Мундіаліто
Trofeo Copa de Oro de Campeones Mundiales.png
Місце проведення Уругвай Уругвай
Час проведення 30 грудня 198010 січня 1981
Чемпіон Gold medal.svg  Уругвай
Фіналіст Silver medal.svg  Бразилія
3-є місце Bronze medal.svg  Аргентина
4-е місце  Нідерланди
 Італія
Зіграно матчів 7
Забито м’ячів 19
(2?71 за матч)
Кількість глядачів 255 000
(36 429 за матч у середньому)
Найкращий бомбардир Уругвай Вальдемар Вікторіно
(3 голи)

Золотий Кубок чемпіонів світу (ісп. Copa de Oro de Campeones Mundiales), також відомий як Мундіаліто (ісп. Mundialito) — футбольний турнір, що пройшов в Уругваї на стику 1980 і 1981 років, на який зібралися всі збірні, які ставали на той момент чемпіонами світу, за винятком збірної Англії. Її відсутність була компенсована однією з найсильніших на той момент команд світу — збірною Нідерландів, що зайняла на двох попередніх чемпіонатах світу друге місце. Переможцем турніру стала збірна Уругваю.

Проведення Кубку було приурочено до 50-річчя першого чемпіонату світу, який також відбувся в Уругваї. Всі ігри пройшли на арені фінального матчу першого Мундіалю — «Сентенаріо».

У 1985 і 1993 роках грався Кубок Артеміо Франкі з 1992 грається Кубок конфедерацій. Обидва турніри є правонаступниками Золотого Кубка чемпіонів світу.

Команди-учасниціРедагувати

Команда Здобутки
  Уругвай господарі; чемпіони світу 1930 і 1950
  Бразилія чемпіони світу 1958, 1962 і 1970
  ФРН чемпіони світу 1954 і 1974
  Італія чемпіони світу 1934 і 1938
  Аргентина чемпіони світу 1978
  Нідерланди віце-чемпіони світу 1974 і 1978 («замінили» Англію).

Збірна Англії з футболу, чемпіон світу 1966 року, відмовилася від участі у турнірі.

ФорматРедагувати

Шість збірних були розподілені на дві групи по три команди: У групу А потрапили Нідерланди, Італія та Уругвай, а у групу B — збірні Аргентини, Бразилії та Західної Німеччини. Переможці груп зустрічаються один з одним у фіналі, щоб визначити переможця турніру.

Уругвай і Бразилія виграли свої групи і зустрілись у вирішальному матчі, де сильнішим виявились господарі 2:1. Цей рахунок повторив результат, який стався 30 років тому між цими двома командами в вирішальному матчі на чемпіонаті світу 1950 року.

Група AРедагувати

Збірна І В Н П ГЗ ГП РГ О
  Уругвай 2 2 0 0 4 0 +4 4
  Італія 2 0 1 1 1 3 −2 1
  Нідерланди 2 0 1 1 1 3 −2 1

3 січня 1981
Уругвай   2 – 0   Італія
«Сентенаріо», Монтевідео
Глядачів: 55,000
Арбітр: Еміліо Гуруцета (Іспанія)

Група BРедагувати

Збірна І В Н П ГЗ ГП РГ О
  Бразилія 2 1 1 0 5 2 +3 3
  Аргентина 2 1 1 0 3 2 +1 3
  ФРН 2 0 0 2 2 6 −4 0


ФіналРедагувати

Підсумкові місцяРедагувати

 
Воротар збірної Уругваю Родольфо Родрігес з трофеєм.
  1.   Уругвай
  2.   Бразилія
  3.   Аргентина
  4.   Нідерланди,   Італія (однаковий результат)
  5.   ФРН

БомбардириРедагувати

3 м'ячі
1 м'яч
Автогол

СкладиРедагувати

Аргентина: Убальдо Фільйоль, Луїс Гальван, Альберто Тарантіні, Хорхе Ольгін, Амеріко Гальєго, Данієль Пассарелла, Даніель Бертоні, Освальдо Арділес, Рамон Діас, Дієго Марадона, Маріо Кемпес, Ектор Балей, Карлос Френ[it], Леопольдо Луке, Хуан Барбас, Хосе Валенсія, Хосе Ван Туйне, Вікторіо Оканьйо. Тренер — Сесар Луїс Менотті.

Бразилія: Карлос, Едевалдо, Оскар, Луїзіньйо, Батіста, Жуніор, Тіта, Тоніньйо Серезо, Сократес, Ренато, Зе Сержіо, Жуан Лейте[it], Жетуліо[it], Жуніньйо, Едінійо, Пауло Ізідоро, Сержіньйо, Едер. Тренер — Теле Сантана.

Італія: Івано Бордон, Джованні Галлі, Франко Барезі, Антоніо Кабріні, Клаудіо Джентіле, Гаетано Ширеа, П'єтро Верховод, Карло Анчелотті, Джанкарло Антоньйоні, Джамп'єро Марині, Габріеле Оріалі, Марко Тарделлі, Ренато Дзаккареллі, Сальваторе Баньї, Бруно Конті, Алессандро Альтобеллі, Франческо Граціані, Роберто Пруццо. Тренер — Віченцо Беардзот.

Нідерланди: Пім Дусбург, Бен Вейнстекерс, Рональд Спелбос[it], Ерні Брандтс, Гуго Говенкамп, Віллі ван де Керкгоф, Мартін Йол, Ян Петерс, Кес Кіст, Рене ван де Керкгоф, П'єр Вермелен[it], Джон Метгод, Мішель Валке[it], П'єр Тол[it], Тойне ван Мірло[it], Петер Арнц, Пітер Вілдсхут, Ганс ван Брекелен. Тренер — Ян Зварткрейс[it].

Німеччина: Гаральд Шумахер, Манфред Кальц, Райнер Бонгоф, Карл-Гайнц Ферстер, Бернард Діц, Ганс-Петер Брігель, Фелікс Магат, Карл-Гайнц Румменігге, Горст Грубеш, Гансі Мюллер, Клаус Аллофс, Айке Іммель, Курт Нідермаєр[it], Вільфрід Ганнес, Мирослав Вотава, Вольфганг Дреммлер, Карл Алльгевер, Рональд Борхерс[it]. Тренер — Юпп Дерваль.

Уругвай: Родольфо Родрігес, Вальтер Олівера[it], Уго де Леон, Хосе Морейра[it], Аріель Красоускі[it], Даніель Мартінес[it], Венансіо Рамос, Едуардо де ла Пенья[it], Вальдемар Вікторіно, Рубен Пас[it], Хуліо Моралес, Фернандо Альвес[it], Хорхе Сів'єро[it], Нельсон Марсенаро[it], Віктор Діого, Арсеніо Лусардо[it], Хорхе Барріос[it], Ернесто Варгас[it]. Тренер — Роке Масполі.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати