Вікіпедія

Шахнович Мойсей Давидович

радянський військовик, Герой Радянського Союзу
(Перенаправлено з Мойсей Давидович Шахнович)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шахнович.

Мойсей (Моїсей) Давидович Шахнович (1918—1982) — радянський військовик, учасник німецько-радянської війни, командир батареї 321-го артилерійського полку (91-ша стрілецька дивізія, 51-ша армія, Південний фронт), Герой Радянського Союзу, капітан.

Мойсей Давидович Шахнович
івр. מויסיי דוידוביץ' שאחנוביץ'‎
Народження 15 травня 1918(1918-05-15)
? Старокостянтинів або Любар
Смерть 19 жовтня 1982(1982-10-19) (64 роки)
Баку
Поховання Бакинське єврейське кладовище
Національність єврей
Країна СРСР СРСР
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ артилерія
Освіта вища
Роки служби 1938-1946
Звання капітан
Формування 91-ша стрілецька дивізія (2-го формування)
Командування командир батареї 321-го артилерійського полку
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден ЛенінаОрден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Життєпис ред.

Народився Мойсей Шахнович 15 травня 1918 року в родині робітника. У більшості джерел про нього вказано, що місцем народження є м. Старокостянтинів Хмельницької області, проте, за іншими даними, він є уродженцем смт Любар на Житомирщині[1][2][3][4]. За деякими свідченням, він навіть був випускником місцевої єврейської школи[5]. Імовірно, сім'я Шахновичів могла згодом переїхати до Старокостянтинова на постійне місце проживання.

1937 року Шахнович закінчив Дніпропетровський машинобудівний технікум. Після цього повернувся до Старокостянтинова, працював на місцевому цукровому заводі теплотехніком.

З 1938 року Мойсей Давидович у лавах Червоної армії. 1941 року закінчив Бакинське військове піхотне училище.

З початком Німецько-радянської війни Мойсей Давидович з листопада 1941 року перебував на фронті. Воював на Дону, у передгір'ї Кавказу та під Сталінградом. Брав участь у визволенні України, зокрема міст Краснодона та Мелітополя; пізніше воював у Білорусі та Прибалтиці. Був чотири рази поранений. Капітан, був командиром батареї 321-го артилерійського полку (91-ша стрілецька дивізія, 51-ша армія).

Особливо відзначився у вуличних боях за місто Мелітополь 12—23 жовтня 1943 року. Його батарея знищила 2 танки, 4 автомашини, придушила вогонь декількох батарей і відбила ряд контратак противника.

З 1946 року — звільнений у запас. Спочатку повернувся до Старокостянтинова, де залишилися рідні, проте вони були розстріляні ще 1942 року. Тому, врешті-решт, Шахнович поїхав до міста, де навчався військовій справі — до Баку, де й прожив до кінця життя.

1958 року закінчив Московський інститут народного господарства. Працював директором гастроному в Баку, який місцеві жителі так і називали «гастроном Шахновича».

Помер 19 жовтня 1982 року. Похований у Баку на Єврейському кладовищі.

Родина ред.

Мойсей Давидович із дружиною Есфір виростили двох синів — Давида та Олександра. Онуки та правнуки живуть в Ізраїлі.

Нагороди ред.

За мужність і відвагу, проявлені у боях при звільненні Мелітополя, 1 листопада 1943 року Мойсею Давидовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» (№ 1296)[6].

Був нагороджений також Орденом Червоної Зірки (14 лютого 1943[7]), медаллю «За оборону Сталінграда»[8], іншими медалями.

Пам'ять ред.

На честь М. Д. Шахновича була названа одна з вулиць Мелітополя, його ім'я увічнено на міській Алеї Героїв Радянського Союзу[9].

У смт Любар на будівлі Любарської гімназії № 1 при вході Мойсею Шахновичу встановлена меморіальна дошка як уродженцю цього населеного пункту[10]. Також, 9 травня 2010 року у сквері біля вищезазначеної гімназії встановлено Пам'ятник Героям-землякам Любарщини 1941—1945 років, серед яких і стела Мойсею Давидовичу Шахновичу[11].

Джерела та література ред.

  • Долгов О. А., Дербенев Н. Е., Дорофеев А. В. Бакинское высшее / под общей редакцией Максина И. В.. — Баку: Типография БВОКУ, 1965. — 120 с.
  • Долгов О. А., Дорофеев А. В. История Бакинского высшего общевойскового командного училища имени Верховного Совета Азербайджанской ССР / под общей редакцией генерал-майора К. В. Севастьянова. — 2-е переработанное. — Баку: Типография БВОКУ, 1969. — 120 с.
  • Долгов О. А., Мысов А. Е., Сергеев В. П. Бакинское высшее общевойсковое / под общей редакцией генерал-лейтенанта В. Э. Баршатлы. — Баку: Азербайджанское государственное издательство, 1985. — 153 с.
  • Гафурова (Смазилкина) Н. В. 75 лет Бакинскому высшему общевойсковому. — Санкт-Петербург: издательство Политехнического университета, 2014. — 210 с. — ISBN 978-5-7422-4607-7.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2.
  • Золотые звёзды Азербайджана. — Б.: Издательство Института истории Академии наук Азербайджанской ССР, 1975. — С. 306—307.
  • Золотые Звезды Полесья. 3-е изд., испр., доп. — Киев: Политиздат Украины, 1985. — С. 487—490.
  • Кумок В. Н., Воловник С. В. Евреи Мелитополя. — Мелитополь: Изд. дом МГТ, 2012. — Т. 1, с. 395, 479.

Посилання ред.

  • Шахнович Моисей Давидович. 15.05.1918 - 19.10.1982. Герой Советского Союза. Патриотический интернет-проект "Герои страны" (рос.) . Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 06.01.2021.
  • Шахнович Моисей Давидович - Герой Советского Союза 1918 - 1982. Наш Баку. История Баку и бакинцев (рос.) . Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 06.01.2020.

Примітки ред.

  1. ↑ Золотые Звезды Полесья. 3-е изд., испр., доп. — Киев: Политиздат Украины, 1985. — С. 487.
  2. ↑ Липко С. А. Любар // Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Житомирська область. — К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 395.
  3. ↑ Лутай М. Є. Любарщино, краю наш неповторний: короткі нариси з історії населених пунктів Любарського району Житомирської області. — Житомир: Волинь, 2010. — ISBN 978-966-690-117-3.
  4. ↑ Шмуник Я. О местечке, в котором я родился, и о настоящих людях. Холокост в искусстве имени Юрия Розенблата и проф. Альберта Уманского (рос.) . Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 06.01.2021.
  5. ↑ Рейхман Г. (30.05.2002). "Время". "Любарчане". Холокост в искусстве имени Юрия Розенблата и проф. Альберта Уманского (рос.) . Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 06.01.2021.
  6. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР от 01.11.1943. Электронный банк документов «Подвиг народа в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.» (рос.) . Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 06.01.2021.
  7. ↑ Фронтовой приказ №: 18/н от 14.02.1943 91 СД 51 Армии Южного фронта. Электронный банк документов «Подвиг народа в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.» (рос.) . Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 06.01.2021.
  8. ↑ Акт № 145 вручения награжденнім медали "За оборону Сталинграда". Электронный банк документов «Подвиг народа в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.» (рос.) . Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 06.01.2021.
  9. ↑ Моїсей Давидович Шахнович. Централізована бібліотечна система м. Мелітополя. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 06.01.2021.
  10. ↑ Мемориальная доска М. Д. Шахновичу в п.г.т.Любар. Проект «Шукач» (рос.) . 11.11.2018. Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 06.01.2021.
  11. ↑ Памятник Героям-землякам Любарщины 1941-1945 годов в п.г.т.Любар. Проект "Шукач" (рос.) . 11.11.2018. Архів оригіналу за 7 січня 2021. Процитовано 06.01.2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шахнович_Мойсей_Давидович&oldid=41602418