Мовчанівський Теодосій Миколайович

Мовчанівський Феодосій (Тодось) Миколайович (*9 травня 1899, с. Берестівець Уманського повіту Київської губернії — †10 травня 1938, м. Київ) — археолог, краєзнавець, музейний діяч.

Феодосій Миколайович Мовчанівський
Movchanivskiy teodosiy mykolayovych.jpeg
Народився 9 травня 1899(1899-05-09)
Берестовець
Уманський повіт
Київська губернія
Помер 10 травня 1938(1938-05-10) (39 років)
Київ
Поховання Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили»
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Діяльність археолог
Alma mater Одеська духовна семінарія
Галузь археологія
Заклад ВУАК, ВУАН
Посада директор музеюd

БіографіяРедагувати

Теодосій Миколайович Мовчанівський народився 9 травня 1899 року в родині священика в селі Берестівець Уманського повіту Київської губернії. Навчався в Уманському духовному училищі, з 1913 р. — у Київській духовній семінарії, звідки був виключений; у 19141918 рр. — в Одеській духовній семінарії. Проте духовного сану не прийняв, а присвятив себе громадській та просвітницькій діяльності.


З 1919 року Т. М. Мовчанівський очолював школу в Берестові, де він організував курси самоосвіти та осередок «Просвіти», а також створив музей при клубі. 1921 року очолював трудову школу у селищі Краснопілка, де їм також було організовано місцевий музей. З 1924 р. викладав суспільствознавство у школі с. Верхнячки. У 1925 р. на запрошення Бердичівської окружної політичної освіти розпочав організацію краєзнавчого музею та архіву в м. Бердичеві.

Під впливом знайомства з П. П. Курінним, тоді директором Уманської хлоп'ячої гімназії та Уманського краєзнавчого музею, захопився дослідженням місцевих археологічних пам'яток. Завдяки зусиллям Теодосія Мовчанівського у 1924 році було створено ще один сільський музей при Верхняцькому клубі.

У 1925 році очолював організаційні роботи щодо створення Бердичівського окружного архіву та краєзнавчого музею. З 1926 до 1928 роки працював на посаді директора музею, а пізніше, з 1928 р. до 1932 рік заступником директора музею з наукової роботи. За його ініціативи територію Кармелітського монастиря у Бердичеві, де розміщувався музей, у 1928 році було оголошено історико-культурним заповідником.

В ці роки Т. М. Мовчанівський набув досвід роботи архівістом та археологом. Проводячи консультації та контроль, він відвідав 68 установ у місті та в окрузі, де проводив численні лекції та бесіди. За його участі створювалися архівні гуртки та діяла виставка архівних документів.

У 1926-1927 роках Т. М. Мовчанівський брав участь в експедиції під керівництвом П. П. Курінного (на той час директора Всеукраїнського Музейного містечка та Лаврського заповідника у Києві). Це були археологічні дослідження Райковецького кургану та могильника на річці Гнилоп'ять Житомирській області.


У 1928—1932 рр. — був директором Бердичівського державного історико-культурного заповідника.


У 1928 році проводив археологічні розвідки в селах Юрівка, Вовчинець, Обухівка, Білопілля, Плисків, Андрушівка, де були зафіксовані пам'ятки трипільської та черняхівської археологічних культур. Поблизу селищ Райки, Ягнятин, Білилівка, Верхнячка були виявлені городища часів Київської Русі.

У 1929-1935 рр. маючи певний досвід археолога, керував розкопками Райковецького городища ХІ-ХІІІ ст., що знаходилось поблизу с. Райки Бердичівського району Житомирської області.


З 1934 р. очолював відділ слов'янської археології Інституту історії матеріальної культури. Був учасником археологічних робіт в околицях Десятинної церкви та на «Перуновому пагорбі» в Києві (1936 р.).

4 лютого 1938 р. політичний режим СРСР його звинуватив за ст. 54-7, 54-11 КК УРСР (58 КК РСФСР) у причетності до «антирадянської націоналістичної організації», за «підривну шкідницьку діяльність в області науки». 17 лютого 1938 р. його заарештували і відправили до Лук'янівської в'язниці Києва. Про контрреволюційну діяльність в Інституті історії матеріальної культури ВУАН у протоколах свідчень від 10 грудня 1937 року зазначено:

«…вся работа Института была направлена так, что главное внимание уделялось вопросам изучения иноземной культуры колонизаторов (маються на увазі дослідження античні міста Північного Причорномор'я В. П.) и совершенно игнорировалось изучение культуры местного населения».

Фаховий підхід до вивчення матеріалів, наукове розуміння історичного процесу розвитку, об'єктивна оцінка знайдених артефактів, — все це у діяльності науковців не збігалося з політичними завданнями комуністичного режиму, не відповідало безкомпромісній партійній ідеології.

Київське обласне управління НКВС 8 травня 1938 р. засудило його до вищої міри покарання. Вирок виконано 10 травня 1938 року о 23 годині. З розкриттям документів в архіві СБУ стало відоме місце поховання науковця — Биківнянські могили.

12 травня 1971 року він був посмертно реабілітований.

Архівно слідча справа знаходиться у Центральному державному архіві громадських об’єднань України (ф. 263, спр. 58044 ФП).

Наукова діяльністьРедагувати

Опублікував численні наукові праці та розвідки з археології: «Обробка металу на Україні в XII—XIII ст. за матеріалами Райковецького городища» (1934); «Райковецьке городище XI—XIII ст.»; «Експедиційні роботи Інституту історії матеріальної культури в 1935 р.» (1935); «Нові археологічні розкопки у Києві» (1936); «Матеріали дослідної роботи Райковецької археологічної експедиції в 1934 р.», «Археологічна розвідка на території колишнього Михайлівського собору в Києві» (1937) та ін.

Упорядкував путівник «Бердичівський державний історико-культурний заповідник» (1931).

ПраціРедагувати

  • Мовчанівський Т. М. Бердичівський державний історико-культурний заповідник / Провідник. — Харків: Пролетар, 1931.
  • Мовчанівський Т. М. Орієнтовний плян організації державної археологічної експедиції для дослідження городища доби раннього феодалізму в с. Райках на Бердичівщині // Архів ІА НАН України — ф. ІІМК/Р — спр. 57 (додаток). — 9 с.
  • Райковецьке городище XI–XIII ст. Попереднє повідомлення про дослідження городища за 1929–1934 pp. // НЗ ПМК,- 1935,- Кн. 5-6.- C.125–176.
  • Райковецька державна археологічна експедиція 1933 року // НЗІІМК. Кн.1.
  • Робота Райковецької археологічної експедиції 1934 р. // НЗ ІІМК,- 1935,- Кн. 3-4,- С.209–210
  • Райковецьке городище ХІ-ХІІІ ст. (попереднє повідомлення про дослідження городища за 1929–1934 рр) // НЗІІМК. Кн.5-6.
  • Мовчанівський Т. М. Райковецьке феодальне городище // Архів ІА НАН України — ф.20 (фонд Мовчанівського). — спр. 11. — 195 с.
  • (рос.)Обработка метала на Украине в ХІІ-XIII вв. по материалам Райковецкого городища // ПИДО.- 1934.- № 5.- С.83-92.

Джерела та літератураРедагувати

  • Центральний державний архів громадських об’єднань України, ф. 263, спр. 58044 ФП. Мовчанівський Теодосій Миколайович.
  • Бєляєва С. О., Калюк О. П. Т. М. Мовчанівський. Сторінки наук. біогр. (До 90-річчя з дня народження) // Археологія. – К., 1989. – № 2. – С. 125–130.
  • Скрипник П. І. Мовчанівський Тодось Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 10. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  • Гнидюк О. В., Повернення із забуття. Постаті української археології (життєпис Т. Мовчанівського та І. Іванцова): Вип. 20, 2005. — (Магістеріум. Археол. студії) // Магістеріум. Археол. студії. — С.100-104.
  • Ярмошик І. І., Бердичівський соціально-історичний музей в контексті історичного краєзнавства східної Волині 20-тих pp. XX ст. // Бердичів древній і вічно молодий: Науковий збірник «Велика Волинь»: Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. — Т.32 / Голов. ред. М. Ю. Костриця. — У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — Т.1, С.171-176.


ПосиланняРедагувати