроніка міжнародних відносин (2014—2016) / Авт. кол.: С. В. Віднянський, О. М. Горенко, А. Ю. Мартинов (відп. ред.), В. В. Піскіжова (відп. секр.), Г. О. Харлан. НАН України. Інститут історії України. К.: Інститут історії України, 2017. 319 с. [Архівовано 30 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Мартинов А. Ю. Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016—2017 рр.) // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. 2018. Вип. 27. С. 146—163. [Архівовано 31 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Нариси з історії дипломатії України. К., 2001.
Посилання
ред.- Міністерство закордонних справ України [Архівовано 23 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Офіційний вебсайт МЗС України.
- Історія та традиції зовнішньополітичної служби України.
- Офіційна Україна сьогодні [Архівовано 15 липня 2014 у Wayback Machine.]. — Повна контактна інформація (прізвища, біографії, телефони).
- прізвища, телефони (Керівний склад) [Архівовано 20 березня 2016 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про політику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |